Рішення № 67787273, 11.07.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2017 р.Справа № 916/11/17

За позовом: Заступника Військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини

до відповідачів: 1) Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області

2) СФГ „Колос

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Кабінету Міністрів України

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору, зобовязання повернути земельну ділянку

Головуючий суддя Малярчук І.А.

Судді Смелянець Г.Є.

ОСОБА_1

Представники сторін:

від прокурора: Риженко М.Ю., згідно посвідчення №10087 від 12.03.2015р.; ОСОБА_2, згідно посвідчення №37654; ОСОБА_3В, згідно посвідчення №035495;

від позивача МОУ: ОСОБА_4, згідно довіреності №220/435д від 24.12.2016р.; ОСОБА_5, згідно довіреності; ОСОБА_6, згідно довіреності №220/415/д від 22.12.2016р.

від позивача Білгород-Дністровської КЕЧ: ОСОБА_7, згідно довіреності №11 від 10.01.2017р.; ОСОБА_8, згідно довіреності від 10.01.2017р.; ОСОБА_9, згідно довіреності №9 від 10.01.2017р.

від відповідача Тарутинської РДА: ОСОБА_10, згідно довіреності №01/01-17/56 від 16.11.2017р.

від відповідача СФГ „Колос: не з`явився

від третьої особи: ОСОБА_11, згідно довіреності №03-35/1702 від 22.02.2017р.

В засіданні 11.07.2017р. приймали участь представники:

від прокурора: Попазогло В.С., згідно посвідчення №37654

від позивача МОУ: ОСОБА_4, згідно довіреності №220/435д від 24.12.2016р.

від позивача Білгород-Дністровської КЕЧ: ОСОБА_9, згідно довіреності №9 від 10.01.2017р.

від відповідача Тарутинської РДА: не з`явився

від відповідача СФГ „Колос: не з`явився

від третьої особи: ОСОБА_11, згідно довіреності №03-35/1702 від 22.02.2017р.

Суть спору: про визнання незаконним та скасування розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012р. №1022/А-2012 „Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Бородинської селищної, Виноградівської, Веселодолинської, Новотарутинської, Вознесенської, Другої, Калачівської, Лісненської, Миколаївської, Петровської Другої та Рівненської сільських рад в частині надання в короткострокову оренду СФГ „Колос земельної ділянки площею 180га, розташованої на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області;

про визнання недійсним договору короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012р. №309, укладеного між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та СФГ „Колос;

про зобовязання СФГ „Колос повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 180га, передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012р. №309.

Прокурор підтримує заявлені позовні вимоги, подав пояснення від 14.02.2017р. за вх.№3666/17, в їх обґрунтування зазначає, що ОСОБА_12 народних комісарів Українськогї РСР від 18.12.1945р. №2002/063 відведено на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000га землі, яку фактично було передано артилерійському полігону за актом передачі від 10.06.1946р., зі збільшенням площі на 3600га у звязку з рельєфом місцевості, що затверджений рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету №7 від 10.06.1946р. 05.05.2005р. Тарутинською РДА прийнято розпорядження №101/А-2005, яким припинено право користування Міністерства оборони України земельною ділянкою площею 23253,17га та переведено її в землі запасу Веселодолинської сільської ради. ОСОБА_12 Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. по справі №2-а-3436/08/1570 розпорядження Тарутинської РДА №101/А-2005 від 05.05.2005р. та №368/А-2005 від 14.12.2005р. визнано протиправними та скасовано. 29.12.2012р. Тарутинською РДА прийнято розпорядження №1022/А-2012, відповідно до якого спірну земельну ділянку у кількості 180га ріллі передано у короткострокову оренду СФГ „Колос терміном на 1 рік із укладанням відповідного договору оренди №309. Фактично орендарю було передано земельну ділянку за актом приймання-передачі 29.12.2012р. Таким чином, так як спірна земельна ділянка належить до земель оборони, Тарутинська РДА всупереч положень ч.ч.1, 5 ст.116, ст.141, ч.3 ст.142 Земельного кодексу України передала її у користування СФГ „Колос. Крім того, прокурор у позові зазначає, що при укладанні договору №309 від 29.12.2012р. проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічна документація із землеустрою не складались, договір не містить відомостей про обєкт оренди, місце розташування земельної ділянки та її кадастровий номер. Також, прокурор відмічає, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р. по справі №815/7390/13-а визнано протиправним та скасовано рішення Тарутинської районної ради Одеської області №131-VI від 20.07.2011р. „Про порядок оформлення короткострокової оренди земельних ділянок із земель, що належать до державної та комунальної власності. За вказаних обставин, прокурор вважає незаконним розпорядження Тарутинської РДА №1022/А-2012 від 29.12.2012р. та просить визнати недійсним укладений на його підставі договір №309 від 29.12.2012р. і зобовязати СФГ „Колос повернути земельну ділянку площею 180га.

Позивач - Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина подав пояснення від 26.01.2017р. за вх.№1918/17, від 11.04.2017р. за вх.№8588/17, де вказує, що позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі, так як вважає спірну земельну ділянку такою, що належить до державної власності та є землями оборони.

Позивач МОУ позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі за мотивами, викладеними у позовній заяві, про що виклав у поясненнях від 31.01.2017р. за вх.№2289/17, від 27.02.2017р. за вх.№4785/17, від 10.07.2017р. за вх.№14950/17.

Відповідач Тарутинська районна державна адміністрація проти позовних вимог прокурора заперечсує, подала відзив на позов від 14.02.2017р. за вх.№3667/17, додаткові пояснення від 10.05.2017р. за вх.№10215/17, де вказує, що у позові не доведено, що спірне рішення РДА порушує права МОУ та Білгород-Дністровської КЕВ, до позову не надано доказів, що визначають правокористування спірною земельною ділянкою за позивачами. Тарутинська РДА відмічає, що земельна ділянка, яку прокурор вважає землями оборони, не сформована як обєкт цивільно-правових відносин відповідно до вимог п.1 ст.79 Земельного кодексу України, відсутні її площа та межі. Відповідач вважає спірну земельну ділянку такою, що не є військовим майном, так як МОУ та КЕВ не є правонаступниками Одеського військового округу ЗС СРСР, так як їх право користування не реалізовано у встановлений законом спосіб, з врахуванням ще й того, що ці земельні ділянки були проінвентаризовані згідно з чинним розпорядженням Тарутинської РДА Одеської області №376/А-2007 від 21.12.2007р. «Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель запасу (колишнього полігону) на території Веселодолинської сільської ради».

Відповідач СФГ "Колос" в судові засідання не з`являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв`язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст.75 ГПК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Кабінет Міністрів України у поясненнях від 17.03.2017р. за вх.№6265/17 позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.

Клопотання сторін про долучення документів до справи від 31.01.2017р. за вх.№2290/17, від 14.02.2017р. за вх.№3692/17, від 22.02.2017р. за вх.№4783/17, про ознайомлення з матеріалами справи від 14.02.2017р. за вх.№3684/17, від 30.06.2017р. за вх.№14292/17 були судом задоволені.

20.02.2017р. за вх.№2-1013/17 відповідач Тарутинська РДА Одеської області подала до суду заяву про застосування до спірних правовідносин сторін наслідків спливу позовної давності та відмову у позові на цій підставі, у задоволенні якої судом відмовлено за обґрунтуваннями, наведеними у мотивувальній частині даного рішення.

Ухвалою суду від 27.02.2017р., за клопотанням сторін від 22.02.2017р. за вх.№2-1174/17, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 20.03.2017р.

Ухвалою суду від 17.03.2017р. справу №916/11/17 призначено до колегіального розгляду. Остаточний склад колегії суддів, якою прийнято рішення у даній справі визначено за результатами автоматичного розподілу (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.05.2017р., у звязку з чим справу ухвалою від 16.05.2017р. прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Малярчук І.А., судді - Смелянець Г.Є., Д`яченко Т.Г.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

За постановою ОСОБА_12 народних комісарів Української СРСР від 18.12.1945р. №2002/063 відведено на території Бородинського, Тарутинського та Саратського району Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000га землі, у наступних границях: виключно річка Чага, включно село Гофнунгсталь, виключно село Семисотка, включно висота 136,5 та 113,6, село Контемир-1, висота 117,6 та 90,7, згідно схеми, що додається.

Фактично артполігону вищевказану земельну ділянку передано за актом від 10.06.1946р., із збільшенням її на 3600га через особливості рельєфу місцевості. Зазначений акт затверджено рішенням звуженого засідання Ізмаїльського облвиконкому №7 від 10.06.1946р.

Крім того, рішенням звуженого засідання Ізмаїльського облвиконкому №3 від 22.04.1947р. здійснено розширення площі Тарутинського артполігону в межах Бородинського, Старокозацького, Саратського та Тарутинського районів на загальній площі 9440га.

Як вбачається із листа Відділу Держземагентства у Тарутинському районі Одеської області №23-01-32/717 від 03.04.2013р. спірна земельна ділянка обліковувалась в користуванні Міністерства оборони України (ВЧ А-1366) на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району.

21.12.2007р. Тарутинської РДА Одеської області прийнято розпорядження №376/А-2007 від 21.12.2007р. «Про затвердження технічної документації з землеустрою щодо інвентаризації земель запасу (колишнього полігону) на території Веселодолинської сільської ради».

Згідно розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №1022/А-2012 від 29.12.2012р. „Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Бородинської селищної, Виноградівської, Веселодолинської, Новотарутинської, Вознесенської Другої, Калачівської, Лісненської, Миколаївської, Петрівської Другої та Рівненської сільських рад надано в короткострокову оренду, терміном на 1 рік земельні ділянки, до визначення Кабінетом Міністрів України порядку проведення земельних аукціонів відповідно до статті 16 Закону України „Про оренду землі та виготовлення проекту землеустрою, із земель сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування і перебувають у запасі за межами населеного пункту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ведення особистого селянського господарства, сінокосіння та випасу худоби на території Веселодолинської сільської ради СФГ „Колос площею 180га.

29.12.2012р. між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (орендодавець) та СФГ „Колос (орендар) укладено договір короткострокової оренди землі (землі запасу) №309, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі розпорядження Тарутинської райдержадміністрації №1022/А-2012 від 29.12.2012р. та рішення Тарутинської районної ради №131-VI від 20.07.2011р. „Про затвердження Порядку оформлення короткострокової оренди земельних ділянок, що належать до державної власності та рішення №388-VI від 16.11.2012р. „Про внесення змін до рішення райради „Про бюджет на 2012 рік, надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та випасу худоби на території Веселодолинської сільської ради. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 180га ріллі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки відсутня. Договір укладено терміном на 1 рік до проведення аукціону відповідно до вимог Земельного кодексу України, та виготовлення проекту землеустрою та технічної документації на земельні ділянки (п.п.1, 2, 5, 8 договору).

Згідно п.8 договору короткострокової оренди землі №309 від 29.12.2012р. плата за землю вноситься орендарем у вигляді орендної плати (згідно розділу III Закону України „Про оренду землі в грошовій формі) з площі 1,0га по 60грн., пасовища та землі запасу 350грн. в середньому за рік (в першому півріччі 285грн., в другому 415грн.) сума за рік складає 63300грн. на рахунок сільської ради Орендна плата нараховується з 01.01.2013р. та вноситься щомісячно відповідно додатку „Розрахунок щомісячних платежів орендної плати.

Цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення (п.п.16, 18 договору короткострокової оренди землі №309 від 29.12.2012р.).

У п.21. договору короткострокової оренди землі №309 від 29.12.2012р. сторони передбачили, що після припинення дії договору оренди орендар повертає орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Із довідки Веселодолинської сільської ради станом на 06.09.2016р. вбачається, що СФГ «Колос» у 2016р. сплатило орендної плати по договору №309 в сумі 87653,16грн.

ОСОБА_12 Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р., яка набрала законної сили 09.12.2013р., по справі №815/7390/13-а за позовом Прокурора Тарутинського району Одеської області до Тарутинської районної ради Одеської області скасовано рішення Тарутинської районної ради Одеської області №131-VI від 20.07.2011р. „Про Порядок оформлення короткострокової оренди земельних ділянок із земель, що належать до державної та комунальної власності.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та їх правові позиції, суд вважає заявлені прокурором позовні вимоги частково правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Положення ч.1 ст.116 Земельного кодексу України визначають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч.ч.1, 2, 3, 4, 5 ст.77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Особливості відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, встановлюються законом.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України „Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

За приписами статті 13 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України, статей 9 та 14 Закону України Про збройні Сили України землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління обєктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України. Землі, які використовують Збройні Сили України, є державною власністю. Вони підлягають обов'язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (частина 2 статті 2 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" та Положення про Міністерство оборони України, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, яке наділено зокрема такими повноваженнями: надавати згоду або відмовляти в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів; здійснювати у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; здійснювати в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.

Повноваження щодо визначення порядку прийняття рішення про відчуження військового майна визначаються згідно з окремим нормативно-правовим актом, прийняття якого делеговано Кабінету Міністрів України.

Згідно з пунктом 3 Положення Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року №1919, повноваження субєктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

Виходячи зі змісту вищезазначеного, рішення щодо відчуження військового майна приймається Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України з урахуванням особливостей майна.

У даному випадку відповідна згода на вилучення із земель Тарутинського полігону земельних ділянок та їх передачі у власність чи користування Тарутинській районній державній адміністрації Кабінетом Міністрів України та Міністерством оборони України не надавались.

У відповідності до частини 3 статті 34 Закону України Про місцеві державні адміністрації розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси територіальних громад чи окремих осіб, він може бути скасований в судовому порядку. Таку ж правову позицію висловлено Верховним судом України в постанові від 10.06.2015р. при розгляді справи №6-162цс15. Про можливість скасування незаконних рішень органу державної влади зазначено також в постанові Верховного Суду України від 01.07.2015р. № 6-319цс15.

Дійсно, самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обовязки сторін таких правовідносин (у звязку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що, однак, не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів (постанова Верховного Суду України від 19.04.2017 року у справі №3-1471гс17).

Одночасно, суд дійшов висновку про те, що розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012р. №1033/А-2012 хоч і має ненормативний характер одноразового застосування, проте, є не реалізованим, але не з причини неукладеності договору оренди, а тому що спірний договір оренди, який в подальшому було укладено сторонами, є нечинним в силу закону і не може свідчити про те, що розпорядження вичерпало свою дію фактом його виконання.

При цьому, посилання Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області на необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на існування правової позиції Верховного Суду України щодо визнання розпоряджень райдержадміністрації ненормативним актом, який втрачає свою силу після його реалізації, судом відхиляються з огляду на наступне.

За правовідносинами між тими ж сторонами, за результатами розгляду справи №916/650/14 Вищий господарський суд України з посиланням на постанову Верховного Суду України від 24.12.2014 року залишив без змін рішення Господарського суду Одеської області, яким було визнано незаконним і скасовано аналогічне розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області стосовно відповідача-2 про надання йому в короткострокову оренду земельної ділянки в 2011 році.

Додана до заперечень постанова Верховного Суду України від 12.10.2016 року по справі №924/1025/14 в даному випадку не може бути прийнята до уваги, оскільки обставини та предмет цих справ різняться, зокрема, по даній справі, крім позовних вимог про визнання недійсним розпорядження, заявлено позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі та зобовязання повернути земельну ділянку, тобто, у випадку, коли розглядаються позовні вимоги щодо речових прав субєктів господарювання, що виникли на підставі оспорюваного розпорядження, які в подальшому не були реалізовані, як вже зазначалося судом раніше, останнє не може визнаватися судом, як таке, що вичерпало свою дію, а в наведеній відповідачем постанові Верховного Суду розглядалось питання тільки про скасування розпорядження, яке дійсно було реалізовано і є ненормативним актом одноразової дії.

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним розпорядження є обґрунтованими, тому є підстави для розгляду заяви відповідача про застосування позовної давності у цій частині вимог прокурора.

Згідно положень ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства Нафтова компанія Юкос проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Згідно з приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі №6-152цс14.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Так, в обґрунтування заявленого райдержадміністрація послалась на те, що прокурором Тарутинського району Мерва О.В. 16.08.2013 р. до Тарутинської РДА подано подання про усунення порушень земельного законодавства при укладенні короткострокових договорів оренди земель державної власності на території Тарутинського району станом на 01.01.2013р., в т.ч. на території Веселодолинської сільської ради. З огляду на викладене, РДА вважає, що саме 10.09.2013р. прокурор довідався про спірні договір та розпорядження, що є початком відліку строку позовної давності, а з врахуванням того, що позов прокурором подано у грудні 2016р. цей строк сплив.

У додаткових поясненнях від 10.07.2017р. за вх.№14950/17 позивач МОУ вказує, що ним не пропущено строк позовної давності, так як про існування спірного договору оренди позивач дізнався лише у серпні 2016р.

Посилання Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області на те, що прокуратурі стало відомо про наявність спірного розпорядження, починаючи з 10.09.2013 року, не підтверджені належними доказами, оскільки у відповіді без номера і дати на подання прокуратури від 16.08.2013 року №(16-47)1367вих-13 не зазначено оскаржене розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012р. №1022/А-2012, а вказані інші розпорядження 2011 та 2012 року, до того ж в матеріалах справи відсутні взагалі докази направлення такої відповіді прокурору в 2013 році. При цьому, суд зазначає, що наявність у матеріалах справи додатку до листа райдержадміністрації від 10.09.2013року, в якому міститься перелік короткострокових договорів оренди землі, які були заключені станом на 01.01.2013 року не доводить того, що прокуратурі було відомо про наявність спірного розпорядження, на підставі якого укладено спірний договір оренди.

Суд вважає, що по даній справі початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту, коли позивачі дізнались про факт відсутності у Тарутинської районної державної адміністрації повноважень на розпорядження землями оборони, які відповідно до статті 84 Земельного кодексу України відносяться до земель державної власності.

Військовий прокурор зазначає, що позивачам Міністерству оборони України та Білгород-Дністровській квартирно-експлуатаційній частині району стало відомо про наявність оскаржуваного розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області у серпні 2016 року під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 02.08.2016 року №42016161020000071.

Отже, так як Тарутинською райдержадміністрацію не доведено суду коли позивачі дізнались про порушення своїх прав та коли про таке порушення дізнались органи прокуратури, у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності у даному спорі.

Звідси, так як судом вище встановлено доведеність та обґрунтованість позовних вимог прокурора щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012р. №1022/А-2012 „Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Бородинської селищної, Виноградівської, Веселодолинської, Новотарутинської, Вознесенської, Другої, Калачівської, Лісненської, Миколаївської, Петровської Другої та Рівненської сільських рад в частині надання в короткострокову оренду СФГ „Колос земельної ділянки площею 180га, розташованої на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області, у звязку з чим задовольняє їх у повному обсязі.

Розглянувши позовну вимогу прокурора про визнання недійсним договору короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012р. №309, укладеного між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та СФГ „Колос, суд зазначає про наступне.

Згідно до ст.1 Закону України „Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України „Про оренду землі).

Відповідно до ч.2 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (в редакції від 05.03.2009року) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Таким чином, на теперішній час закон передбачає не реєстрацію договору оренди, а реєстрацію права. Отже, відсутність реєстрації права свідчить не про неукладеність договору оренди, а про нечинність такого договору, оскільки учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленої форми. Разом з цим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладання договорів оренди, набуваються тільки після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 Цивільного кодексу України, статей 125, 126 Земельного кодексу України договір оренди набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації. Оскільки спірний договір оренди земельної ділянки від 29.12.2012р. №309 не містить правової реєстрації права оренди, права та обов'язки за таким договором не відбулись, зазначений договір не набув чинності.

Звідси, є недоцільним визнавати недійсним договір, якій ще не почав діяти, з огляду на що та з врахуванням встановлення судом вище незастосування до цієї позовної вимоги строку позовної давності, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги прокурора щодо визнання недійсним договору короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012р. №309, укладеного між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та СФГ „Колос.

Стосовно позовних вимог прокурора про зобовязання СФГ „Колос повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 180га, передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012р. №309, суд зазначає про наступне.

В силу приписів статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть, цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за таке порушення як самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

У даному випадку Селянське фермерське господарство „Колос, за відсутності державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою, самовільно використовує земельну ділянку загальною площею 180 га, розташовану на території Веселодолинської сільської ради, без оформлення належним чином правоустановчих документів на таке використання, всупереч вищевказаним вимогам Земельного кодексу України та Закону України Про використання земель оборони.

За змістом спеціальних по відношенню до Цивільного кодексу України норм Земельного кодексу України (статті 211, 212 Земельного кодексу України), при порушенні права землекористувача внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки іншою особою адекватним способом захисту такого порушеного права є подання ним позову про зобов'язання повернути земельну ділянку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо повернення спірної земельної ділянки, прокурор виходив з того, що договір є недійсним, а тому відповідач безпідставно користується земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимог, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

За таких обставин позовні вимоги першого Заступника Військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Отже, суд частково задовольняє позовні вимоги Заступника Військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини, внаслідок чого визнає незаконним та скасовує розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012р. №1022/А-2012, зобовязує СФГ „Колос повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 180га, передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012р. №309. В решті частині заявлені позовні вимоги задоволенню судом не підлягають.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд судом даного позову, сплачений прокурором в сумі 4134грн., стягується з відповідачів порівну на користь прокуратури пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, а саме, в сумі 2756грн.

Керуючись ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити частково позов Заступника Військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 29.12.2012р. №1022/А-2012 „Про надання в короткострокову оренду земельних ділянок на території Бородинської селищної, Виноградівської, Веселодолинської, Новотарутинської, Вознесенської, Другої, Калачівської, Лісненської, Миколаївської, Петровської Другої та Рівненської сільських рад в частині надання в короткострокову оренду СФГ „Колос земельної ділянки площею 180га, розташованої на території Веселодолинської сільської ради Тарутинського району Одеської області.

3. Зобовязати Селянське (фермерське) господарство „Колос (67760, Одеська область, Білгород-Дністровський район, сільрада Маразліївська, комплекс будівель та споруд №1, код 21011485) повернути Міністерству оборони України (03168, м. Київ-168, Повітрофлотский проспект, 6, код 00034022) зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 180га, передану Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договором короткострокової оренди землі (землі запасу) від 29.12.2012р. №309.

4. Відмовити Заступнику Військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини в задоволенні решти частини позовних вимог.

5. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Колос» (67760, Одеська область, Білгород-Дністровський район, сільрада Маразліївська, комплекс будівель та споруд №1, код 21011485) на користь Військової прокуратури Південного регіону (65012, м.Одеса, вул. Пироговська, 11, код 38296363) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

6. Стягнути з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області (68500, Одеська область, смт. Тарутине, вул. Котовського,1, код 04056894) на користь Військової прокуратури Південного регіону (65012, м.Одеса, вул. Пироговська, 11, код 38296363) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17 липня 2017 р.

Головуючий суддя І.А. Малярчук

Суддя Г.Є. Смелянець

Суддя Т.Г. Д`яченко