Постанова № 67787640, 13.07.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2017 року Справа № 904/3986/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)

судді: Березкіна О.В., Іванов О.Г.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1129 від 18.05.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 16/14 від 10.04.2017 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промислові технології металів на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 року у справі № 904/3986/17

за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атоменергомаш, м. Енергодар

до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислові технології металів, м. Дніпро

про стягнення 235 773 грн.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 року у справі № 904/3986/17 (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги задоволені частково.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Промислові технології металів на користь позивача Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Атоменергомаш: 118 690, 50 грн. пені; 112 560, 00 грн. штрафу та 3 468, 76 грн. судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду в частині відмови суду у зменшенні розміру штрафних санкцій на 70 %, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму пені в розмірі 35 607, 15 грн. та штрафу в розмірі 33 768, 00 грн., судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Апелянт вважає, що суд не врахував те, що позивачу ті іншим учасникам господарських відносин не спричинено будь-яких істотних збитків; сума нарахованої пені і штрафу є надмірно великими; фінансове становище відповідача (в 1 кварталі 2017р. товарообіг відсутній); умови пункту 7.4 Договору не містять санкцій, які можуть бути застосовані до позивача у разі невиконання ним своїх зобовязань, що, на думку апелянта, є несправедливим по відношенню до нього; ступень виконання зобовязання товар позивачу був поставлений; пеня та штраф є лише санкціями за невиконання зобовязання, а не основним боргом, тому будувати на таких платежах свої доходи та видатки позивач не може, таким чином при зменшенні розміру пені та штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані. Зазначає, що висновок суду про відсутність підстав для зменшення пені та штрафу є надуманим.

Доводи, викладені у запереченні на апеляційну скаргу:

У запереченні на апеляційну скаргу позивач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду залишити без змін (а.с.83-84). Вважає, що розмір нарахованих штрафних санкцій, передбачений договором поставки відповідає розміру передбаченому ст. 231 ГК України, у звязку з чим немає підстав вважати нараховані штрафні санкції надмірними, крім того вартість несвоєчасно поставленої продукції складає 1 608 000, 00 грн., тоді як сума стягнутих штрафних санкцій 231 250, 50 грн. Наголошує, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Відсутність у відповідача товарообігу у 1 кварталі 2017р. не свідчить про його скрутне матеріальне становище. Звертає увагу, що підприємство позивача є державним, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, виробляє більше 50 % всього обсягу електричної енергії в Україні та є оператором ядерних установок. Підприємство позивача зобовязано забезпечити ефективне використання належних йому активів та вжиття заходів захисту своїх прав, порушених іншими субєктами господарювання, а дохід у вигляді штрафних санкцій спрямовується, зокрема, на фінансування заходів із підвищення безпеки АЕС.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017р. апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 13.07.2017р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді Березкіна О.В., Антонік С.Г.

Розпорядженням керівника апарату суду від 12.07.2017р. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у звязку з перебуванням у відпустці судді Антоніка С.Г.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.07.2017р. визначено новий склад колегії суддів: Дармін М.О.(доповідач), судді: Березкіна О.В., Іванов О.Г.

У судовому засіданні 13.07.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

04.01.16р. між ТОВ «Промислові технології металів» (постачальник) та Відокремленим підрозділом «Атоменергомаш» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (покупець) було укладено договір поставки № 20/05/02 (а.с. 9-12), відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставити в передбачені цим договором строки покупцю наступну продукцію: 1. Поковка «Труба опорна» (креслення 1.4317.П.000.090.00) Ст08Х18Н10Т ГОСТ 5632-72, ГОСТ 7505-89, ГОСТ 25054-81 в кількості 80 шт., за ціною 8 500, 00 грн. (за одну штуку), на загальну суму 680000,00 грн. ; в строк до 15.05.2016р. 2. Поковка «Цоколь» (креслення 1.4317.П.000.089.00) Ст08Х18Н10Т ГОСТ 5632-72, ГОСТ 7505-89, ГОСТ 25054-81 в кількості 80 шт., за ціною 8 250, 00 грн. (за одну штуку), на загальну суму 660000,00 грн. ; в строк до 15.05.2016р.; а покупець зобовязався прийняти та оплатити вказану продукцію. (п.1.1. договору).

Відповідно до п.4.1. договору оплата поставленої відповідно до заявки покупця продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом двох місяців після отримання покупцем партії продукції. В п.7.2. договору сторони погодили, що за порушення вказаних в даному договорі строків поставки постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7 % вказаної вартості; якщо в результаті допущеного прострочення поставка продукції втратить інтерес для покупця, він має право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків. (а.с.9-11).

Поставку товару позивачу відповідач здійснив з порушенням строку поставки обумовленого сторонами в п.1.1. договору, а саме: 16.06.2016р. відповідач за видатковою накладною №РН-0000007 від 16.06.16р. здійснив поставку позивачу товару на загальну суму 502 500, 00 грн. ( таким чином, прострочка поставки товару за цією накладною складає 31 день) ; а 21.07.2016р. відповідач за видатковою накладною №РН-0000008 від 21.07.16р. здійснив поставку позивачу товару на загальну суму 502 500, 00 грн. ( таким чином, прострочка поставки товару за цією накладною складає 66 днів); та 09.09.2016р. відповідач за видатковою накладною №РН-0000009 від 09.09.16р. здійснив поставку позивачу товару на загальну суму 603 000, 00 грн. ( таким чином, прострочка поставки товару за цією накладною складає 116 днів).

У звязку з порушенням строків поставки товару позивач відповідно до п.7.2. договору нарахував відповідачу: 123 213 грн. пені ( в т.ч.: 18 090 грн. пеня за видатковою накладною №РН-0000007 від 16.06.16р., за період з 16.05.2016р. по 20.06.2016р. ; 35 175 грн. пеня за видатковою накладною № РН-0000008 від 21.07.16р., за період з 16.05.2016р. по 24.07.2016р.; та 69 948, 00 грн. пеня за видатковою накладною № РН-0000009 від 09.09.16р., за період з 16.05.2016р. по 08.09.2016р. ); 112 560, 00 грн. - 7% штрафу ( в т.ч.: 35 175, 00 грн. штраф за видатковою накладною №РН-0000007 від 16.06.16р.; 35 175 грн. штраф за видатковою накладною № РН-0000008 від 21.07.16р.; та 42 210, 00 грн. штраф за видатковою накладною № РН-0000009 від 09.09.16р. (а.с. 4).

Направлену позивачем на адресу відповідача 24.11.16р. претензію №5026/15 від 23.11.16р. (а.с.19-20, 21) про сплату штрафних санкцій в розмірі 235 773, грн., відповідач залишив без задоволення. На час прийняття рішення у справі відповідач доказів сплати штрафних санкцій перед позивачем або доказів своєчасної поставки товару не надав.

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині відмови відповідачу в передбаченій статтею 233 Господарського кодексу України, п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України можливості зменшення штрафних санкцій на 70%.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.525 ЦК України).

Згідно зі ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). (ст.610 ЦК України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно, до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положення статті 233 Господарського кодексу України, що кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до п.1.12 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.13р. №14 (поміж-іншим): з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідач надав Звіт про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі за І квартал 2017 року (а. с. 41-45), який посвідчено директором підприємства ОСОБА_3

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що Звіт про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі за І квартал 2017 року (а. с. 41-45) не може бути визнаний допустимим в розумінні частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, доказом, оскільки має підпис лише керівника підприємства Відповідача, а тому висновок місцевого господарського суду, про недоведеність Відповідачем наявності виключних обставин, як підстави для зменшення розміру штрафних санкцій є обґрунтованим і законним.

Решта доводів апеляційної скарги позивача не спростовує зазначених висновків.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржене рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Промислові технології металів на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 року у справі № 904/3986/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.05.2017 року у справі № 904/3986/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 18.07.2017р.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов