Рішення № 67787837, 10.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2017

Справа № 905/870/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 4 706,77 грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва за підсудністю надійшли матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - ПрАТ «МК «Азовсталь», позивач) до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – ПАТ «Укрзалізниця») про стягнення збитків у сумі 4 706,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Авдіївський Коксохімічний завод» (далі – ПрАТ «АКХЗ») на адресу позивача був відправлений вантаж – кокс доменний, перевезення якого здійснювалось залізничним транспортом (вагон № 67846402). Проте, на залізничній станції Сартана Донецької залізниці була виявлена недостача вантажу у вказаному вагоні, внаслідок чого позивачу були спричинені збитки, які відповідач, як перевізник, зобов'язаний відшкодувати.

Посилаючись на ст. 924 ЦК України, ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст. 113 Статуту залізниць України, ПрАТ «МК «Азовсталь» просить стягнути з відповідача завдані йому збитки в сумі 4 706,77 грн.

У судове засідання представники сторін не з’явились, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник відповідача у минулому судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесених ним збитків, оскільки у матеріалах справи відсутні оригінали залізничної накладної та комерційного акту, а також документи по оплаті вартості вантажу, тому вважав наявність збитків недоведеною, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.11.2016 р. вантажовідправник – ПрАТ «АКХЗ» відправив з залізничної станції Авдіївка Донецької до залізничної станції Сартана Донцької залізниці у вагоні № 67846402 вантаж, а саме – кокс доменний вологий, вантажоотримувачем якого був позивач – ПрАТ «МК «Азовсталь», що підтверджується залізничною накладною № 52173481.

На станції Сартана Донецької залізниці у вагоні № 67846402 було виявлено недостачу вантажу у кількості 1550 кг, про що був складений комерційний акт № AQ650136/1203 від 11.11.2016 р.

За таких обставин, як зазначає позивач, ПрАТ «МК «Азовсталь» понесло збитки у вигляді вартості недоотриманого вантажу у загальній сумі 4 706,77 грн., які позивач просить стягнути з відповідача – ПАТ «Українська залізниця».

Відповідно до ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно з положеннями ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. (далі – Статут) накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони – одержувача.

Частиною 1 ст. 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 ГК України).

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 314 ГК України, положення яких кореспондуються з положеннями ст. 924 ЦК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу – в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частинами 1, 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» також встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Положеннями ст. 105 Статуту встановлено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

При цьому відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Поряд із відшкодуванням збитків у разі втрати вантажу залізниця відшкодовує стягнуту за цей вантаж провізну плату, якщо вона не включається у вартість втраченого вантажу (ст. 114 Статуту).

Згідно зі ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «АКХЗ» при відправленні вантажу у залізничній накладній № 52173481 зазначило загальну масу вантажу (коксу доменного) у вагоні № 67846402 – 44200 кг.

Однак, як встановлено судом та слідує з комерційного акту № AQ650136/1203 від 11.11.2016 р., на станції Сартана Донецької залізниці у вказаному вагоні була виявлена недостача вантажу у кількості 1550 кг. При цьому будь-які заперечення щодо форми, порядку складання, змісту вказаних комерційних актів та посадових осіб, які його підписали, а також факту опротестування їх з боку сторін відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Судом встановлено, що невиконання відповідачем визначених законодавством зобов’язань в частині збереження перевезеного вантажу, вказаного у залізничній накладній № 52173481, призвело до втрати частини вантажу, внаслідок чого позивачу завдані збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, що є складом порушення господарського зобов'язання.

Вирішуючи питання про розмір спричиненої шкоди, завданої відповідачем, суд врахував наступне.

Згідно з пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить для вантажу, зданого до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані – 2% маси, зазначеної в перевізних документах.

Таким чином, норма природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 67846402 складає 884 кг. (40200 кг * 2%). Кількість фактичної недостачі у вказаному вагоні становить 666 кг або 0,666 т (1550 кг (недостача зазначена у комерційному акті № AQ650136/1203 від 11.11.2016 р.) - 884 кг (норма природної втрати)).

Також суд зазначає, що вартість 1 т вантажу у вагоні № 67846402 згідно з рахунком-фактурою вантажовідправника – ПрАТ «АКХЗ» № 91271460 від 04.11.2016 р. та акту прийому-передачі № 91271460 від 04.11.2016 р. становить 5 889,35 грн. без ПДВ. Відповідно, вартість вантажу з ПДВ у розмірі 20% складає – 7 067,22 грн. (5 889,35 + 1177,87 грн. ПДВ 20%).

Отже, вартість втраченого вантажу у вагоні № 67846402 складає 4 706,77 грн. (0,666 т (кількість фактичної недостачі вантажу) * 7 067,22 грн. (вартість 1 тонни вантажу)), що підтверджується матеріалами справи.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву щодо ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, оскільки такі доводи спростовуються наданими ПрАТ «МК «Азовсталь» доказами.

Зокрема, позивач долучив до матеріалів справи оригінал комерційного акту № AQ650136/1203 від 11.11.2016 р., належним чином засвідчені копії залізничної накладної № 52173481, рахунку-фактури вантажовідправника – ПрАТ «АКХЗ» № 91271460 від 04.11.2016 р. та акту прийому-передачі № 91271460 від 04.11.2016 р., які з огляду на вимоги ст. ст. 32, 34, 36 ГПК України визнаються судом належними та достатніми доказами на підтвердження факту втрати вантажу у вагоні № 67846402, а також розміру вартості втраченого вантажу.

Враховуюче вищенаведене та беручи до уваги, що залізницею вчинено порушення господарського зобов'язання, що виявилось у незбереженні вантажу, прийнятого до перевезення, при цьому недостача поставленого вантажу сталася з вини відповідача та завдала позивачу збитків на суму 4 706,77 грн., розмір якої визначено відповідно до вимог законодавства, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 - 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 4 706,77 грн. задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191158) збитків у сумі 4 706 (чотири тисячі сімсот шість) грн. 77 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 10 липня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 17 липня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.