Рішення № 6779019, 17.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.09                                                                                 Справа № 8/228пд

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія», м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія Гарант», м. Луганськ, -

про визнання недійсним договору та проведення реституції.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Карасьова Ю.О., –юрисконсульт, довіреність № 3/184 від 17.09.09 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

визнання недійсним договір про надання послуг №0209/1 від 05.02.2009р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія» (далі - ТОВ «ЛТК», - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія Гарант»(далі - ТОВ «Спеціалізована компанія Гарант», - відповідач);

застосування до сторін правових наслідків недійсності правочину, передбачених ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), а саме: зобов’язати відповідача повернути позивачеві все отримане за договором у натурі: перераховану передплату за надання послуг по поверненню дебіторської заборгованості за договором №0209/1 від 05.01.09 року у сумі 5350,00 грн. (з урахуванням 20% ПДВ), а також повернути позивачу усі отримані для виконання договору №0209/1 від 05.01.09 року документи та копії з них;

          стягнення з відповідача судових витрат.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 30 жовтня до 17 листопада 2009 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання, призначеного на 17.11.09 року, від представника позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст. 4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його тим, що:

договір не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме: п.4 ст. 34 Закону України від 18.11.03 року №1280-ІУ «Про телекомунікації»та ч.1 п.22 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.05 року №720;

з огляду на викладене у попередньому абзаці договір не відповідає вимогам ст.203 ЦКУ;

відповідач не вчинив жодної дії, спрямованої на виконання спірного договору.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Так, 13.10.09 року за вих. №911 та 02.11.09 року за вих. №1002 судом на юридичну адресу відповідача спрямовано ухвали про призначення справи до слухання, однак обидва ці поштові відправлення оператором поштового зв’язку повернуто до суду з довідками про те, що адресат «за вказаною адресою не проживає».

Згідно ст. 93 ЦКУ місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу чи особи, які відповідно до установчих документів чи закону виступають від її імені.

Саме на таку адресу судом спрямовані дві вищезгадані ухвали; дані про будь-яке інше місцезнаходження відповідача у суду відсутні.

Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, а тому, враховуючи думку представника позивача, керуючись ст.ст.4-3,22,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути цей спір по суті у цьому судовому засіданні, за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

05.02.09 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір про надання послу за №0209/1, відповідно до якого виконавець надає послуги по поверненню дебіторської заборгованості замовнику, а замовник зобов’язується їх прийняти та оплатити на умовах та у строки, встановлені цим договором (п.1.1).

          Під терміном «послуги по поверненню дебіторської заборгованості»сторони розуміють позасудове вирішення боргових спорів з метою повернення боргів за невиконаними договірними зобов’язаннями абонентів замовника, скорочення термінів такого повернення заборгованостей в рамках чинного законодавства України (п.1.2).

          Під дебіторською заборгованістю сторони розуміють суму боргів, які підлягають сплаті замовнику від контрагентів (надалі –абонентів) за договорами про надання послуг зв’язку та послуг Інтернету за період з лютого 2006 року по грудень 2008 року (п.1.3).

          Передача виконавцю дебіторської заборгованості оформляється актом приймання-передачі дебіторської заборгованості за період з лютого 2006 року по грудень 2008 року (Додаток №1), в якому вказується перелік дебіторів, розмір боргу, період заборгованості та загальна сума дебіторської заборгованості (п.1.4).

          Виконавець надає послуги, визначені цим договором (п.2.1).

          Після укладення цього договору замовник передає виконавцю копії первинної документації, яка підтверджує виникнення зобов’язань боржника перед замовником. Копії первинної документації, яка підтверджує виникнення зобов’язань юридичних осіб перед замовником, останній передає виконавцю впродовж 5 календарних днів з моменту підписання цього договору. Копії первинної документації, яка підтверджує виникнення зобов’язань фізичних осіб перед замовником, останній передає виконавцю впродовж 15 календарних днів з моменту підписання цього договору. Процес передачі здійснюється згідно переліку боржників юридичних осіб (Додаток №2) та переліку боржників фізичних осіб (Додаток №3) шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі первинної документації (п.2.4).

          Під первинною документацією сторони розуміють:

          для юридичних осіб – копія Типового договору на послуги електрозв’язку та останній неоплачений боржником рахунок, в якому вказано сумарний розмір боргу;

          для фізичних осіб –копія Типового договору на послуги електрозв’язку та рахунок з посиланням сумарного розміру боргу (п.2.5).

          Виконавець зобов’язаний завжди діяти в інтересах замовника (п.3.1.1) та дотримуватися умов конфіденційності цього договору, а також отриманої в ході його виконання інформації (п.3.1.5).

          Виконавець має право на отримання додаткової інформації, яка необхідна для виконання цього договору (п.3.2.2), плати за фактично надані послуги за цим договором у розмірі та у строки, встановлені розділом 4 договору (п.3.2.3).

          Винагорода виконавця становить 30%, в т.ч. 20% ПДВ від фактично повернутої суми дебіторської заборгованості, яка перераховується на розрахунковий рахунок виконавця кожні 7 днів після підписання акту звірення стягнутої заборгованості та актів виконаних робіт (п.4.2).

          Крім винагороди замовник впродовж 3-х банківських днів з моменту підписання цього договору вносить на розрахунковий рахунок виконавця суму у розмірі 5350,00 грн. для погашення витратної частини робіт виконавця. Ця сума не входить до розміру винагороди та підлягає поверненню у випадку часткового погашення дебіторської заборгованості менше, ніж на 10% від її загальної суми (п.4.3).

Сторони домовилися, що умови цього договору є конфіденційними та не підлягають розголошенню без попередньої письмової згоди іншої сторони впродовж усього терміну дії цього договору, а також після закінчення терміну його дії (п.6.1).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.09 року (п.8.1).

Дослідження судом тексту договору показало, що сторони узгодили усі інші його суттєві умови (а.с.7-10).

Згідно Додатку №1 до цього договору позивач (замовник) надав виконавцю (відповідачу) Перелік боржників – юридичних осіб за період з 2006 року по 2008 рік, який складається зі 155 найменувань, при цьому у Переліку наведено наступні дані: номер особового рахунку; юридична адреса боржника; номер ідентифікаційного коду; сума основного боргу; сума пені; загальна сума боргу; період боргу; номери телефонів юридичних осію; прізвище, ім’я та по батькові керівника юридичної особи (а.с.11-19).

11.02.09 року сторони за договором підписали акт приймання-передачі документів по 155 юридичних особах, вказаних у Додатку №1 (а.с.20-24).

12.02.09 року вони склали акт приймання-передачі дебіторської заборгованості по юридичних особах за період з лютого 2006 року по грудень 2008 року щодо тих же 155 юридичних осіб (а.с.25-29).

На виконання умов п.4.3 договору відповідач (виконавець) 05.01.09 року спрямував на адресу позивача (замовника) рахунок-фактуру №09014 від 05.01.09 року на суму 5350,00 грн. (а.с.30), а позивач (замовник) платіжним дорученням №177 від 06.02.09 року перерахував на користь відповідача цю суму коштів (а.с.31).

Відповідач (виконавець за договором) не вчинив жодної дії, спрямованої на виконання умов укладеного договору (довідка позивача від 17.11.09 року за №3/186).

З огляду на вищевикладене позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позов не оспорив та не спростував.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Право чини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1 та 2 ст. 202 ЦКУ).

          Як сказано у частинах 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Згідно ст. 204 ЦКУ, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Статтею 205 Цивільного кодексу визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1).

Згідно ст. 207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Стаття 208 Цивільного кодексу містить імперативну норму, згідно якій у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (п.2 ч. 1).           До різновиду правочинів належить договір. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).           Згідно частин 1 ст. 638 названого Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.           Статтею 640 ЦКУ встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.           Сторони за цим спором уклали між собою договір про надання послуг.

          Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Законом (ч.1 ст. 902 ЦКУ) передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

          Як вбачається з наявних у справі доказів, виконавець (відповідач) за спірним договором не вчинив жодної дії, спрямованої на його виконання.

2. Згідно ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Отже, законодавець наголошує: недійсність правочину тягне за собою факт недодержання стороною (сторонами) вимог ст. 203 ЦКУ не будь-коли, а саме в момент його вчинення.

На думку суду, такі обставини по справі позивачем доведені з урахуванням наступного.

          Так, згідно ч.1 ст. 203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Однак сторони до спірного договору включили п.2.4, згідно якому замовник (позивач) після його укладення передає виконавцю копії первинної документації, яка підтверджує виникнення зобов’язань боржника перед замовником, а саме: копії первинної документації, яка підтверджує виникнення зобов’язань юридичних осіб перед замовником, а також копії первинної документації, яка підтверджує виникнення зобов’язань фізичних осіб перед замовником.

          В той же час частинами 1 та 3 ст. 34 Закону України від 18.11.03 року №1280-ІУ «Про телекомунікації»встановлено, що оператори, провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо споживача, отриманих при укладенні договору, наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо (ч.1).

Інформація про споживача та про телекомунікаційні послуги, що він отримав, може надаватись у випадках і в порядку, визначених законом. В інших випадках зазначена інформація може поширюватися лише за наявності письмової згоди споживача (ч.3).

          Схожа норма викладена у ч.1 п.22 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.05 року №720, де сказано, що оператор, провайдер повинен забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей про споживача, отриманих під час укладення договору, надані телекомунікаційні послуги, у тому числі про їх отримання, тривалість, зміст, маршрути передавання тощо.

          До справи не надано жодного доказу отримання сторонами, які уклали спірний договір, згоди абонентів (боржників) про передачу відомостей про отримані ними (надані їм) телекомунікаційні послуги, період та суми боргу з цього приводу та т.і. (відповідно до формату інформації, переданої замовником –виконавцю.

          Виходячи з цього, суд вважає, що при укладенні спірного договору порушено вимоги двох вищецитованих нормативних актів, а також вимоги частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене до угоди, укладеної сторонами, треба застосувати правило частин 1 та 3 ст. 216 ЦКУ, згідно яким недійсна угода не тягне за собою юридичних наслідків, крім тих, які пов’язані з її недійсністю. У випадку недійсності угоди кожна із сторін зобов’язана повернути іншій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання цієї угоди, а у випадку неможливості такого повернення, наприклад, якщо отримане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість отриманого за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1); правові наслідки, встановлені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені спеціальні умови їх застосування або спеціальні правові наслідки окремих видів недійсних угод (ч.3).

          3.З матеріалів справи вбачається, що спірна угода, яку уклали між собою сторони, є господарською, а тому при вирішенні цього спору керується частиною 1 ст. 207 ГК України, в якій сказано, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

          Частиною 3 цієї статті встановлено, що виконання господарського зобов’язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов’язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов’язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

          Позивач звернувся до суду з позовом про визнання спірного договору недійсним у цілому.

          З огляду на це, враховуючи, що договір про надання послуг №0209/1 від 05.02.09 року не відповідає вимогам закону, до нього треба застосувати наслідки, передбачені частиною 2 ст.208 ГК України, в якій сказано, що у разі визнання недійсним зобов’язання з інших підстав (як це має місце за даним спором) кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за зобов’язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов’язання не передбачені законом.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

          Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, ст.ст.11.16,202-204,215,216,626,638,901,902 Цивільного кодексу України; ст.ст.207 та 208 Господарського кодексу України, ст. 34 Закону України від 18.11.03 року №1280-ІУ «Про телекомунікації», керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75, та 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                   в и р і ш и в :

          1.Визнати недійсним договір про надання послуг №0209/1, укладений 05 лютого 2009 року, у простій письмовій формі, у місті Луганську, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія»(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія Гарант»(виконавець).

          2.Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія Гарант», ідентифікаційний код 34525708, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Лермонтова, 1-б, офіс 217, - повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія», ідентифікаційний код 13413790, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Ленінського комсомолу, 1-б, - усе отримане ним згідно договору про надання послуг №0209/1 від 05.02.09 року, а саме:

          Перелік боржників юридичних осіб за період з 2006 року по 2008 рік (Додаток №1 до договору про надання послуг №0209/1 від 05.02.09 року);

          Акт приймання-передачі документів по юридичних особах від 11.02.09 року;

          Акт приймання-передачі дебіторської заборгованості по юридичних особах за період з лютого 2006 року по грудень 2008 року від 12.02.09 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія Гарант», ідентифікаційний код 34525708, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Лермонтова, 1-б, офіс 217, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія», ідентифікаційний код 13413790, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Ленінського комсомолу, 1-б, - грошові кошти у сумі 5350 (п’ять тисяч триста п’ятдесят) грн.00 коп., перераховані на підставі рахунку-фактури №09014 від 05.01.09 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія Гарант»згідно платіжному дорученню №177 від 06.02.09 року, в якості попередньої оплати за виконання умов договору про надання послуг №0209/1 від 05.02.09 року.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована компанія Гарант», ідентифікаційний код 34525708, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Лермонтова, 1-б, офіс 217, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія», ідентифікаційний код 13413790, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Ленінського комсомолу, 1-б, - судові витрати, а саме: державне мито у сумі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 17.11.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 19 листопада 2009 року.

Суддя                                                   А.П.Середа