Рішення № 67787098, 12.07.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2017 Справа № 917/922/17

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз", вул. Будька 26а, м. Гадяч, Полтавська обл., 37300

до Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго", вул. 50 років Жовтня 19а, м. Гадяч, Полтавська обл., 37300

про стягнення 42 354,05 грн.

Суддя Семчук О.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 640/8191/06 від 11.07.2017 р.,

ОСОБА_2, довіреність № 900/782/06 від 10.07.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 01-05/273 від 11.07.2017 р..

12.07.2017 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" про стягнення з Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" 42 354,05 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами шляхом приєднання публічного Договору розподілу природного газу ( заява про приєднання № 130-Т від 01.01.2016 р.), щодо своєчасної оплати отриманих послуг з розподілу природного газу за період з жовтня 2016 р. по квітень 2017 р., з яких : 33 840,11 грн. пеня, 4 277,74 грн. інфляційні втрати, 4 236,20 грн. 3 % річних.

Відповідач надав суду відзив на позов № 01-05/256 від 30.06.2017 р. (вх. № 8405 від 05.07.2017 р.), згідно якого зазначив, що позивачем неправильно обраховано розмір штрафних санкцій який підлягає до стягнення та надав свій контррозрахунок ціни позову. Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір пені на 50%.

Суд задовольнив дане клопотання з підстав, наведених у мотивувальній частині даного рішення.

Позивач надав суду письмові пояснення № 901/06 від 10.07.2017 р. (вх.. № 8675 від 12.07.2017 р.) в яких зазначив, що погоджується із здійсненим відповідачем перерахунком та заперечує проти зменшення розміру пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

01.01.2016 року між ПАТ "Гадячгаз" (далі - Оператор ГРМ) та КПТГ "Гадячтеплоенерго" (далі - Споживач) укладено публічний договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання (заява-приєднання №130-Т від 01.01.2016 р., далі - Договір). Згідно умов Договору Оператор ГРМ зобов'язувався надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язувався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :

- оплата вартості послуг Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом встановлений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (п. 6.1 Договору);

- оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється Споживачем, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. (п. 6.4 Договору);

- у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 6 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач надав послугу розподілу природного газу за період з жовтня 2016 року по квітень 2017 року, а відповідач прийняв надану послугу на загальну суму 2 897 187,02 грн..

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з розподілу природного газу відповідачу та факт його отримання останнім підтверджується актами надання послуг розподілу природного газу, а саме :

- у жовтні 2016 року в кількості 399,449 тис. м3 на суму 303 133,85 грн. згідно акту передачі-приймання природного газу № 221 -476-ЗТ від 31.10.2016 р.;

- у листопаді 2016 року в кількості 652,104 тис. м3 на суму 494 868,70 грн. згідно акту передачі-приймання природного газу № 222-476-ЗТ від 30.11.2016 р.;

- у грудні 2016 року в кількості 840,071 тис. м3 на суму 637 513,07 грн. згідно акту передачі-приймання природного газу № 223-476-ЗТ від 31.12.2016 р.;

- у січні 2017 року в кількості 912,995 тис. м3 на суму 593 373,71 грн. згідно акту передачі-приймання природного газу № 224-476-ЗТ від 31.01.2017 р.;

- у лютому 2017 року в кількості 744,620 тис. м3 на суму 483 943,44 грн. згідно акту передачі-приймання природного газу № 225-476-ЗТ від 28.02.2017 р.;

- у березні 2017 року в кількості 463.999 тис. м3 на суму 301 562.23 грн. згідно акту передачі-приймання природного газу № 226-476-ЗТ від 31.03.2017 р.;

- у квітні 2017 року в кількості 127,388 тис. м3 на суму 82 792,02 грн. згідно акту передачі-приймання природного газу № 227-476-ЗТ від 30.04.2017 р..

За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості отриманого ним природного газу в сумі 2 897 187,02 грн. з порушенням строків, встановлених п. 6.4 Договору.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 42 354,05 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного Договору (заява про приєднання № 130-Т від 01.01.2016 р.), щодо своєчасної оплати отриманих послуг з розподілу природного газу за період з жовтня 2016 р. по квітень 2017 р., з яких : 33 840,11 грн. пеня за період з 11.11.2016 р. по 30.04.2017 р., 4 277,74 грн. інфляційні втрати за період з 01.12.2016 р. по 01.05.2017 р., 4 236,20 грн. 3 % річних за період з 11.11.2016 р. по 15.05.2017 р..

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним розподілу природного газу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ЦК України оплатив отримані послуги з порушенням встановлених у Договорі строків. Дана обставина відповідачем не заперечується.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі Постанова Пленуму ВГСУ № 14) роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

В п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 14 зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Вищий господарський суд України виклав свою правову позицію також і у постановах від 12.06.2013 р. № 5002/4081-2012, від 13.06.2017 р. у справі № 908/2251/16, де зазначено: "Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період становить місяць, а тому прострочення платежу за період менший місяця не тягне за собою нарахування інфляційних втрат".

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 277,74 грн. інфляційних втрат за період з 01.12.2016 р. по 01.05.2017 р. та 4 236,20 грн. 3 % річних за період з 11.11.2016 р. по 15.05.2017 р. (з урахування моменту виникнення у відповідача зобовязань з оплати отриманих послуг з розподілу природного газу по кожному окремому акту та проведених відповідачем оплат за отримані послуги), суд дійшов до висновку, що останні підлягають частковому задоволенню, а саме :

- в частині стягнення з відповідача 3 378,19 грн. трьох процентів річних з 11.11.2016 р. по 15.05.2017 р. (з огляду на допущення позивачем помилки у визначенні дат виникнення у відповідача зобовязань з оплати отриманих послуг, а саме : позивачем неправомірно було включено день фактичних оплат сум заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних);

- в частині стягнення з відповідача 1 862,61 грн. інфляційних втрат за період з 10.02.2017 р. по 01.05.2017 р. (з огляду на те, що позивачем було неправомірно нараховано інфляційні втрати на заборгованість, яка існувала менше місяця);

(розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Таким чином, в частині позовних вимог, щодо стягнення з відповідача 2 415,74 грн. інфляційних втрат та 858,01 грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 Господарського кодексу України (далі ГК України), є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Так, пунктом 8.2 Договору сторони узгодили, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 6 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 33 840,11 грн. пені за період з 11.11.2016 р. по 30.04.2017 р. (з урахуванням моменту виникнення платежу по кожному окремому акту та проведених відповідачем оплат отриманих послуг), суд дійшов до висновку, що заявлений розмір пені частково відповідає вимогам ЦК України, ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", а саме : в частині нарахування відповідачу пені у розмірі 29 440,45 грн. за період з 11.11.2016 р. по 30.04.2017 р. (з огляду на допущення позивачем помилки у визначенні дат виникнення у відповідача зобовязань з оплати отриманих послуг, а саме : позивачем неправомірно було включено дні фактичних оплат сум заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення пені) (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останнє є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України приймаючи рішення у справі суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги : ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Матеріали справи та надані відповідачем пояснення свідчать про те, що відповідач є підприємством комунальної форми власності і надає послуги централізованого опалення та постачання гарячої води для населення, бюджетних установ і організацій. Джерелом розрахунків за спожитий відповідачем природний газ є розрахунки споживачів за надані відповідачем послуги.

Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Враховуючи те, що КПТГ "Гадячтеплоенерго" є суб'єктом природних монополій з постачання теплової енергії у місті Гадяч, то відповідно до Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" тарифи на теплову енергію є регульованими та затверджувалися Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в межах повноважень визначених законодавством.

Відповідач зазначає, що він не уповноважений чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг.

Затверджені тарифи НКРЕКП України не покривають всіх витрат, що призводить до збитковості підприємства і, відповідно, унеможливлює своєчасний розрахунок за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, та ставить підприємство у тяжкий матеріальний стан.

Згідно наданих відповідачем звітів про фінансовий стан підприємства, останнє знаходиться у важкому фінансовому стані та несе збитки від реалізації послуг по теплопостачанню.

У клопотанні відповідач посилався на те, що прострочка з оплати отриманих ним послуг з розподілу природного газу виникала з огляду на несвоєчасну оплату споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та відмову позивача від проведення розрахунків за послуги з розподілу природного газу за рахунок пільг і субсидій, тоді як більша частина наданих послуг населенню відшкодовується за рахунок субсидії та наявність різниці у тарифах на теплову енергію, яка несвоєчасно відшкодовується бюджетам и різних рівнів

Суд приймає до уваги статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, ступінь виконання боржником зобовязань за Договором, а саме той факт, що незважаючи на важке фінансове становище відповідач погашав заборгованість яка виникала у останнього за отримані послуги з розподілу природного газу протягом незначного часу та забезпечував 100-відсоткову оплату за отриманий газ, незважаючи на несвоєчасний розрахунок промисловими споживачами та іншими суб'єктами господарювання м. Гадяч за спожитий останніми газ, незважаючи на важке фінансове становище підприємства.

Враховуючи вищевикладене, застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі 29 440,45 грн. може привести до погіршення фінансового стану КПТГ "Гадячтеплоенерго", яке забезпечує життєво необхідними послугами населення та соціальну сферу в місті Гадяч.

Отже, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, у відповідності до ст. 233 ГК України та на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, суд дійшов до висновку щодо доцільності зменшення розміру пені до 50% .

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 14 720,25 грн. пені, в частині стягнення з відповідача 19 119,86 грн. пені (в т.ч. :14 720,25 грн. сума пені, на яку зменшено її розмір судом в порядку ст. 83 ГПК України та 4 399,66 грн. пені, яка заявлена позивачем неправомірно та задоволенню на підлягає) у позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 3 частини першої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов судом приймаються.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 378,19 грн. 3% річних, 1 862,61 грн. інфляційних, 14 720,25 грн. пені підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем визнаються, а тому в цій частині підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 19 119,86 грн., 858,01 грн. 3% та 2 415,74 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Пунктом 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (без урахування зменшення судом розміру пені).

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго", вул. 50р. Жовтня 19а, м. Гадяч, Полтавська обл., 37300, ідентифікаційний код юридичної особи 34401528, р/р 260091601123 ПАТ "Мегабанк", МФО 351629) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (вул. Будька, 26а, м. Гадяч, 37300 (р/р 26008236578200 АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, ідентифікаційний код юридичної особи 05524660) 3 378,19 грн. - 3% річних, 1 862,61 грн. інфляційних, 14 720,25 грн. пені та 1 378,93 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.2017 р.

Суддя О.С. Семчук