Ухвала суду № 67787835, 13.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

13.07.2017Справа № 910/20293/14

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА"надії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України За позовомЗаступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі 1)Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, 2) Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення До Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА"Простягнення 8 502 446,56 грн.

Судді: Ярмак О.М. (головуючий) Пасько М.В. Підченко Ю.О. За участю представників:

від прокуратуриЛесько Г.Є. (на підставі посвідчення № 034692)від позивача 1Яремчук І.Л. (за довіреністю)від позивача 2Хмелюк А.П. (за довіреністю)від відповідача (скаржника)Сідєнко О.Л. (за довіреністю) від ВДВСПишний А.В. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник військового прокурора Центрального регіону України звернувся до суду в інтересах держави в особі 1) Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, 2) Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" про стягнення 7 283 970,00 грн. основного боргу, 396 000,00 грн. авансу за вересень 2014р., 426 257,36 грн. пені, 59 808,68 грн. 3% річних, 381410,52 грн. інфляційних втрат за договором № 4-460 про надання телекомунікаційних послуг від 27.12.2013.

Рішенням Господарського міста Києва від 03.02.2015 у справі № 910/20293/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2015, позов задоволено частково.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2015р. у справі № 910/20293/14 залишено без змін.

03.08.2015 на виконання рішення суду були видані накази.

09.06.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Ухвалою від 27.06.2017 розгляд указаної скарги призначено на 13.07.2017.

В судовому засіданні 13.07.2017 скаржник надав додаткові документи в матеріали справи, підтримав вимоги скарги, просив визнати недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 06.06.2017 ВП № 51398587, зняти арешт з рахунків боржника, що був накладений цією постановою, зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» дії за наслідками закінчення строку здійснення виконавчого провадження.

Представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав в матеріали справи копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 51398587 та заперечив проти задоволення скарги.

Присутні в засіданні представники заперечили проти задоволення скарги.

Вивчивши подані докази та заслухавши представників по суті скарги, суд зазначає таке.

10.06.2016 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП № 51398587 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 № 910/20293/14 та надано строк до 17.06.2016 для його самостійного виконання боржником.

Оскільки у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення стягувач просив державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника, одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження постановою 10.06.2016 було накладено арешт на все майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА", у межах суми звернення стягнення 10 146 650,96 грн.

Докази добровільного виконання наказу Господарського суду міста Києва в матеріалах справи відсутні.

06.06.2017 за заявою стягувача на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" у Філії - Головне управління по м. Києву та Київській області ПАТ «Державний ощадний банк України», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Банк «Кліринговий Дім» та всіх інших відкритих рахунках, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів 10 091 498,62 грн.

Обґрунтовуючи вимоги скарги, скаржник стверджує, що оскільки виконавче провадження ВП № 51398587 розпочалося 18.06.2016, то зі спливом передбаченого законом шестимісячного строку для здійснення виконавчих дій мало бути закінчене на підставі п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а винесення постанови про арешт коштів боржника 06.06.2017 після річної бездіяльності державного виконавця порушує ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 2 ст. 19 Конституції України та права працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА", оскільки рахунок № 2604730020637 у Філії - Головне управління по м. Києву та Київській області ПАТ «Державний ощадний банк України» відкритий для обслуговування виплат по соціальному страхуванню.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені права державного виконавця накладати арешт на майно та кошти боржника під час здійснення виконавчого провадження.

Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19 1 та 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

З огляду на те, що самим боржником не заперечується факт непогашення заборгованості, визначеної у виконавчому документі в добровільному порядку, суд вважає, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову про арешт коштів боржника від 06.06.2017 діяв у межах та в спосіб передбачений законом.

Належних доказів того, будь-який із рахунків, на який накладено арешт указаною постановою, підпадає під обмеження, наведені в ч. 2 ст. 48 та ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", в матеріали справи подано не було.

Враховуючи наведене, вимога скаржника про визнання недійсною оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника є необґрунтованою, а відтак і немає підстав для зняття арешту з рахунків боржника.

З приводу вимоги про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити передбачені п. 6 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» дії за наслідками закінчення строку здійснення виконавчого провадження.

Вказаною вимогою боржник фактично просить зобов'язати закрити виконавче провадження, при цьому посилаючись на норму Закону України «Про виконавче провадження», яка не підлягає застосуванню.

З приводу цього суд зазначає, що 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, пунктом 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено таке: «Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону».

Тобто, у зв'язку з набранням чинності новим Законом, з 05.10.2016 виконавче провадження ВП № 51398587 відбувається на підставі норм Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Натомість, статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження" визначено вичерпний перелік підстав закриття виконавчого провадження.

Так, у п. 7 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів.

В матеріалах справи наявні відповіді банківських установ на виконання постанови про арешт коштів боржника від 06.06.2017, з яких вбачається відсутність залишків коштів на рахунках боржника, окрім рахунка в ПАТ «Ощадбанк» (8,14 грн) та ПАТ «Банк Кліринговий дім» (1,58 грн).

Відтак, оскільки до цього часу заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" перед стягувачем жодним чином не погашена, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження, підстав для закриття виконавчого провадження у зв'язку із закінченням шестимісячного строку у органу виконання рішень немає.

Дослідивши подану скаргу та приєднані до неї документи, суд дійшов висновку, що скаржником не доведено перед судом належними доказами неправомірність дій державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у ході виконавчого провадження ВП № 51398587, тому подана скарга не підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія ЕРА" у задоволенні скарги на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Судді О.М. Ярмак (головуючий) М.В. Пасько Ю.О. Підченко