Ухвала суду № 67787874, 17.07.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.07.2017 р. Справа № 914/1181/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Моршинський санаторій «Пролісок» для дітей з батьками», м. Моршин, про забезпечення позову

у справі № 914/1181/17 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинський санаторій Пролісок для дітей з батьками, м.Моршин Львівської області

до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів

до відповідача-2: Клінічного госпіталя Державної прикордонної служби України (військова частина 2522), м.Львів

про визнання недійсним договору та визнання переважного права на укладення договору оренди нежитлової будівлі

Представники сторін:

від позивача : ОСОБА_2 представник;

від відповідача-1 : ОСОБА_3 - представник;

від відповідача-2 : ОСОБА_4 представник.

ВСТАНОВИВ: У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Моршинський санаторій Пролісок для дітей з батьками до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, до відповідача-2 Клінічного госпіталя Державної прикордонної служби України (військова частина 2522) про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна за № 38 від 24 березня 2017 р., укладеного між відповідачами у справі, та про визнання за позивачем переважного права на укладення договору оренди нежитлової будівлі санаторного корпусу з ліжковим фондом 502 ліжка круглорічного використання, А-7.

17.07.2017 р. на адресу суду позивачем подано заяву від 12.07.2017 р. про забезпечення позову. У цій заяві позивач просить суд заборонити відповідачам по справі вчиняти будь-які дії відносно предмета спору - санаторного корпусу «А-7» санаторію «Пролісок» у м. Моршин, вул. Проліскова, 8 до завершення розгляду справи в суді. Заява мотивована тим, що відповідач, на думку позивача, з метою ухилення від судового розгляду самостійно скасував спірний договір оренди № 38 від 24.03.17 р., що є предметом спору у справі, та виготовив інший документ про передачу майна третій особі. Вказане, як стверджує позивач у заяві від 12.07.2017 р., свідчить про те, що відповідач своїми діями старається утруднити, чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Представник позивача у судовому засіданні заяву про забезпечення позову підтримав. Представники відповідача проти задоволення заяви заперечили, посилаючись на те, що ними розірвано договір, який оскаржується позивачем, добровільно, відповідачі жодного документа про передачу санаторного корпусу іншій особі не виготовляли, щодо приміщення санаторного корпусу прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 376-р про віднесення його до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову від 12.07.2017 р. задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до норм ст.ст. 66. 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, заборона вчиняти дії має стосуватися лише пакета акцій, безпосередньо пов'язаного з предметом спору. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими ГПК України.

У матеріалах справи відсутні та заявником до заяви не долучені докази того, що внаслідок розірвання спірного Договору № 38 буде утруднено чи зроблено неможливим виконання рішення господарського суду у випадку подальшого існування між сторонами спору щодо цього договору. Судом встановлено, що наявними у матеріалах справи доказами спростовуються викладені позивачем у заяві обставини. Відвідповідач жодних дій по передачі санаторного корпусу іншим особам не вчиняв. Щодо приміщення санаторного корпусу прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 376-р про віднесення його до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби. Тому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16).

Крім цього, з огляду на норми ст. 67 ГПК України, таких заходів до забезпечення позову як заборона відповідачам вчиняти будь-які дії відносно предмета спору ст. 67 ГПК України не передбачено. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими ГПК України (ч. 9 ст. 67 ГПК України). Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 передбачений статтею 67 ГПК України перелік заходів до забезпечення позову (частини перша і п'ята зазначеної статті), є вичерпним. Крім цього, санаторний корпус «А-7», розташований у м. Моршині по вулиці Пролісковій, будинок 8, не є предметом спору у справі № 914/1181/17. Позивачем у справі заявлено дві немайнові вимоги про: визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна за № 38 від 24 березня 2017 р. та визнання за позивачем переважного права на укладення договору оренди нежитлової будівлі санаторного корпусу «А-7». Виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору. Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16).

За наведених обставин, у суду відсутні підстави для застосування заходів до забезпечення позову, вказаних у заяві позивача.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про забезпечення позову від 12.07.2017 р. (вхідний номер суду 3088/17 від 17.07.2017 р.) відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в строк та у порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Суддя Бортник О.Ю.