Рішення № 6778953, 17.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.09                                                                                 Справа № 8/245

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Росток», м. Стаханов Луганської області,

до Дочірнього підприємства “Відділ робітничого постачання Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 4549 грн. 83 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Лук’янова З.В. - юрисконсульт, - довіреність №7 від 06.01.09 року;

від відповідача –Кобзева Н.С. –представник, - довіреність №б/н від 17.11.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

заборгованості за поставлену хлібобулочну продукцію у сумі 4549,83 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №8 постачання продукції, виробленої ВАТ «Росток», укладеного між сторонами 30.01.09 року;

судових витрат.

До початку судового засідання, призначеного на 17.11.09 року, представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача подав лист (вих. №324 від 16.11.09 року), яким поставив суд до відома про те, що після звернення позивача з цим позовом до суду відповідача частково добровільно погасив борг у сумі 1200,00 грн., у зв’язку з чим станом на 16.11.09 року залишок боргу становить 3349,83 грн., які він просить стягнути з відповідача.

Розглянувши цей лист, суд дійшов висновку, що за своїми змістом він фактично є заявою про уточнення позовних вимог, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, не порушує права позивача та інших осіб, а тому суд приймає його та враховує при прийняття по справі кінцевого рішення.

Представник відповідача позов визнав у повному обсязі (відзив на позов від 17.11.09 року за вих. №б/н).

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази, суд встанови наступні фактичні обставини справи.

30.01.09 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір №8 постачання продукції, виробленої ВАТ «Росток», відповідно до якого постачальник зобов’язується впродовж терміну дії договору постачати покупцю продукцію (далі –товар), а покупець зобов’язується його приймати та своєчасно оплачувати визначені грошові суми (п.1.1 договору).

Покупець зобов’язаний відшкодувати вартість витрат по доставці товару (п.3.8).

Пунктом 5.1 договору сторони врегулювати процедуру отримання представником покупця товару, поставленого постачальником.

Оплата за товар здійснюється на підставі товарно-транспортних накладних (форма ТПГ-1). Прийняття товару по зміненим цінам, вказаним у ТТН, означає згоду покупця зі зміною цін (п.7.1).

Форма оплати за товар –попередня (п.7.2). Оплата здійснюється покупцем у порядку безготівкових розрахунків на розрахунковий рахунок ВАТ «Росток»(п.7.3).

У випадку прострочення оплати товару, відшкодування затрат по тарі та доставці товару згідно розділу 7 цього договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми вартості отриманого та не оплаченого товару, вартості ремонту лотків за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення (п.8.3).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31.12.09 року (п.11.1).

          Позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав до справи докази поставки ним на користь відповідача у період з 24.02.09 року по 05.04.09 року хліба та булочних виробів на загальну суму 4549,83 грн., а саме: товарно-транспортні накладні: №619700 від 24.02.09 року на суму 145,65 грн.; №611486 від 25.02.09 року на суму 54,58 грн.; №619730 від 26.02.09 року на суму 104,00 грн.; №612082 від 27.02.09 року на суму 24,68 грн.; №612624 від 02.03.09 року на суму 44,81 грн.; №619780 від 02.03.09 року на суму 228,50 грн.; №612940 від 04.03.09 року на суму 122,45 грн.; №613143 від 05.03.09 року на суму 30,45 грн.; №619819 від 05.03.09 року на суму 887,00 грн.; №619817 від 05.03.09 року на суму 455,00 грн.; №619852 від 06.03.09 року на суму 657,00 грн.; №613647 від 08.03.09 року на суму 46,92 грн.; №614126 від 11.03.09 року на суму 40,50 грн.; №619944 від 11.03.09 року на суму 159,00 грн.; №619963 від 13.03.09 року на суму 90,50 грн.; №619987 від 14.03.09 року на суму 253,00 грн.; №614725 від 14.03.09 року на суму 19,60 грн.; №619251 від 15.03.09 року на суму 147,00 грн.; №614990 від 16.03.09 року на суму 33,30 грн.; №614991 від 16.03.09 року на суму 80,50 грн.; №615375 від 18.03.09 року на суму 44,40 грн.; №615514 від 19.03.09 року на суму 36,01 грн.; №619296 від 19.03.09 року на суму 91,00 грн.; №619235 від 22.03.09 року на суму 109,50 грн.; №619336 від 23.03.09 року на суму 206,50 грн.; №616198 від 23.03.09 року на суму 37,42 грн.; №619339 від 24.03.09 року на суму 301,00 грн.; №616613 від 25.03.09 року на суму 52,72 грн.; №617057 від 28.03.09 року на суму 54,37 грн.; №617413 від 30.03.09 року на суму 86,96 грн. та №618418 від 05.04.09 року на суму 46,40 грн., - кожна з яких містить у собі докази отримання товару повноважним представником відповідача.

          Підставою для звернення позивача з позовом до суду став факт несплати відповідачем вартості вищезгаданої продукції.

          Як доведено наявними у справі доказами, лише після звернення позивача до суду відповідач частково –на сумі 1200,00 грн. –погасив борг, у зв’язку з чим його залишок становить 3349,83 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

          Відповідач повністю визнав ці обставини.

          ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його уточнення) з наступних підстав.

1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, - а також п.2.4 договору (з урахуванням змін до нього).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Стягнення неустойки та інших штрафних санкцій є правом, а не обов’язком позивача.

          Таким чином, оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням їх уточнення) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Судові витрати, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст.49 ГПК України, суд покладає на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Відділ робітничого постачання»Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», ідентифікаційний код 35038242, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Леніна,30 Луганської області, - на користь Відкритого акціонерного товариства «Росток», ідентифікаційний код 00381255, яке знаходиться за адресою: місто Стаханов, вул. Лобачевського, 27 Луганської області, - основний борг у сумі 3349 (три тисячі триста сорок дев’ять) грн. 83 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 17.11.09 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 18 листопада 2009 року.

Суддя                                                   А.П.Середа