Рішення № 6779069, 17.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.09                                                                                 Справа № 8/210пд

За позовом Державного підприємства «Луганськвантажтранс», смт. Ювілейне м. Луганськ,

до Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ, -

про врегулювання розбіжностей.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Завгородній М.П. –представник, - довіреність №07/1-32 від 22.01.09 року; Федорук О.Р. –представник, - довіреність №б/н від 21.08.09 року; Євдокімова В.С. –представник, - довіреність №№07/1-41 від 27.07.09 року;

від відповідача –Зоріна О.М. –провідний юрисконсульт, - довіреність №03/5-623 від 31.12.08 року; Остяк М.В. –провідний юрисконсульт, - довіреність №03/5-606 від 31.12.08 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

          суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

          визнання додаткової угоди № 4 від 26.06.09 року такою, що набрала чинності з 20.07.09 року в редакції позивача;

          покладення на відповідача обов’язку підписати та повернути підписану додаткову угоду № 4 від 26.06.09 року;

          покладення на відповідача судових витрат.

          На підставі розпорядження голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 12.10.09 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

          Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 13 жовтня до 30 жовтня 2009 року та з 30 жовтня до 17 листопада 2009 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази          .

          До початку судового засідання, призначеного на 17.11.09 року, від представників сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому судом його задоволено.

          У судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі, мотивуючи його тим, що відповідач, отримавши від позивача 30.06.09 року проект додаткової угоди №4 від 26.06.09 року до договору №1/181/05 на подачу та прибирання залізничних вагонів по Державному підприємству «Луганськвугілля»(далі –ДП «Луганськвугілля», - відповідач), укладеного між сторонами 28.12.06 року, - у встановлений чинним законодавством 20-денний термін не повідомив позивача про результати її (додаткової угоди) розгляду, у зв’язку з чим позивач вважає, що вона набрала чинності у запропонованій ним редакції, а саме:

          «1.П.п.1), п.п.3) пункту 3 розділу 3 викласти у наступній редакції:

          «Попередньо перераховувати на розрахунковий рахунок «Транспорту»плату:

          1)за подачу та прибирання вантажних вагонів з розрахунку планової вартості 1 тонно-км 1.27 грн.», далі – за текстом;

          3)за маневрову роботу локомотиву з розрахунку вартості 1 години –351,00 грн.».

          2.У Додатку №2 записати:

          «Вартість корегування ЄТП –5492,51 грн., без ПДВ».

          3.Інші умови договору залишити без змін.

          4.Ця додаткова угода є невід’ємною частиною договору та набирає чинності з 20 липня 2009 року».

          Представники відповідача позов не визнали, посилаючись на те, що позивач:

спрямовуючи проект додаткової угоди №4 від 26.06.09 року, не надав відповідачу належний розрахунок причин та підстав збільшення тарифу, про який йдеться у підпункті 1) пункту 3.3 розділу 3 основного договору (п.1 додаткової угоди №4 від 26.06.09 року);

відповідач своєчасно –19.09.09 року –надав на адресу позивача факсограму про незгоду з умовами запропонованої ним додаткової угоди №4 від 26.06.09 року.

          І.Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          1. 28.12.06 року між позивачем (Транспорт) та відповідачем (Власник вантажу) укладено договір №1/181/05 на подачу на прибирання залізничних вагонів по Державному підприємству «Луганськвугілля», відповідно до якого сторони врегулювали між собою взаємовідносини, пов’язані з наданням послуг: з подачі та прибирання залізничних вагонів, маневрових робіт, оплату за користування якими здійснює власник вантажу у порядку, передбаченому умовами цього договору (п.1 договору) (а.с.36-46).

          26.06.09 року Державне підприємство «Луганськвантажтранс»(далі –ДП «Луганськвантажтранс», - позивач) склав та підписав Додаткову угоду №4 до договору на подачу та прибирання вагонів №1/181/05 від 28.12.06 року наступного змісту:

          «1.П.п.1), п.п.3) пункту 3 розділу 3 викласти у наступній редакції:

          «Попередньо перераховувати на розрахунковий рахунок «Транспорту»плату:

          1)за подачу та прибирання вантажних вагонів з розрахунку планової вартості 1 тонно-км 1.27 грн.», далі – за текстом;

          3)за маневрову роботу локомотиву з розрахунку вартості 1 години –351,00 грн.».

          2.У Додатку №2 записати:

          «Вартість корегування ЄТП –5492,51 грн., без ПДВ».

          3.Інші умови договору залишити без змін.

          4.Ця додаткова угода є невід’ємною частиною договору та набирає чинності з 20 липня 2009 року»(а.с.13).

          30.06.09 року, разом з супровідним листом №05/506 від 26.06.09 року, ДП «Луганськвантажтранс» два примірники цієї угоди, нарочним, доставило на адресу Державного підприємства «Луганськвугілля»та того ж дня вручило їх уповноваженій особі останнього, що підтверджується підписом цієї особи, з позначенням дати отримання - 30.06.09 року (а.с.12).

          Позивач звернувся до суду з цим позовом з огляду на те, що, як він стверджує, відповідач у встановлений чинним законодавством України 20-денний термін, тобто до 20.07.09 року, не надав відповіді про результати розгляду ним вищезгаданої додаткової угоди, а тому, як вважає позивач, остання набрала чинності у запропонованій позивачем редакції.

          З огляду на викладене ДП «Луганськвантажтранс»після 20.07.09 року спрямувало на адресу ДП «Луганськвугілля»рахунок №СФ-0000339 від 31.07.09 року та податкову накладну №259 від 31.07.09 року за надані позивачем у липні 2009 року послуги згідно з договором №1/181/05 від 28.12.06 року.

          ДП «Луганськвугілля», розглянувши ці два документи, відмовилося їх приймати до оплати та повернуло ДП «Луганськвантажтранс», мотивуючи це тим, що вказана у цих документах вартість послуг завищена та не є узгодженою між сторонами за вищевказаним договором (вих. №05/01-212 від 07.08.09 року) (а.с.14).

          У відповідь на цей лист ДП «Луганськвантжатранс»спрямувало на адресу відповідача свого листа за вих. №07/686 від 19.08.09 року, у якому повідомило, що у зв’язку з пропуском Державним підприємством «Луганськвугілля»встановленого законом 20-денного терміну для надання відповіді на пропозицію укласти спірну додаткову угоду №4 від 26.06.09 року, - ДП «Луганськвантажтранс»вважає, що ця угода набрала чинності у його редакції (а.с.15), наведеній вище у цьому рішенні.

          ДП «Луганськвугілля» не погодилося з такою позицією ДП «Луганськвантажтранс», повідомивши, що відповідь на пропозицію позивача ним надано вчасно - 19.07.09 року за вих. №15-571 (а.с.17), з у рахуванням чого дії позивача суперечать чинному законодавству України (а.с.16).

          Вищевикладені обставини стали підставою для звернення ДП «Луганськвантажтранс»до суду з цим позовом.

          2.Відповідач, заперечуючи проти позову, подав до справи докази, які, на його думку, свідчать про надання ним відповіді на пропозицію позивача щодо укладення додаткової угоди №4 від 26.06.09 року, а саме:

          1)технічну роздруківку про здійснену з телефону-факсу відповідача 19.07.09 року, під час передачі на телефон-факс позивача №97-39-05, тексту листа-відповіді Державного підприємства «Луганськвугілля»за вих. №15-571 від 19.07.09 року, у якому йдеться про те, що за результатами розгляду додаткової угоди ДП «Луганськвугілля»не може її підписати, оскільки не згодне з калькуляцією вартості послуг та розміром цін, запропонованих ДП «Луганськвантажтранс»(а.с.48);

          2)книгу вихідної кореспонденції за 2009 рік, у якій мається запис за №15-571 від 19.07.09 року –про відправку на адресу ДП «Луганськвантжтранс»вищезгаданого листа.

          Позивач заперечив проти визнання цих документів належними та допустимими доказами з наступних підстав.

          На його думку, сам лист від 19.07.09 року за вих. №15-571 був складений не 19.07.09 року, а пізніше, про що свідчить наступне:

1)19.07.09 року припадає неробочий день (неділя), а тому, на його думку, лист складено іншого дня, - після 19.07.09 року;

2)цей лист від імені генерального директора ДП «Луганськвугілля»підписано його заступником Халаджи С.М. (що у судовому засіданні підтвердили представники відповідача), однак докази наявності у останнього права підписувати листи про результати розгляду проектів договорів та додаткових угод до них відповідач не надав; крім того, заступник генерального директора ДП «Луганськвугілля» Халаджи С.М., підписавши лист від 19.07.09 року за вих. №15-571, жодним чином не вказав у його тексті на цю обставину (тобто, що лист підписано не генеральним директором, а його заступником);

3)поштовий конверт, у якому оригінал листа був отриманий позивачем, - згідно поштовому штемпелю на якому датою його відправки відповідачем є 24.07.09 року (а.с.92), що, на думку позивача, підтверджує, що лист від 19.07.09 року за вих. №15-571 фактично складено та відправлено після 19.07.09 року, очевидно, - 24.07.09 року;

4)обліково-контрольна картка ДП «Лугансквантажтранс», заведена у зв’язку з надходженням факсограми листа від 19.07.09 року за вих. №15-571, згідно якій її (факсограму) отримано 24.07.09 року (а.с.95);

          5)технічно-конструктивне облаштування телефону-факсу дозволяє, за бажанням, на ньому видрукувати будь-яку дату «відправки»факсограми, - на підтвердження чого позивач надав до справи відповідні роздруківки (а.с.93-94);

          6)книга «Исходящая корреспонденция. Письма», яка не прошита, аркуші у ній не пронумеровані, вона не містить доказів того, якою установою, організацією, закладом вона ведеться, а тому не може вважатися доказом у розумінні ст. 34 ГПК України (а.с.82-83).

          В ході дослідження доводів сторін за цим спором судом вжито заходів до аналізу кожного з них щодо доведеності дати відправки спірного листа, при цьому суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним ГПК України, довів, що докази, надані у цій частині відповідачем, не можуть бути визнані належними та допустимими.

          На користь такого висновку слугують як вищевикладені доводи позивача, так і книга «Исходящая корреспонденция, Письма», яка дійсно не прошита, не скріплена печаткою ДП «Луганськвугілля»чи будь-якою іншою; аркуші у ній не пронумеровані, вона не містить назви установи, організації, закладу, якому вона належить та яким вона ведеться. При її візуальному огляді судом встановлено, що запис «№15-571 від 19.07.09 року»вчинено без дотримання інтервалу між записами, який має місце при викладенні усіх інших (попередніх та наступних) записів; запис «№17-572 від 19.07.09 року»у цифрі 2 має явні ознаки підроблення (механічного корегування) цифри «1»на цифру «2», що видно навіть з долученої до справи ксерокопії вищезгаданої книги.

          Судом незаперечно встановлено, що відповідач, отримавши проект спірної додаткової угоди, всупереч встановленому чинним законодавством порядку (про що буде сказано нижче у цьому рішенні), не підписав його, не склав протокол розбіжностей щодо пунктів додаткової угоди, з якими він не згоден, та не повернув цю угоду, разом з протоколом розбіжностей, на адресу ДП «Луганськвантажтранс», - він спрямував на адресу останнього лише лист «№15-571 від 19.07.09 року».

          Відповідач повністю підтвердив у судовому засіданні такий висновок суду.

          ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Як сказано вище у цьому рішенні, 28.12.06 року між сторонами укладено договір №1/181/05 на подачу та прибирання залізничних вагонів по Державному підприємству «Луганськвугілля».

Порядок укладання таких договорів та внесення змін до них врегульовано як нормативними актами загального характеру, яким є Господарський кодекс України (далі –ГКУ), так і спеціальними (у тому числі - відомчими) нормативними актами, якими є Закон України від 04.07.96 року №273/96-ВР «Про залізничний транспорт», Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року №457, Правила обслуговування залізничних під’їзних колій, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №875/5096 (далі –Правила №644).

          Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад здійснення судочинства є законність.

          Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України.

          Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

          Частиною 2 ст. 16 цього Кодексу (ст. 20 ГКУ) передбачено способи захисту порушених прав, у тому числі –примусове виконання обов’язку в натурі та зміна правовідношення. Крім того, цією ж нормою передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 627 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, - що і має місце за даним спором.

          Статтею 181 ГКУ врегульовано загальний порядок укладання господарських договорів (до числа останніх належить вищезгаданий договір №1/181/05 від 28.12.06 року).

          Порядок внесення змін до них врегульовано статтею 188 цього Кодексу, згідно якій зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Позивач наполягає на винесенні рішення про прийняття та викладення судом Додаткової угоди №4 від 26.06.09 року до вищезгаданого договору №1/181/05 від 28.12.06 року у його (позивача) редакції.

При вирішенні цього спору суд виходить з того, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про залізничний транспорт»та ст.ст.71,75,77 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з іншими підприємствами щодо порядку і умов подачі та прибирання вагонів визначаються договором, порядок розроблення та форма якого встановлені вищезгаданими Правилами №644.

Спори з приводу розбіжностей, які виникають під час укладання цих договорів, можуть бути передані на вирішення господарського суду, з обов'язковим додержанням порядку врегулювання цих розбіжностей, викладеного у п.3.4 Правил №644, на чому наполягає позивач.

Пунктом 3 Правил №644 врегульовано порядок укладання договорів про експлуатацію під’їзних колій та договорів про подачу та прибирання вагонів.

Згідно пункту 3.4 названих Правил оформлення договору про експлуатацію під'їзної колії та договору про подачу та забирання вагонів виконується в такому порядку:

проект договору розробляється залізницею. Підписаний у двох примірниках проект договору надсилається на підпис підприємству. Підприємство підписує і повертає залізниці проект договору у двадцятиденний термін. Цей термін обчислюється: у разі пересилки проекту договору з посильним - з дати розписки про отримання договору, у разі пересилки поштою - з дати календарного штемпеля поштового відділення в пункті знаходження адресата. Якщо при підписанні договору у підприємства виникнуть заперечення стосовно його умов, то незалежно від цього воно підписує договір, складає протокол розбіжностей і направляє його у двох примірниках залізниці одночасно з підписаним договором. Наявність розбіжностей оговорюється в договорі. У разі неповернення залізниці підписаного проекту договору у двадцятиденний термін, договір набирає чинності в редакції залізниці;

залізниця не пізніше, ніж через 20 днів після отримання цього протоколу розбіжностей зобов'язана призначити день розгляду розбіжностей, про що вона має повідомити підприємство у десятиденний термін після отримання протоколу і не пізніше ніж за 10 днів до призначеної дати розгляду. Якщо залізниця у вказаний термін не призначить дату розгляду розбіжностей, договір набирає чинності в редакції підприємства. У випадку неприбуття представника підприємства у призначений термін для розгляду розбіжностей договір набуває чинності в редакції залізниці;

розбіжності, що залишилися неврегульованими, оформлюються новим протоколом і у двадцятиденний термін після дня їх розгляду передаються залізницею до господарського суду. Якщо в указаний термін розбіжності не будуть направлені до арбітражного суду, то договір набуває чинності в редакції підприємства.

Такий порядок оформлення поширюється на додаткові угоди до договору, на його продовження, доповнення або часткові зміни.

          Наявними у справі доказами незаперечно доведено, що відповідач не дотримався вимог вищецитованого нормативного акту.

Як сказано у п.2.9 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 23.12.08 року №04-5/278 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що витікають з договорів на обслуговування залізничних під’їзних колій», суди при розгляді справ про укладення договорів про експлуатацію під'їзних колій (про подачу та забирання вагонів) повинні перевіряти дотримання сторонами цих строків (20-денних), оскільки у разі пропуску однією із сторін встановленого строку договір набирає чинності автоматично в редакції іншої сторони, а відтак, буде відсутній предмет спору. Оскільки пункт 3.4 Правил обслуговування під'їзних колій не встановлює вимог певної форми вчинення дій, як от лише письмово з повідомленням про вручення або інше, то господарським судам належить оцінювати докази виконання сторонами вимог цього пункту у відповідності із нормами статей 32 та 33 ГПК.

А у п.2.10 цих Рекомендацій Вищий господарський суд України акцентує увагу господарських судів на тому, що порядок укладання договорів, встановлений пунктом 3.4 Правил обслуговування колій, відрізняється від загального порядку укладання договорів, установленого статтею 181 ГК України, тим, що на сторону, яка порушила строки для вчинення певних дій з укладення договору, покладаються наслідки: договір вступає в силу в редакції іншої сторони.

Господарським судам, вирішуючи питання про дотримання сторонами порядку укладання договорів про експлуатацію під'їзної колії та договору про подачу та забирання вагонів, слід мати на увазі, що у відповідності із частиною четвертою статті 307 ГК України перевагу має спеціальне транспортне законодавство над загальними нормами щодо укладання договорів, встановленими у статті 181 ГК України.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач у даному конкретному випадку припустився порушення як вимог Правил №644 (у т.ч. п.3.4), так і частин 1-4 ст. 188 ГКУ.

Таким чином, позивач у спосіб та у порядку, визначені чинним законодавством, довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог.

Спосіб захисту порушеного права позивачем обрано у відповідності до ст. 16 ЦКУ та ст. 20 ГКУ.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України у повному обсязі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,6,11,16 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 188 Господарського кодексу України; ст. 21 Закону України від 04.07.96 року №273/96-ВР «Про залізничний транспорт»; ст.ст.71,75,77 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року №457, керуючись ст.ст.4.3,22,32-34,36, 43, 44, 47-1,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                         в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити у повному обсязі.

          2.Врегулювати розбіжності, що виникли між Державним підприємством «Луганськвантажтранс»та Державним підприємством «Луганськвугілля»при укладенні Додаткової угоди №4 від 26.06.09 року до Договору №1/181/05 від 28.12.06 року на подачу та прибирання залізничних вагонів по Державному підприємству «Луганськвугілля», - визнавши цю Додаткову угоду викладеною у редакції позивача, а саме:

«1.П.п.1), п.п.3) пункту 3 розділу 3 викласти у наступній редакції:

          «Попередньо перераховувати на розрахунковий рахунок «Транспорту»плату:

          1)за подачу та прибирання вантажних вагонів з розрахунку планової вартості 1 тонно-км 1.27 грн.», далі – за текстом;

          3)за маневрову роботу локомотиву з розрахунку вартості 1 години –351,00 грн.».

          2.У Додатку №2 записати:

          «Вартість корегування ЄТП –5492,51 грн., без ПДВ».

          3.Інші умови договору залишити без змін.

          4.Ця додаткова угода є невід’ємною частиною договору та набирає чинності з 20 липня 2009 року».

          3.Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля», ідентифікаційний код 32473323, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.Лермонтова, 1-в, - на користь Державного підприємства «Луганськвантажтранс», ідентифікаційний код 34792034, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, смт. Ювілейне, вул. Алчевське шосе, 6, - судові витрати, а саме: державне мито у сумі 85 (вісімдесят п’ять грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 17.11.09 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 19 листопада 2009 року.

          Суддя                               А.П. Середа