Ухвала суду № 67789843, 13.07.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

13 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Приходька К.П.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 27 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить в порядку поділу майна подружжя: визнати за нею та за відповідачем ОСОБА_2 право власності за кожним по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1, загальною площею 366,8 кв.м., житловою площею 80,3 кв.м.; залишити за нею право власності та виділити їй в натурі квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 692,60 кв.м., житловою площею 42,50 кв.м. та автомобіль марки Daihatsu, модель Terios, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, припинити право спільної сумісної власності подружжя на це майно за відповідачем; виділити в натурі та залишити за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 56,9 кв.м, житловою площею 27 кв.м., земельну ділянку площею 0,1528 га, що знаходиться по вул. Урицького у с. Білогородка, автомобіль марки LEXUS, модель GХ 470, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та припинити право спільної сумісної власності подружжя на це майно за позивачем.

У січні 2017 року представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до суду заяву про забезпечення даного позову, в якій просив накласти арешт на: квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 366,8 кв.м.; земельну ділянку площею 0,1528 га, що знаходиться у с. Білогородка по вул. Урицького, кадастровий номер НОМЕР_4; автомобіль марки LEXUS, модель GХ 470, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2. Просив накласти арешт на майно, що зареєстроване за ОСОБА_5, а саме, квартиру АДРЕСА_8, а також заборонити відповідачу ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження майна та передачі його в іпотеку, заборонити ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_8, заборонити ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну власника майна, а саме, квартири АДРЕСА_4.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача вказував, що невжиття судом заходів для забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач намагається відчужити придбане сторонами у шлюбі майно третім особам. Зокрема, відповідачем передано в іпотеку ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_5, а тому вважає, що вона може перейти у власність іншої особи. Також відповідач відчужив на користь ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_9, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27 січня 2017 рокузаяву представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено частково.

Накладено арешт на майно, що зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2, а саме, квартиру АДРЕСА_6, загальною площею 366,8 кв.м.

У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи частково заяву та забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_6, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що є достатні підстави вважати, що відповідач намагається відчужити дане майно, так як ним отримано дублікат свідоцтва про право власності на вказану квартиру та після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_6 договір іпотеки № 1157 у забезпечення виконання основного зобов'язання в сумі 5 592 930 грн. за договором позики від 05 вересня 2016 року, а відтак суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Такі висновки суду є правильними й такими, що відповідають обставинам справи й вимогам закону.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з положеннями п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.152 ЦПК України).

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Обухівського районного суду Київської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, в якому вона просить в порядку поділу майна подружжя: визнати за нею та за відповідачем ОСОБА_2 право власності за кожним по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1, загальною площею 366,8 кв.м., житловою площею 80,3 кв.м.; залишити за нею право власності та виділити їй в натурі квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 692,60 кв.м., житловою площею 42,50 кв.м. та автомобіль марки Daihatsu, модель Terios, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, припинити право спільної сумісної власності подружжя на це майно за відповідачем; виділити в натурі та залишити за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 56,9 кв.м, житловою площею 27 кв.м., земельну ділянку площею 0,1528 га, що знаходиться по вул. Урицького у с. Білогородка, автомобіль марки LEXUS, модель GХ 470, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та припинити право спільної сумісної власності подружжя на це майно за позивачем.

Таким чином, між сторонами дійсно виник спір з приводу, зокрема, квартири АДРЕСА_5, титульним власником якої є ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15 грудня 2008 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.6-7).

При вжитті заходів забезпечення даного позову, судом першої інстанції обґрунтовано враховано зміст позовних вимог, співмірність вжитих заходів із вимогами та вид забезпечення позову (пункт 3 і 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Судом першої інстанції вірно враховано, що є достатні підстави вважати, що відповідач намагається відчужити спірну квартиру, так як ним отримано дублікат свідоцтва про право власності на спірну квартиру та після звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач уклав з ОСОБА_6 договір іпотеки № 1157 у забезпечення виконання основного зобов'язання в сумі 5 592 930 грн. за договором позики від 05 вересня 2016 року, що підтверджується Інформаціцною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.54-55).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову та обґрунтовано наклав арешт на квартиру АДРЕСА_6, оскільки є достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову і такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Отже, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, і не свідчить про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 може відчужити спірну квартиру ґрунтуються на припущеннях, не заслуговують на увагу, оскільки ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення та посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали (пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

В апеляційній скарзі відсутні доводи щодо незгоди з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, тому ухвала суду першої інстанції в цій частині не перевіряється.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 27 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошенняі оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді