Рішення № 67787862, 18.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2017Справа №910/7128/17За позовом Військової частини А 0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України)

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Михайлівський»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна»

про стягнення 25 877,73 грн.

Суддя Демидов В.О.

Від позивача - Матієнко О.Б. (дов. № 350/153/811/пс від 29.12.2016)

Від відповідача - Печерський П.М. (дов. №62 від 29.06.17)

Від т.о. - не прибув

встановив :

03.05.2017 до Господарського суду міста Києва звернулася Військова частина А0215 з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Михайлівський» про стягнення 16 185,30 грн. основного боргу, інфляційних втрат у розмірі 8 866,31 грн. та 3% річних у сумі 826,12 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та гарантійного листа № 24-05-2560 від 18.09.2014 (гарантія забезпечення виконання договору про закупівлю № №306/09-Г) не виконав взяті на себе гарантійні зобов'язання щодо виплати позивачу 16 185,30 грн. гарантії забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» договору про закупівлю товарів за державні кошти № 181/14 від 19.09.2014, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 16 185,30 грн., крім того у зв'язку з невиконанням гарантійних зобов'язань позивачем нараховано 8 866,31 грн. інфляційних втрат та 826,12 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7128/17, розгляд справи призначений на 25.05.2017.

25.05.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.05.2017 у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи, невиконанням ними вимог ухвали суду від 05.05.2017, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 04.07.2017.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.07.2017 у зв'язку з неявкою представника третьої особи, невиконанням відповідачем та третьою особою вимог ухвал суду, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 18.07.2017

У судове засідання 18.07.2017 з'явився представник позивача та відповідача, надали пояснення по справі, зокрема, представник відповідача через канцелярію суду подав письмові пояснення.

Представники третьої особи у судове засідання 18.07.2017 не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 18.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

19.09.2014 між Військовою частиною А0215, як замовником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна», як постачальником, укладено договір №181/14 про закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2014 році поставити замовникові товар, зазначений у пункті 1.2 та у специфікації товару (додаток № 1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Найменування товару: лот №3 - парашутна система ПСУ-36 або еквівалент ПСУ-36 сер. 2 (товар), код 13.92.2. Вироби текстильні готові, інші, згідно з Державним класіфікатором продукції та послуг ДК 016:2010, у кількості 30 шт., загальною ціною 1 618 530,00 грн. (п. 1.2 договору, специфікація товару).

Згідно зі специфікацією, пунктами 1.4 та 5.1 договору та товар постачається в термін до 01.12.2014. Товар постачається після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору.

Як вбачається з п. 5.4 договору, перехід права власності та ризиків на товар відбувається після розвантаження на склад та передачі його в розпорядження вантажоотримувача замовника. При передачі товару повинні бути оформленні (надані) наступні приймально-здавальні документи:

- видаткова накладна постачальника, яка виписується в чотирьох примірниках;

- акт прийому (форма № 4, затверджена наказом Міністра оборони України від 24.12.2010 № 690) в чотирьох примірниках;

- оригінал або нотаріально завірена копія документа, який підтверджує виготовлення товару підприємством-виробником;

- копія сертифікату якості (сертифікату відповідності) підприємства-виробника.

Датою виконання зобов'язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником (командиром військової частини А0215) акту прийому поставленого товару (форма - додаток № 4 до договору). Зазначений акт затверджується замовником у термін не пізніше ніж п'ять днів від дати отримання військовою частиною А1049 документів, які визначено у пункті 4.1 договору (п. 5.5 договору).

У відповідності до підпункту 6.2.1 договору замовник має право зменшити обсяги закупівлі товару та загальну суму договору в залежності від реального фінансування видатків на цілі, передбачені специфікацією товару. Замовник у 10 (десятиденний) строк з дня отримання інформації про зменшення бюджетних призначень на цілі, передбачені умовами договору, письмово повідомляє постачальника про зменшення обсягу закупівлі товару, у такому випадку сторони вносять відповідні зміни до договору.

Сторонами у п. 11.6 договору передбачено, що постачальником внесено забезпечення виконання умов договору в розмірі 16 185,30 грн. Вид надання забезпечення виконання договору про закупівлю: гарантія (безвідклична, безумовна банківська гарантія, оформлена відповідно до вимог постанови Правління Національного банку України від 15.12.2014 № 639).

Так, судом встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Банк «Михайлівський» надано військовій частині А0215 гарантійний лист від 18.09.2014 № 24-05-2560 «Гарантія забезпечення виконання договору про закупівлю № 306/09-Г» (далі - Гарантія/Гарантійний лист).

У Гарантійному листі визначено такі умови.

ПАТ «Банк «Михайлівський», як гарант, зобов'язується виплатити військовій частині А0215, як бенефіціару, будь-яку суму в межах загальної суми цієї гарантії, що 16 185,30 грн літерний код валюти - UAH, після одержання гарантом викладеної на українській мові та підписаної уповноваженою особою письмової вимоги бенефіціара, у якій бенефіціар заявляє щодо невиконання або несвоєчасного виконання принципалом своїх зобов'язань за договором закупівлі та/або порушення якості (комплектності) та/або кількості товару.

Гарант в десятиденний строк з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара (з доданими до неї документами) розглядає та перевіряє її відповідність умовам даної Гарантії, та перераховує на рахунок бенефіціара суму, яка визначена в цій Гарантії.

Гарант має право відмовити бенефіціарові, якщо вимога або додані до неї документи:

- не відповідають умовам Гарантії;

- подані гарантові по закінчення строку дії Гарантії.

Письмова вимога бенефіціара повинна бути відправлена на поштову адресу гаранта: 01001, м. Київ, провулок Рильський, буд. 10-12/3, разом з:

- копією(ями) засвідченою(ними) бенефіціаром відповідного(них) документа(ів), яка(і) підтверджують, що принципал - ТОВ «Росінтек-Україна» не виконав свої зобов'язання за договором;

- карткою із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством.

Термін банківської гарантії до 31 січня 2015 року включно.

Зобов'язання гаранта за цією Гарантією припиняються, зокрема, закінченням строку, на який видана Гарантія.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №910/21233/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» на користь Військової частини А0215 пеню у розмірі 45 318,84 грн. та 113 297,10 грн. штрафу.

На виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва видано наказ від 27.10.2015 №910/21233/15.

Як встановлено судом, позивач у строк, встановлений банківською гарантією, звернувся до відповідача з листом-вимогою № 350/129/138/3087/пс від 04.12.2014 про сплату забезпечення виконання договору про закупівлю на суму 16 185,30 грн., відповідно до якого позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» не виконало взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 181/14 від 19.09.2014, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок щодо виплати позивачеві гарантії у розмірі 16 185,30 грн.

До вказаної вимоги від 04.12.2014 № 350/129/138/3087/пс позивачем додано: 1) засвідчена копія повідомлення № 350/129/138/2113/пс; 2) засвідчена копія доповіді про порушення строків постачання; 3) засвідчена копія картки із зразками підписів; 4) засвідчена копія гарантії.

За результатами розгляду вимоги позивача, відповідачем відмовлено бенефіціарові у її задоволенні, оскільки не надано відповідачеві всіх належних чином оформлених документів, передбачених гарантією, а саме: 1) картку із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством; 2) копії документів, посвідчені бенефіціаром, які підтверджують, що принципал не виконав зобов'язання за договором закупівлі, яким крім іншого є: договір від 19.09.2014 №181/14, що повинен містити предмет, який відповідає умовам гарантії та строки виконання поставки товарів, що є простроченими, як вказано у вимозі.

20.01.2015, позивач повторно звернувся до відповідача з листом-вимогою № 350/129/138/125/пс від 20.01.2015 про сплату забезпечення виконання договору про закупівлю на суму 16 185,30 грн., до якого додав: 1) лист Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області щодо підтвердження підпису та печатки уповноваженої особи; 2) засвідчену копію договору від 19.09.2014 №181/14.

За наслідками розгляду відповідачем повторної вимоги позивача, гарант у своєму листі від 03.02.2015 № 24-05-1556 зазначив, що бенефіціар не дотримався умов Гарантії та не надав банку всіх належним чином оформлених документів, передбачених Гарантією, а саме: 1) картку із зразками підпису посадової особи бенефіціара (оригінал), що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством; 2) копії документів, посвідчених бенефіціаром, які підтверджують, що принципал не виконав зобов'язання за договором.

Таким чином, позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та гарантійного листа 18.09.2014 № 24-05-2560 «Гарантія забезпечення виконання договору про закупівлю № 306/09-Г» не виконав взяті на себе гарантійні зобов'язання щодо виплати позивачу 16 185,30 грн. гарантії забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» договору про закупівлю від 19.09.2014 №181/14.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно із статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У розділі І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, (далі - Положення) визначено, що гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. Гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Частинами 1, 2, 3 статті 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Частиною 1 статті 565 ЦК України передбачено, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Отже, з умов Гарантійного листа та норм права слідує, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 № 3-63гс11.

Так, як встановлено судом вище, за умовами Гарантійного листа до письмової вимоги, яка пред'являється бенефіціаром гарантові у зв'язку із невиконанням зобов'язань принципалом, має бути додано,

- по-перше, копією(ями) засвідченою(ними) бенефіціаром відповідного(них) документа(ів), яка(і) підтверджують, що принципал - ТОВ «Росінтек-Україна» не виконав свої зобов'язання за договором;

- по-друге, як встановлено вище, відповідно до умов Гарантії, бенефіціар зобов'язаний надати гарантові разом із вимогою картку із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу, що посвідчена нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством.

З наведених умов Гарантії, зокрема, вбачається, що картка із зразками підпису посадової особи бенефіціара надається бенефіціаром гарантові у вигляді оригіналу.

Враховуючи вказані умови гарантії та обставин справи, які підтверджуються матеріалами справи, суд зазначає, що посилання позивача на вимогу від 04.12.2014 № 350/129/138/3087/пс, як на обґрунтування позову, судом до уваги не приймаються, оскільки, як встановлено судом, копія картки із зразками підписів, яка була додана до листа-вимоги від 04.12.2014 № 350/129/138/3087/пс, засвідчена неналежною особою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до відповідача із вимогою від 04.12.2014 № 350/129/138/3087/пс порушено правила, встановлені частиною 2 статті 563 Цивільного кодексу України, та умови гарантійного листа, а саме до даної вимоги не додано документи, вказані в гарантії.

Як вбачається з переліку додатків доданих до листа-вимоги № 350/129/138/125/пс від 20.01.2015 про сплату забезпечення виконання договору про закупівлю на суму 16 185,30 грн., позивачем додано лише лист Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області щодо підтвердження підпису та печатки уповноваженої особи та засвідчену копію договору від 19.09.2014 №181/14.

З наведеного переліку документів, доданих до другої вимоги, вбачається, що позивачем не надано відповідачеві жодного документу, які передбачені гарантійним листом, тобто не надано ані оригіналу картки із зразками підпису посадової особи бенефіціара, що підписала вимогу, який посвідчено нотаріально або іншим способом, передбаченим законодавством, ані доказів порушення принципалом зобов'язань за договором закупівлі.

Крім того, як вбачається з матеріалі справи, 30.12.2014 між військовою частиною А0215 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» укладено додаткову угоду № 1 про зміни умов договору від 19.09.2014 № 181/14 про закупівлю товарів за державні кошти реєстраційний номер 422/14, відповідно до умов якої у зв'язку із фактичним обсягом видатків замовника, на підставі пункту 1.3 договору, замовником прийнято рішення про зменшення обсягу закупівлі до 0 одиниць, 0,00 грн.

З наведених фактичних обставин вбачається, що у принципала перед бенефіціаром фактично відсутні зобов'язання за договором закупівлі. Тобто, зобов'язання, за який відповідач несе зобов'язання, фактично припинило своє існування за ініціативою позивача до закінчення терміну дії Гарантії, а тому й не може бути простроченим.

Підсумовуючи сукупність наведених вище обставин, які підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов до висновків, що позивачем не доведено і документально не підтверджено того факту, що ним було додано до своїх вимог ті документи, які передбачені Гарантійним листом та необхідні для задоволення гарантом вимог бенефіціара, зокрема, оригіналу картки із зразками підписів; а також позивачем не доведено суду факту наявності прострочення принципалом зобов'язання за договором закупівлі, у той час, як згідно з угодою від 30.12.2014 № 1, зобов'язання у принципала перед бенефіціаром за договором закупівлі відсутнє.

Таким чином, позивачем суду не доведено факту дотримання ним мов Гарантійного листа у зв'язку із чим, відповідальність гаранта не є такою, що настала, а тому позов є безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та втрат від інфляції суд зазначає, що такі вимоги також задоволенню не підлягають, в силу їх похідної природи від основної позовної вимоги, яка є безпідставною.

Крім того, суд зазначає, що на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року №14/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» та рішення від 13.06.2016 року № 991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».

Згідно з даними рішеннями розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 23 травня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.

Рішенням Правління Національного банку України № 124-рш від 12.07.2016 (далі, Рішення НБУ № 124-рш) оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».

На підставі Рішення НБУ № 124-рш виконавчою дирекцією Фонду гарантування винесено Рішення № 1213 від 12.07.2016, згідно з яким з 13.07.2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський».

Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 3 п. 2 та п. 3 ст. 46 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 статті 49 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що на відповідача поширюються обмеження Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому від часу запровадження в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» тимчасової адміністрації не можуть бути задоволені вимоги позивача.

З огляду на те, що позов задоволенню не підлягає, згідно ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Повне рішення складене та підписане 18.07.2017

Суддя В.О. Демидов