Рішення № 67787224, 27.06.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2017р. Справа № 914/3366/16

Господарський суд Львівської області у складі

Колегії суддів: Фартушок Т.Б. суддя-головуючий, судді Бортник О.Ю., Манюк П.Т.

за позовом в.о. керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснити функції у спірних відносинах:

Позивача: Львівської міської ради, м. Львів,

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю АПРІОРІ-КНИГА, м. Львів,

до Відповідача-2: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1, м. Львів,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: ОСОБА_2 комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна

ціна позову: 449290,88 грн.

Представники:

Прокуратури: ОСОБА_3 прокурор;

Позивача: ОСОБА_4 представник (довіреність від 02.02.2017 року №2302-вих.-122);

Відповідача-1: ОСОБА_5 представник (довіреність від 06.03.2017 року б/н);

Відповідача-2: не зявився;

Третя особа: не зявився.

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом в.о. керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснити функції у спірних відносинах Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПРІОРІ-КНИГА» та до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача ОСОБА_2 власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна. Ціна позову: 449290,88 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 30.12.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 31.01.2017р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах суду від 31.01.2017р., від 21.02.2017р. та 07.03.2017р. у справі, зокрема, у звязку із неявкою повноважних представників Учасників судового процесу та невиконанням ними вимог ухвал суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.03.2017р. призначено колегіальний розгляд справи. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2017р. прийнято справу до провадження та призначено до розгляду на 12.04.2017р. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.04.2017р. відкладено розгляд справи на 10.05.2017р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.05.2017 року продовжено строк та відкладено розгляд справи на 24.05.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2017 року відкладено розгляд справи на 29.05.2017 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.05.2017 року у звязку із перебуванням судді Горецької З.В. у відрядженні, її замінено суддею Бортник О.Ю.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.05.2017р. справу прийнято до провадження та відкладено її розгляд до 27.06.2017р.

Представникам Учасників судового процесу оголошено права і обовязки, визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 29, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам судового процесу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, а також письмові повідомлення про оголошення ухвал про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обовязки Учасників судового процесу визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 29, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Прокурор в судове засідання зявився, 16.06.2017р. подав клопотання (вх. №21373/17), у якому просить суд долучити до матеріалів справи документи згідно переліку, заявлені в інтересах держави в особі Позивача позовні вимоги підтримав, надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у позовній заяві та письмових поясненнях. Вказане клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, заявлені прокурором в інтересах держави в особі Позивача позовні вимоги підтримав, в судовому засіданні надав усні пояснення, аналогічні до викладених у позовній заяві та письмових поясненнях.

Представник Відповідача-1 в судове засідання з'явився, проти позову заперечив, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях.

Представник Відповідача-2 в судове засідання не з'явився. 16.01.2017р. за вх.№1522/17 Відповідачем 2 подано заяву про виключення з числа Відповідачів та заяву про розгляд справи за відсутності Відповідача 2. В судовому засіданні 21.02.2017р. Відповідачем 2 надано суду відповідні пояснення.

Представник Третьої особи в судове засідання не зявився, 26.06.2017р. подав клопотання (вх. №22531/17), у якому просить суд відкласти розгляд справи у звязку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Подане пояснення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

Подане клопотання Третя особа обґрунтовує неможливістю забезпечення явки повноважного представника в судове засідання з великої завантаженості юристів Третьої особи судовими справами.

Відповідно до частин першої та третьої статті 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у п.3.9.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями», що відкладення розгляду справи з причин неявки представника відповідача є правом, а не обовязком суду.

Також суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями», що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відтак, неявка представника Третьої особи може бути підставою для відкладення розгляду справи виключно, якщо така перешкоджає вирішенню спору.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні, суду не наведені жодні доводи та не подані докази того, що неявка представника Третьої особи перешкоджає вирішенню спору, а також докази в підтвердження доводів, на які Третя особа покликається у клопотання від 26.06.2017р. вх. №22531/17, як на підставу для відкладення розгляду справи.

З врахуванням вищенаведеного судом відмовлено в клопотанні ОСОБА_2 комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 26.06.2017р. вх. №22531/17 за безпідставністю та необґрунтованістю.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Учасників судового процесу зобовязувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам судового процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Впродовж розгляду справи в судових засіданнях суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення Прокурора та представників Сторін та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно статті 21 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладено на органи прокуратури України.

Як зазначено у ч.2 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист; наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ст.29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави; у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Приписами ч.2 ст.2 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі №1-1/99 з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено Прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Львівської міської ради, де підставою до представництва є, як зазначено Прокурором та не заперечено Позивачем, незабезпечення своєчасного збереження спірного майна Позивачем та невжиття достатніх заходів, в тому числі представницького характеру, щодо недопущення вибуття спірного майна з комунальної власності, а також невжиття Позивачем заходів щодо витребування такого майна х чужого незаконного володіння і повернення у власність територіальної громади, а відтак суд вважає, що Прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

30.12.2016р. в.о. прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «АПРІОРІ-КНИГА» та приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача ОСОБА_2 комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про витребування в ТзОВ «АПРІОРІ-КНИГА» на користь територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради обєкту нерухомого майна нежитлових приміщень загальною площею 308,2 м.кв., які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4 та скасування державної реєстрації права власності ТзОВ «АПРІОРІ-КНИГА» на об'єкт нерухомого майна нежитлові приміщення загальною площею 308,2 м.кв., які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4, вчиненої 17.03.2016р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (індексний №28790876, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 840427846101).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно Договору оренди від 24.10.2013р. №Г-8835-13, укладеного між Позивачем та Відповідачем-1, в користуванні останнього знаходились нежитлові приміщення під літерою «А-3» загальною пложею 313,8 м.кв., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4.

Суд зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для внесення 20.01.2016р. державним реєстратором Львівського міського управління юстиції запису про право власності за ОСОБА_6 на вказане нерухоме майно стало розпорядження Галицької районної адміністрації від 20.12.2002р. №346, проте, як зазначає Прокурор, таке в архівних матеріалах адміністрації відсутнє. Водночас в Галицькій районній адміністрації Львівської міської ради зареєстроване розпорядження голови районної адміністрації від 10.04.2002р. №346 «Про затвердження акту технічної комісії Галицького району про готовність до експлуатації квартири №20 на вул.Крушельницької, 1 після об'єднання і перепланування». Наведене підтверджується листом Галицької районної адміністрації від 16.08.2016р. №3101-150 та безпосередньо розпорядженням Галицької районної адміністрації від 10.04.2002р. №346.

Прокурор вказує на те, що право власності на будинок №4 по вул. Ю.Дрогобича у м.Львові визнано за територіальною громадою м.Львова на підставі рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м.Львова від 14.04.1987р. №222, а відтак, не взято до уваги, що приміщення належать до комунальної власності територіальної громади м.Львова, а відтак, особою, яка вправі відчужувати такі приміщення є Позивач. В подальшому, вказані нежитлові приміщення двічі відчужувались 13.02.2016р. на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 28320057) та на підставі рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 14.03.2016р. (індексний номер рішення про державну реєстрацію 28790876).

Слідчим відділом Галицького ВП ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому 25.08.2016р. №42016141040000088 за фактом незаконного заволодіння невідомими особами нежитловими приміщеннями по вул. Ю.Дрогобича, 4, вул.Левицького, 22, вул.Стецька, 11,вул.Б.Хмельницького, 37, вул.Зелена, 202, пл.Св.Теодора, 5 у місті Львові.

Суд зазначає, що в подальшому спірне приміщення було зареєстроване за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2016р.

Згодом, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав, спірне майно на підставі акта прийому-передачі від 01.03.2016р. передано ОСОБА_8 до статутного капіталу Відповідача 1.

З підстав наведеного Прокурор робить висновки про те, що Відповідачем-1 не набуто право власності на об'єкт нерухомого майна нежитлові приміщення загальною площею 308,2 м.кв., які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4, оскільки розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 20.12.2002р. №346 не видавалось взагалі, Позивач, як дійсний власник вказаного приміщення, не був стороною Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.02.2016р. №257, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та присутнім при складанні ОСОБА_9 приймання-передачі нерухомого майна, за яким відбулось відчуження, вказане майно вибуло з володіння Позивача поза його волею.

У своїх додаткових поясненнях та запереченнях, поданих до суду 14.03.2017р. за вх. №9936/17, Прокурор обґрунтовує підставність звернення до господарського суду із позовом в інтересах держави в особі Позивача та зазначає, що Позивач з 2008 року є власником будинку №4 по вул. Ю.Дрогобича у м.Львові вцілому як капітальної будівлі, так і всіх приміщень, які в ньому розташовані, зокрема. Відтак, спірні приміщення вибули із власності Позивача поза його волею, а тому є підстави до його витребування із Володіння Відповідача-1.

Окрім того, Прокурор зазначає, що внаслідок реконструкції спірного нежитлового приміщення Відповідачем-1 здійснено роботи у вказаному приміщенні без зміни зовнішніх меж та геометричних розмірів його фундаменту у плані, чим змінено характеристики існуючого нежитлового приміщення під літ. «А-3» по вул.Ю.Дрогобича, 4 у м.Львові, а не створено новий об'єкт нерухомого майна.

06.03.2017р. Відповідачем-1 подано до суду відзив на позовну заяву (вх. №8895/17), у якому вважає заявлені Прокурором в інтересах держави в особі Позивача позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, просить суд відмовити Прокурору в їх задоволенні з підстав того, що прокурором не доведено необхідність звернення до суду із позовом в інтересах держави в особі Позивача, оскільки Позивач, як орган місцевого самоврядування, який має в своїй структурі юридичний департамент та повинен захищати інтереси територіальної громади м.Львова, а також вживати заходів до витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідач-1 в спростування доводів Прокурора в інтересах держави в особі Позивача зазначає, що, будучи власником спірного нежитлового приміщення на підставі Договору купівлі-продажу від 13.02.2016р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського МНО ОСОБА_7 за №257, громадянин ОСОБА_8 передав його до статутного капіталу Відповідача-1 за актом приймання-передачі нерухомого майна. З цих підстав даний ОСОБА_9 було зазначено при реєстрації за Відповідачем-1 права власності на нежитлові приміщення.

Окрім того, Відповідач-1 вказує на те, що обставинами справи не доводиться право власності Позивача на спірне нежитлове приміщення, оскільки будинок та наявні у ньому нежитлові приміщення є різними обєктами цивільних прав.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» власником майна є особа, право власності якої зареєстроване в державному реєстрі, а Позивачем не надано суду належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження права власності Позивача на нежитлові приміщення загальною площею 308,2 м.кв., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича,4.

Також, Відповідач-1 зазначає, що він не знав і не міг знати про будь-які обмеження чи перешкоди щодо прийняття спірного приміщення до свого статутного капіталу з підстав можливого використання первісним власником підробленого документу під час продажу майна громадянину ОСОБА_8, яким дане майно вносилось до статутного капіталу Відповідача-1.

Разом з тим, Відповідачем-1 отримано дозвіл на реконструкцію спірних приміщень. Департаментом містобудування Львівської міської ради 05.09.2016р. видано наказ №А-134 «Про затвердження ТзОВ «АПРІОРІ-КНИГА» вимог до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції нежитлових приміщень будівлі під літ. «А-3» на вул.ОСОБА_10 із розширенням за рахунок простору горища під офіс з використанням існуючих входів» про затвердження вимог до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції спірного приміщення.

В подальшому ОСОБА_2 охорони історичного середовища Львівської міської ради висновком від 15.06.2016р. погоджено можливість реконструкції спірних приміщень.

Експертним звітом від 22.09.2016р. Філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області встановлено відповідність до міцності, надійності та довговічності проекту «Реконструкція нежитлових приміщень будівлі під літ. «А-3» з розширенням за рахунок простору горища з використанням існуючих входів». Інспекцією ДАБК у м.Львові 03.10.2016р. зареєстровано Відповідачу-1 декларацію про початок будівельних робіт «Реконструкція нежитлових приміщень будівлі під літ. «А-3» з розширенням за рахунок простору горища під офіс з використанням існуючих входів на вул.Ю.Дрогобича,4 у м.Львові».

З врахуванням вказаних документів Відповідач-1 зазначає, що виконавчі органи Позивача володіли інформацією про належність Відповідач-1 на праві власності спірного нежитлового приміщення, були ознайомлені із правовстановлюючими документами на вказані приміщення та не висловлювали жодних зауважень чи застережень щодо них.

Відповідач-1 зазначає, що ним, на підставі виданих та погоджених виконавчими органами Позивача документів здійснено реконструкцію будівлі літ. «А-3» на вул.Ю.Дрогобича,4 у м.Львові, внаслідок чого істотно змінено його якісні характеристики на площу, а відтак, створено новий об'єкт нерухомості за адресою вул.Ю.Дрогобича,4 у м.Львові.

13.03.2017р. Відповідачем-1 подано заперечення на пояснення Позивача (вх. №3891/17), згідно яких, на думку Відповідача-1, Позивачем не доведено достатніми, належними та допустимими доказами наявності у нього права власності на спірне приміщення, оскільки власником майна є особа, право власності якої зареєстроване в реєстрі. Реєстрація права власності на будинок за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4 не доводить наявність у Позивача права власності на нежитлові приміщення які знаходяться в цьому будинку, оскільки нежитлові приміщення в багатоквартирному будинку є самостійними обєктами нерухомого майна, що випливає зі ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

04.05.2017р. Відповідачем-1 за вх. №16082/17 подано до суду додаткові пояснення, у яких вказує на те, що ним на підставі виданих та погоджених виконавчими органами Позивача документів здійснено покращення спірних нежитлових приміщень на суму 1984290,00 грн., що в більш, ніж чотири рази перевищує вартість спірних нежитлових приміщень, яка була заявлена Прокурором при поданні позовної заяви до суду.

Вказане Відповідач підтверджує долученим до пояснень Висновком експертного будівельно-технічного дослідження по зверненню Відповідача-1 від 07.04.2017р. №270/17, складеним Науково-дослідним інститутом судових експертиз та права.

Клопотанням вх. №18327/17 Відповідачем-1 23.05.2017р. подано до суду топографічне знімання, яким обґрунтовує те, що спірне нежитлове приміщення є окремою будівлею та будь-яким чином не входить до складу житлового будинку №4 по вул.Ю.Дрогобича у м.Львові, оскільки має окремий вхід з протилежної сторони від будинків №4 та №6, а також відокремлене від інших будинків капітальними стінами, відтак, не може вважатись флігелем житлового будинку.

16.01.2017р. Відповідачем-2 подано до суду заяву (клопотання) (вх. №1522/17), у якому просить суд виключити приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з числа Відповідачів у справі. Вказане клопотання Відповідач-2 обґрунтовує тим, що ним не вчинялись дії щодо реєстрації права власності на спірні приміщення, а щодо переходу права власності, яке до моменту вчинення Відповідачем-2 реєстраційних дій двічі реєструвалось державним реєстратором на підставі розпорядження райадміністрації та приватним нотаріусом Львівського МНО ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу. З підстав наведеного Відповідач-2 робить висновки про те, що ним не порушено жодних прав чи охоронюваних законом інтересів Позивача, так як на момент проведення реєстраційних дій спірне майно було зареєстроване за фізичною особою ОСОБА_8; реєстраційні дії Відповідачем 2 проводились не на підставі Розпорядження Галицької районної адміністрації від 20.12.2002р. №346. Крім того Відповідач 2 зазначила, що з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що реєстрація права власності на спірне нерухоме майно була здійснена державним реєстратором реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_9 20.01.2016р.

03.02.2017р. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача подано до суду пояснення на позовну заяву (вх. №4618/17), у яких позовні вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Позивача підтримує, просить суд задоволити позов у повному обсязі з підстав того, що між Третьою особою та Відповідачем-1 укладено Договір оренди від 24.10.2013р. №Г-8835-13, предметом якого є нежитлові приміщення під літерою «А-3», загальною площею 313,8 м.кв., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича,4. Дані приміщення перебувають у комунальній власності на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 14.04.1987р. №222.

Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Третьою особою встановлено, що 14.03.2016р. частину орендованого за Договором від 24.10.2013р. №Г-8835-13, а саме 308,2 м.кв. зареєстровано право власності за Відповідачем-1 на підставі ОСОБА_9 приймання-передачі нерухомого майна від 01.03.2016р., виданого Відповідачем-1. З підстав наведеного Третя особа зазначає, що виданий Відповідачем-1 самому Відповідачу-1 акт приймання-передачі нежитлових приміщень не може слугувати підставою для реєстрації права власності на спірні приміщення.

Окрім того, Третя особа вказує, що не відчужувала нежитлові приміщення під літерою «А-3», загальною площею 313,8 м.кв., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича,4 у встановленому чинним законодавством України порядку.

Крім того, 07.03.2017р. Третьою особою подано до суду пояснення (вх. №9154/17), у якому, в підтвердження доводів Прокурора в інтересах держави в особі Позивача вказує на те, що згідно рішення виконавчого комітету Галицької (Ленінської) районної ради народних депутатів від 14.04.1987р. №222 будинок за адресою: м.Львів, вул.Сільробівська (станом на момент подання позову до суду вул.Ю.Дрогобича, 4) включено в реєстр будинків, які належать місцевим радам по Галицькому (Ленінському) району м.Львова. Вказаний будинок складається із 10 квартир та спірного нежитлового приміщення, а відтак, будинок №4 по вул.Ю.Дрогобича вцілому та спірні нежитлові приміщення належать територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради, про що прийнято рішення про державну реєстрацію від 06.08.2008р. Підставою для виникнення права власності Позивача визначено рішення виконавчого комітету Галицької (Ленінської) районної ради народних депутатів від 14.04.1987р. №222.

Аналогічні твердження Третьої особи викладено в поясненнях від 25.05.2017р. вх. №18725/17

Відповідно до листа Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 22.05.2017р. №9268/0/1-17 щодо витребування реєстраційної справи обєкту нерухомого майна нежитлові приміщення у буд.№4 по вул.Ю.Дрогобича у м.Львові, повноваження у сфері державної реєстрації органами юстиції припинено.

Згідно наданої Позивачем та Прокурором копії листа ОСОБА_2 державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради від 24.05.2017р. №2902-605, реєстраційна справа щодо нерухомого майна (нежитлові приміщення) по вул.Дрогобича, 4 у м.Львові не передана ОСОБА_2 державної реєстрації Львівської міської ради.

З копії листа ОКП БТІЕО, долученого до клопотання Прокурора від 29.05.2017р. вх.№19016/17, матеріали інвентаризаційних та реєстраційної справ по будинку за адресою м.Львів, вул.Дрогобича, 4 передано слідчому в ОСОБА_11 України у Львівській області ОСОБА_12 З копії листа ОКП БТІЕО від 12.08.2016р. №2665 вбачається, що інвентаризаційна справа на будинок №4 на вул.Дрогобича у м.Львові вилучена 13.04.2009р. 0/у в ОВС УБОЗ ГУМВСУ у Львівській області ОСОБА_13 у звязку з розглядом кримінальної справи.

Крім того, 12.06.2017р. від Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» на адресу суду надійшов лист від 08.06.2017р. вих. №1994 (вх. №20741/17), у якому повідомляється про неможливість надання інвентаризаційної справи на будинок, який розташований за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4, оскільки вказану справу 13.04.2009р. вилучено оперативним уповноваженим в ОВС УБОЗ ГУМВСУ у Львівській області капітаном міліції ОСОБА_13 у звязку із розглядом кримінальної справи №141-2613.

Поряд з цим суд зазначає, що згідно долученої до клопотання Позивача від 29.05.2017р. вх.№19017/17 копії листа Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 09.06.2016р., згідно інвентаризаційних матеріалів БТІ нежитлові приміщення під індексами від 11-1 до 11-12 загальною площею 313,8кв.м, що розташовані на першому поверсі трьох поверхового житлового будинку на вул.Дрогобича, 4 у м.Львові станом на 06.07.2013р. є ізольованими, не належать до житлового фонду, не є допоміжними та не перебувають у загальному користуванні мешканців будинку.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Приписами ч.1 ст.15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.ч.2, 4 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до вимог ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 1 ст.143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Частиною 5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ст.330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Правова позиція щодо можливості витребування нерухомого майна у добросовісного набувача в порядку ст.388 ЦК України відображена також у постанові Верховного Суду України від 18.01.2017р. у справі №6-277цс16.

Відповідно до ст.ст.317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Суд зазначає, що при вибутті майна поза волею власника право власності не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.02.2015р. у справі №6-1цс15.

Відповідно до ч.3 ст.82 ГПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). До Переліку державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності) увійшов, в тому числі, житловий та нежитловий фонд ОСОБА_13 народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 24.12.1991р. №728 «Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць /підприємств та організацій житлово-комунального господарства області/» затверджено перелік підприємств та організацій, які відносяться до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів, до якого включено також житловий та нежитловий фонд ОСОБА_13 народних депутатів районів м.Львова.

Згідно пояснень Прокурора, Позивача та наявних в матеріалах справи документів, будинок за адресою м.Львів, вул.Ю.Дрогобича вцілому є у комунальній власності територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 06.08.2008р.; підставою виникнення права власності є рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м.Львова від 14.04.1987р. №222.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно ч.4 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Скасування державної реєстрації на підставі рішення суду передбачено ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011р. №1141.

Суд зазначає, що державна реєстрація права власності на спірне майно за ОСОБА_6 проведена з порушенням вимог ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 20.12.2002р. №346 не видавалось взагалі.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджується реєстрація за Позивачем права власності на весь будинок за адресою м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4, беручи до уваги те, що Відповідачеві 1 було відомо про наявність права власності у Позивача на спірне майно (з врахуванням наявних орендних відносин щодо спірного майна), враховуючи те, що спірне майно вибуло з володіння Позивача поза його волею неправомірно, суд приходить до висновку, що доводи Прокурора підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а відтак, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підставними, позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

27.06.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 03.07.2017р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача 1 та стягнути з Відповідача 1 на користь Прокурора 8117,36грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4-3, 4-7, 22, 29, 33, 34, 38, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АПРІОРІ-КНИГА» (79000, м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4, ідентифікаційний код 38821367) на об'єкт нерухомого майна нежитлові приміщення загальною площею 308,2 м.кв., які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4, вчиненої 17.03.2016р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (індексний №28790876, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 840427846101).

3.Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «АПРІОРІ-КНИГА» (79000, м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4, ідентифікаційний код 38821367) на користь територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради (79006, м.Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) обєкт нерухомого майна нежитлові приміщень загальною площею 308,2 м.кв., які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПРІОРІ-КНИГА» (79000, м.Львів, вул.Ю.Дрогобича, 4, ідентифікаційний код 38821367) на користь Прокуратури Львівської області (79005, Львівська область, м.Львів, пр.Шевченка, буд.17/19; ідентифікаційний код 02910031) 8117,36грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя-головуючий ОСОБА_14

Суддя Бортник О.Ю.

Суддя Манюк П.Т.