Вирок № 67788141, 17.07.2017, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/302/16-к

Провадження № 1-кп/0158/4/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2017 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі

головуючого судді Корецької В.В.,

при секретарі Процик Л.В.,

з участю прокурора Стасюка А.П.

потерпілого - ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ківерці кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, працюючого оператором мийки в ПП «Комфорт-Буд-Сервіс», раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в:

09.11.2015 року близько 21 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_3, знаходячись в громадському місці біля магазину «Сузіря», що розташований у с. Дерно по вул. Жовтнева, 56А, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності, добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виразилася у висловлюванні на адресу ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 нецензурної лайки та цькуванні на останніх свого пса породи «Вівчарка», внаслідок чого пес покусав вказаних осіб, що призвело до заподіяння: потерпілому ОСОБА_4, згідно висновку судово-медичного експерта №90 від 10.11.2015 року, тілесних ушкоджень у вигляді забійних ран і саден на зовнішній поверхні лівого передпліччя, а також на передньо-внутрішній поверхні лівого передпліччя і на долонній поверхні основної фаланги 1-го пальця лівої кисті, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя; потерпілому ОСОБА_5, згідно висновку судово-медичного експерта №91 від 13.11.2015 року, тілесних ушкоджень у вигляді саден на передній поверхні лівого передпліччя, множинні забійні рани на передньо-внутрішній поверхні лівого передпліччя, на задньо-зовнішній поверхні лівого стягна, на передній поверхні правої гомілки, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя; потерпілому ОСОБА_1, згідно висновку судово-медичного експерта №103 від 26.11.2015 року, тілесні ушкодження у вигляді укушених ран обох гомілок, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя.

Крім того, 09.11.2015 року близько 21 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_3, знаходячись в громадському місці біля магазину «Сузіря», що розташований у с. Дерно по вул. Жовтнева, 56А, під час хуліганських дій, керуючись метою заподіяти фізичну шкоду здоровю, умисно наніс ОСОБА_1 удар деревяним поліном по голові, яке в ході конфлікту підібрав біля магазину "Сузіря", заподіявши потерпілому, згідно висновку судово-медичного експерта №103 від 26.11.2015 року тілесні ушкодження у вигляді відкритої тупої черепно-мозкової травми, вдавленого імпресивного перелому правої тімяної кістки, забою головного мозку, забійної рани тімяної ділянки голови справа, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх спричинення.

Допитаний в судовому засіданні по суті предявленого звинувачення обвинувачений ОСОБА_3 винність в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав, та суду показав, що дійсно за вказаних обставин місця і часу, він знаходився на території магазину «Сузіря», що знаходиться в с. Дерно, Ківерцівського району разом із своїм псом породи «Вівчарка». Стоявши біля входу в магазин до нього зателефонував швагро, який при розмові запитав хто є біля магазину. Назвавши своєму швагру декілька прізвищ, включаючи потерпілого ОСОБА_4, після чого, останній підійшов до нього з претензіями навіщо він комусь розповідає його місцезнаходження і наніс йому удар кулаком по обличчю. Внаслідок чого його пес, як він тоді розумів, задля його захисту накинувся на ОСОБА_4 Пізніше із заднього двору магазину по черзі вибігли ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з якими почалась шарпанина. Його пес захищаючи власника кидався на всіх осіб, які хотіли причинити йому шкоду. Обвинувачений ОСОБА_3 також зазначив, що собаку він не цькував, пізніше під час цієї події хтось кинув по собаці деревяне поліно. Задля свого захисту він підняв дане поліно і почав ним відмахуватись, не заперечив, що міг ним по комусь і попасти. Через деякий проміжок часу з його рук вибили деревяне поліно, збили його з ніг і почали наносити удари ногами. Приблизно через 5 хв. прийшовши до тями він пішов додому, собака в даний час також була вдома. Також вказав, що алкогольних напоїв не вживав та не знаходився в стані алкогольного спяніння.

Свою вину обвинувачений ОСОБА_3 щодо кваліфікації за ч. 1 ст. 121 КК України не визнав повністю, оскільки зазначив, що умисних дій відносно потерпілого ОСОБА_1 не вчиняв, і дане кримінальне правопорушення слід вважати таким, що вчинене з необережності, оскільки він оборонявся.

Також не визнав хуліганських дій, передбачених ч. 1 ст. 296 КК України, вказавши, що громадського порядку не порушував, та ніяких команд власній собаці не надавав.

Дані твердження обвинуваченого ОСОБА_3 підтвердив його захисник ОСОБА_2, який вказав, що кваліфікацію вчинених органом досудового розслідування кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України та ч. 1 ст. 296 КК України не визнають повністю. Разом з тим, зазначив що цивільний позов прокурора Ківерцівського відділу Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_6 в інтересах держави в особі Луцької місцевої ради про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину не визнають, оскільки вважають, що прокурор в інтересах Луцької міської ради не має права заявляти позов.

Окрім того, цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінальних правопорушень відшкодовано повністю.

Також обвинувачений ОСОБА_3 щодо самих обставин подій, які сталися розкаявся, просив його суворо не карати та не позбавляти волі.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 вини у заподіянні потерпілому ОСОБА_1 умисного тяжкого тілесного ушкодження та порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, його винність у вчиненні зазначеного протиправного діяння підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, потерпілий, ОСОБА_1, А.Л., суду показав, що 09.11.2015 року приблизно о 21 год. він знаходився із друзями на задньому дворі магазину Сузіря, де вони вживали спиртні напої. Один із товаришів, а саме ОСОБА_4 відійшов до магазину. Через декілька хвилин почули його крик, подивитися що сталось вийшов ОСОБА_5 та приблизно через декілька хвилин він знову почув крик, на який вибіг до входу магазину. Побачив, як пес породи «Вівчарка» кусає ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Намагаючись відігнати собаку, яка накинулась вже на нього, він впав на землю та відбивав її ногами. Після чого до нього підбіг обвинувачений ОСОБА_3 та наніс йому удар поліном по голові. Також показав суду, що свідомість не втрачав, територія добре освітлювалася і він чітко бачив як саме ОСОБА_3 вдарив його поліном. Із-за чого саме почався конфлікт потерпілий не знає. Після чого його від крові витерав власник магазину ОСОБА_7, і він разом із ОСОБА_8 поїхали у лікарню в м. Луцьк.

Потерпілий ОСОБА_5, у судовому засіданні дав показання, що у місяці листопаді 2015 року, точну дату не памятає він з іншими потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_4 сиділи на задньому дворі магазину «Сузіря», що в с. Дерно, Ківерцівського району та розпивали спиртні напої. Через певний проміжок часу, від них відійшов ОСОБА_4 і пішов у невідомому йому на той момент напрямку. Через 5-10 хв. після того, він почув крики і вибіг на передній двір магазину, де побачив, як собака кусає лежачого на землі ОСОБА_4 Підбігши блище собака накинулась на нього і почала його кусати, а її власник ОСОБА_3 в той час стояв і продовжував цькувати свого пса криками: «ФАС», «ВЗЯТЬ». Через декілька хвилин підбіг ОСОБА_1, який намагався відігнати собаку ногою, але вона накинулася на нього і збила його з ніг. Також потерпілий ОСОБА_5 зазначає, що коли собака накинулась на ОСОБА_1 він лежав і не вставав, так як все боліло від укусів. Пізніше ОСОБА_4 кинув у собаку поліно, однак не попав, після чого його підняв ОСОБА_3 і ударив ним ОСОБА_1 по голові. Відігнали пса лише коли приїхали хлопці на автомобілі, а саме Кашинський і Поліщук, імена останніх йому невідомі, які допомогли їм в цьому. Де на той момент перебував обвинувачений ОСОБА_3 він не знає. Після чого останні Кашинський і Поліщук повезли його і ОСОБА_1 до лікарні в м. Луцьк, де їм надали першу медичну допомогу.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав суду, що в той день близько 21 год 00 хв. він з друзями ОСОБА_5, ОСОБА_1 та братом ОСОБА_4 перебували на території магазину «Сузіря», а саме на задньому дворі та розпивали спиртні напої. Через деякий час він відійшов до магазину купити сигарети і каву. Купивши вищевказаний товар він вийшов з магазину і почув як обвинувачений ОСОБА_3 говорить з кимось по телефону і розповідає, що тут знаходиться ОСОБА_4 Підійшовши до нього зробив йому зауваження навіщо він розповідає про нього. На що ОСОБА_3 відповів агресивно, пригрозивши собакою і через декілька хвилин все таки спустив її на нього. Собака збила його з ніг і почала кусати, внаслідок чого обірвала штани. Потерпілий почав кричати від болю, після чого із заднього двору вибіг ОСОБА_5 та через деякий час ОСОБА_1 і пес напав на них. Пізніше, коли він почав вставати то побачив як із голови у ОСОБА_1 текла кров. Хто саме вдарив останнього він не бачив, дізнавшись пізніше що удар був нанесений поліном, яке лежало біля ОСОБА_1 Потім приїхали хлопці, які повезли ОСОБА_1 і ОСОБА_5 в лікарню. Через деякий час, йшовши в місцеву амбулаторію з братом, він зустрів батька ОСОБА_1, який повідомив йому, що йде додому до ОСОБА_3 Також повідомив суд, що ОСОБА_4, тобто, його брат спиртні напої не вживав, а він з іншими потерпілими випили менше пляшки горілки.

Разом з тим, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав суду, що під час даної події знаходився перед входом до магазину і приблизно о 21 год. бачив, як обвинувачений ОСОБА_3, який стояв з собакою біля магазину, розмовляючи по телефону повідомив комусь, що на території даного магазину також знаходить ОСОБА_4 Почувши це останній підійшов до ОСОБА_3 і зробив йому зауваження, після якого у них виник конфлікт і пізніше обвинувачений спустив свого пса, який після слів ОСОБА_3 «Дік, взять!» кинувся на ОСОБА_4 Собака накинулась на ОСОБА_4 та збила його з ніг і почала кусати, однак ОСОБА_3 не зупинився і дальше повторював вищевказані слова, тобто, продовжував цькувати пса. Пізніше на місце події підбіг ОСОБА_5, а ще пізніше ОСОБА_1, собака накинулась спочатку на одного, а потім на іншого, в результаті чого збила обох з ніг. ОСОБА_4, який піднявшись на ноги говорив ОСОБА_3 заспокоїти пса, однак останній ігнорував це та не зупинявся цькувати свого пса. Після чого між ними розпочалася бійка. Пізніше брат ОСОБА_4 ОСОБА_4 прибіг з поліном і кинув його по собаці, однак не попав і воно впало на землю. Коли він викликав поліцію по мобільному телефоні почув, що хтось говорив, як ОСОБА_3 вдарив ОСОБА_10 поліном по голові, однак самого удару, як зазначає свідок він не бачив. Через деякий час приїхали хлопці, які заспокоїли собаку, вдаривши її автомобільним домкратом по голові, додавши що при цьому ОСОБА_3 на місці події вже не було.

Також, свідок ОСОБА_9, зазначив, що пізніше хтось із хлопців побіг до ОСОБА_10, додому по штани, бо ті що були на ньому собака порвала, і повезли його разом із ОСОБА_5 в лікарню. Пізніше на місце пригоди прийшов ОСОБА_3 і батько ОСОБА_1, які після сварки почали битися, але їх розборонили. Потім усі пішли до ОСОБА_3 додому поговорити з його батьком. Зазначив також, що весь конфлікт від його початку і до кінця тривав близько 30 хвилин.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який приходиться ріднім братом ОСОБА_4 повністю підтвердив покази потерпілих та зазначив, що бачив як обвинувачений ОСОБА_3 ударив поліном, яке він кинув по собаці, щоб відігнати її, ОСОБА_10 по голові, тримавши дане поліно обома руками.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7, повідомив суд, що являється співвласником магазину «Сузіря», який знаходиться у с. Дерно, Ківерцівського району, і по даній події зазначив, що 09.11.2015 року він з 20 год. до 21 год. знаходився у власному магазині. Із за чого почався конфлікт він не бачив, чув крики, і виглянувши з балкону власного будинку, який знаходиться на другому поверсі вищезазначеного магазину побачив перепалку між людьми, в якій замітив як ОСОБА_4 кинув по собаці поліно, однак не попав по ній. Собака ця була обвинуваченого ОСОБА_3, оскільки він раніше біля магазину бачив його з нею, яка була на привязі. Потім був удар даним поліном по голові ОСОБА_1Л, оскільки перебуваючи на досить великій відстані хто саме ударив потерпілого йому видно не було, однак було видно особу візуально схожу на обвинуваченого ОСОБА_3 Коли він спустився вниз, то всі порозбігалися, і він завівши потерпілого ОСОБА_1 на задній двір витер від крові. Також зазначив, що собаку заспокоїли ударши її декілька раз домкратом по голові, після чого собака побігла в невідомому напрямку. Поліно, яким нанесли удар ОСОБА_1 продовжувало лежати на території магазину не менше двох днів, після чого було вилучено працівниками поліції в присутності понятих.

Також допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11, який приходиться батьком обвинуваченого ОСОБА_3, показав суду, що 09.11.2015 року близько 22 год. невідомі постукали у вікно його будинку, і вийшовши на двір він побачив юрбу людей яка складалась приблизно із 5-6 чоловік, які кричали щось про пса. Самих обставин подій які сталися він не бачив. Зі слів обвинуваченого ОСОБА_3 йому стало відомо, що ОСОБА_3 говорив з кимось по телефону і назвав прізвище ОСОБА_4, який стояв поруч і почувши це підійшов до нього та почав його шарпати, після чого ударив його по обличчю, тоді почалася бійка, в результаті чого побили його і пса, який обороняв ОСОБА_3 Відносно удару по голові ОСОБА_1, йому нічого не відомо, запах від обвинуваченого спиртних напоїв чути не було.

Дослідженим судом протоколом огляду місця події від 13.11.2015 року та фототаблицями доведено, що місцем події являється територія біля входу до магазину «Сузіря», що знаходиться за адресою с. Дерно, вул. Жовтнева, 54А, Ківерцівського району Волинської області. Дана територія нічим не огороджена, до магазину наявний вільний доступ з автодороги «Луцьк - Рівне». На території даної адреси знаходиться магазин на першому поверсі, а на другому житловий будинок. Також, на вказаній території знаходиться новобудова, на задньому дворі якої знаходиться мансарда, де стоїть столик і дві лавочки, біля яких знаходяться поскладені дрова. Біля входу до зазначеного будинку зі сторони автодороги на бетонному порозі знаходиться деревяне поліно, довжиною близько 35 см. І шириною 8 см., яке частково забруднене землею та на якому наявні плями речовини бурого кольору. Крім того, в ході ОМП виявлено камуфляжні штани, які лежать на траві біля автодороги «Луцьк - Рівне», які розірвані та частково забрудненні землею /том 2, а.с.25-30/.

Вилучені із місця пригоди деревяне поліно та пошкоджені камуфляжні штани приєднані до справи в якості речових доказів про що свідчать, досліджені судом, протоколи огляду речових доказів від 14.11.2015 року з відповідними фототаблицями та постанова про приєднання їх до справи як речові докази від 14.11.2015 року. Дані речові докази підтверджують факт вищезазначеної події, що мала місце 09.11.2015 року /том 2, а.с.31-36/.

Також, згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 12.01.2016 року, у присутності понятих, та фототаблицею до протоколу проведення слідчого експерименту від 12.01.2016 року, потерпілим ОСОБА_1 було відтворено обстановку подій від 09.11.2015 року, а саме момент нанесення тілесних ушкоджень потерпілому деревяним поліном по голові ОСОБА_3 біля магазину «Сузіря», що в с. Дерно, Ківерцівського району /том 2, а.с.41-45/.

Згідно з висновком експерта №90 від 10.11.2015 року на підставі судово-медичної експертизи потерпілий ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, отримав ушкодження у вигляді забійних ран і саден на зовнішній поверхні лівого передпліччя, а також на передньо-внутрішній поверхні лівого передпліччя і на долонній поверхні основної фаланги 1-го пальця лівої кисті, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя /том 2, а.с.17/.

Також, згідно із висновку експерта №91 від 13.11.2015 року на підставі судово-медичної експертизи, потерпілий ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 отримав ушкодження у вигляді саден на передній поверхні лівого передпліччя, множинні забійні рани на передньо-внутрішній поверхні лівого передпліччя, на задньо-зовнішній поверхні лівого стягна, на передній поверхні правої гомілки, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя /том 2, а.с.19-20/.

Згідно з висновком експерта №103 від 26.11.2015 року та додаткового висновку експерта №20 від 28.01.2016 року на підставі судово-медичної експертизи потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої тупої черепно-мозкової травми, вдавленого імпресійного перелому правої тімяної кістки, забій головного мозку, забійної рани тімяної ділянки голови справа, укушених ран обох гомілок. Разом з тим, зазначено, що ушкодження у вигляді відкритої тупої черепно-мозкової травми, вдавленого імпресійного перелому правої тімяної кістки, забою головного мозку, забійної рани тімяної ділянки голови справа утворились від удару тупим твердим предметом з обмеженою співу дарчою поверхнею, цілком можливо, від удару поліном, тобто, при обставинах і в термін, вказаних в постанові і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які були небезпечні для життя в момент їх спричинення /том 2, а.с.22-23, 47/.

Разом з тим, відповідно до консультативного висновку спеціаліста Волинської обласної клінічної лікарні від 03.02.2016 року потерпілому ОСОБА_1 необхідна пластика дефекту, та згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 25.02.2016 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, а також протипоказана робота в шкідливих і небезпечних умовах, та рекомендовано спостереження і лікування в невролога.

Ці дані узгоджуються із встановленими судом фактичними обставинами справи.

Надаючи оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він не мав умислу в заподіянні тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_1, суд ставиться до них критично та розцінює виключно, як позицію захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Крім цього, вказані показання спростовуються комплексом зібраних у кримінальному провадженні чітких, логічних, послідовних , переконливих та узгоджених між собою доказів.

Сам обвинувачений ОСОБА_3 не заперечує той факт, що 09.11.2015 року він був на місці вчинення злочину, мав конфлікт із потерпілими ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_1

Разом з тим, також не заперечив факт того, що тримав у своїх руках деревяне поліно, яким відмахувався (розмахував) перед потерпілими ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1

З показів свідків вбачається, що в момент нанесення удару потерпілому ОСОБА_1, останній знаходився на землі, якого в той момент кусала собака, у напівсидячому положенні, а також те, що свідок ОСОБА_4 показав суду як бачив коли і яким чином ОСОБА_3 наніс удар деревяним поліном по голові ОСОБА_1

Субєктивна сторона злочину відображає процеси, які відбуваються у свідомості особи в звязку з вчиненням нею злочину і свідчать про спрямування її волі та про її ставлення до суспільно небезпечного діяння та його наслідків.

Крім того, свідок ОСОБА_7, який є власником магазину «Сузіря» у с. Дерно, Ківерцівського району Волинської області, показав суду, що бачив як особа стоячи на ногах нанесла удар поліном по голові ОСОБА_1, який в той час сидів на землі.

Відтак суд доходить до висновку про винуватість ОСОБА_3 в умисному заподіянні потерпілому ОСОБА_1 тяжкого тілесного ушкодження, тобто в умисному спричиненні тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, і як орган досудового розслідування кваліфікує його за ч. 1 ст. 121 КК України, а не внаслідок необхідної оборони, захищаючись.

Інтелектуальні ознаки прямого умислу полягають в усвідомленні суспільно небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільно небезпечних наслідків, тому обвинувачений ОСОБА_3 свої дії розумів та повинен був розуміти в момент вчинення злочину відносно потерпілого, а саме здійснення удару деревяним поліном по голові ОСОБА_1, від якого настануть виявлені тілесні ушкодження.

Разом з тим, позицією захисту обвинуваченого ОСОБА_3 не визнається та не вбачається кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки працівниками досудового розслідування та прокуратурою не було враховано те, що спеціально пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень слід визнавати предмети, які пристосовані винною особою для цієї мети наперед або під час вчинення хуліганських дій, а заздалегідь заготовленими предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовленні винним для зазначеної мети.

Однак, як вбачається з постанови Пленуму Верховного Суду України №10 від 22.12.2006 року «Про судову практику у справах про хуліганство» при вирішенні питання про відмежування кримінально караного хуліганства від дрібного слід виходити з того, що відповідно ч. 1 ст. 296 КК України хуліганство це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодження майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.

В судовому засіданні встановлено, що свідками по справі, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_4, кожним зокрема зазначено, що обвинувачений ОСОБА_3 цькував свою собаку на потерпілих, і в момент коли вона спричиняла останнім фізичну шкоду (біль) та моральні страждання обвинувачений не робив ніяких дій, щоб це зупинити.

Тобто, обвинуваченим ОСОБА_3 здійснено грубе порушення громадського порядку, яке він тривалий час уперто не припиняв, що підтверджує факт умисного порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалося особливою зухвалістю.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи учасників судового провадження, а також, аналізуючи всі наведені докази, які в своїй сукупності повно відтворюють картину події, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_3 в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, та в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке було небезпечне для життя в момент заподіяння і кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів та злочинів невеликої тяжкості.

Під час проведення досудового розслідування кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_3 інкримінувалася обтяжуюча обставина - вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, яка під час судового розгляду свого підтвердження не знайшла, оскільки докази які були надані суду не підтверджують даний факт, а тому суд приходить до висновку про її виключення з обвинувачення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання суд не вбачає.

Крім того, обставини, які згідно зі ст. 66 КК України помякшують покарання обвинуваченого, суд відность добровільне відшкодування завданої шкоди, вчинення злочину вперше.

Окрім цього, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працюючого в ПП «Комфорт-Буд-Сервіс» на посаді оператора мийки, який за місцем працевлаштування зарекомендував себе як відповідальний, добросовісний та дисциплінований працівник, відшкодував шкоду.

Також судом враховуються обставини виникнення конфлікту та дані про осіб потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, які на момент вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України перебували у стані алкогольного спяніння. Даний факт ніким із учасників не заперечувався та не оспорювався.

Разом з тим, суд бере до уваги також, що потерпілий ОСОБА_5 та ОСОБА_4 претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_3 не мають.

Відповідно до положень ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 (з послідуючими змінами) «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали тощо).

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність незнятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Відповідно до п. 8 цієї ж Постанови, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або непризначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Враховуючи наявність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, його молодий вік, його поведінку за місцем проживання та відсутність скарг від сусідів та мешканців навколишніх житлових будинків, міцність його соціальних зв'язків, так як він проживає з дружиною у шлюбних відносинах, від даного шлюбу народилася дитина, відсутність обтяжуючих обставин, також відшкодування шкоди потерпілому, суд вважає за можливе призначити за кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_3, а саме в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке було небезпечне для життя в момент заподіяння покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.

При цьому суд також враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Не заслуговують на увагу і доводи обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_2 щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Проте, відповідно ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання можливе лише тоді, коли суд дійде висновку, що виправлення засудженого можливе без ізоляції відбування покарання за наявності цілого комплексу обставин, що пом'якшують покарання.

Однак підстав для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням суд не вбачає.

Як вбачається із ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Статтею 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, беручи до уваги те, що матеріальна та моральна (немайнова) шкода яка була завдана потерпілому ОСОБА_1 внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 повністю була відшкодована, що не заперечується сторонами по справі, тому суд приходить до висновку, що у задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінальних правопорушень слід відмовити.

У справі також заявлено цивільний позов прокурора Ківерцівського відділу Маневицької місцевої прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради Волинської області про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Разом з тим, суд не бере до уваги твердження обвинуваченого та його захисника про те, що прокурор не вправі заявляти цивільний позов в інтересах Луцької міської ради Волинської області, оскільки відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладається обовязок представляти інтереси громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що представництво прокурором інтересів громадян або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 вищевказаної статті Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесенні відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Тобто, підставою представництва прокуратурою в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 128 КПК України, цивільний позов в інтересах держави предявляється прокурором.

У відповідності до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Ч. 3 вказаної статті ЦК України вказано, якщо лікування проводиться закладом охорони здоровя, що є у державній власності або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

В силу п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарного лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоровя або на рахунок юридичної особи, які належить останній.

Судом встановлено, що КЗ «Луцька міська клінічна лікарня» перебуває у власності територіальної громади міста Луцька, джерело фінансування кошти міського бюджету.

Відповідно до п. 2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою КМУ №545 від 16.07.1993 року, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоровя, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Згідно наданої КЗ «Луцька МКЛ» довідки про суму коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_1 вартість тринадцять ліжко-днів лікування (з 11.11.2015 року по 23.11.2015 року) останнього становить 4312 грн.

Відповідно до п. 4 Порядку стягненні в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоровя, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоровя.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що цивільний позов прокурора Ківерцівського відділу Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_6 в інтересах держави в особі Луцької місцевої ради про відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину слід задоволити повністю.

Судові витрати по справі відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 323, 324 КПК України,

з а с у д и в:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України, призначивши покарання:

- за ч. 1 ст. 296 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 121 з урахуванням ст. 69 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в інтересах Луцької міської ради кошти, витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_1, в сумі 4312 грн., які підлягають зарахуванню в Луцький міський бюджет (р/р 35426301040280 в ГУДКСУ у Волинській області, ЄДРПОУ 01982985, МФО 803014)

У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок вчинення кримінальних правопорушень відмовити.

Речові докази у справі: деревяне поліно та пошкоджені камуфляжні штани знищити.

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області, шляхом її подачі через Ківерцівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька