Рішення № 67786694, 12.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2017

Справа №910/8965/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом

Харківського індустріально - педагогічного технікуму

до

за участю

про

Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України»

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області

стягнення заборгованості у розмірі 12 811 грн. 96 коп.

Представники:

від Позивача: не з’явились;

від Відповідача: не з’явились;

від Третьої особи: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Харківський індустріально - педагогічний технікум (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 12 811 грн. 96 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 07.12.2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Телесистеми України», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Телесистеми України», (Орендар) було укладено Договір оренди №3510-Н, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно – ділянка покриття покрівлі, площею 20 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, пров. П’ятигорський, 2-а, на даху дев’яти поверхової будівлі гуртожитку №2, що перебуває на балансі Харківського індустріально - педагогічного технікуму (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 22.11.2007 р. і становить 39 700 грн. Крім того, 30.12.2008 року між Харківським індустріально - педагогічним технікумом (Балансоутримувач) та Закритим акціонерним товариством «Телесистеми України», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Телесистеми України», (Орендар) було укладено Договір про відшкодування видатків балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендаторові та відшкодування сум земельного податку №0-02/NKHA0034/301208, згідно з умовами якого Орендар приймає участь у видатках Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно площі, яку він займає у цій будівлі, якщо інше не витікає із характеру послуг які надаються Балансоутримувачем за цим Договором. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору Орендодавець передав Відповідачу приміщення, проте Відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів та комунальних послуг, відшкодування земельного податку. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов’язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 10 505 грн. 37 коп. та заборгованість за комунальні послуги, відшкодування земельного податку у розмірі 427 грн. 30 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» 3% річних у розмірі 135 грн. 23 коп., інфляційні у розмірі 526 грн. 34 коп., пеню у розмірі 1 217 грн. 71 коп. та штраф у розмірі 735 грн. 38 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року порушено провадження у справі № 910/8965/17, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача – Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, судове засідання призначено на 21.06.2017 року.

21.06.2017 року в судове засідання представники сторін не з’явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 06.06.2017 року не виконали.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку – зобов’язати:

1) Позивача:

- надати належним чином засвідчені копії рахунків-фактур за спірний період;

- здійснити обґрунтований розрахунок заборгованості за кожний місяць окремо відповідно до пропорцій розподілу згідно з п.3.6. Договору №3510-н від 07.12.2007 року;

- здійснити обґрунтований розрахунок пені, 3% річних та інфляційних за кожний місяць окремо за кожним договором із зазначенням періоду початку прострочки Приватного акціонерного товариства “Телесистеми України” та закінчення такого нарахування, відповідно до вимог ч. 5 ст. 254, ст. 530 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України з урахуванням здійснення часткової оплати;

2) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості по орендній платі у розмірі 10 505,37 грн. та заборгованості з відшкодування витрат у розмірі 427,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 року відкладено розгляд справи на 12.07.2017 року, у зв’язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

26.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача.

26.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.06.2017 року.

10.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

В судове засідання 12 липня 2017 року представники Сторін та Третьої особи не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 26.06.2017 року та 27.06.2017 року уповноваженим особам підприємств Сторін та Третьої особи ухвали суду від 21.06.2017 року. Представник Позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Позивача, яке Судом розглянуто та задоволено.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Позивач, Відповідач та Третя особа про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що Позивач, Відповідач та Третя особа були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивача, Відповідача та Третьої особи не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 12 липня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

07.12.2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Телесистеми України», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Телесистеми України», (Орендар) було укладено Договір оренди №3510-Н, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно – ділянка покриття покрівлі, площею 20 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, пров. П’ятигорський, 2-а, на даху дев’ятиповерхової будівлі гуртожитку №2, що перебуває на балансі Харківського індустріально - педагогічного технікуму (Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 22.11.2007 р. і становить 39 700 грн.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання – передачі майна. (п.2.1 Договору)

Згідно з п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У п. 3.6. Договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу, щомісячно до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до діючої Методики, у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами – у розмірі 50%; на рахунок, визначений балансоутримувачем – у розмірі 50%.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає стягненню до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 07.12.2007 р. до 06.12.2008 р. включно. (п.10.1 Договору)

Строк дії Договору може продовжуватись, за умови погодження його з органом, уповноваженим управляти майном. (п.10.4 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди №3510-Н від 07.12.2007 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно – ділянка покриття покрівлі, площею 20 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, пров. П’ятигорський, 2-а, на даху дев’ятиповерхової будівлі гуртожитку №2, що перебуває на балансі Харківського індустріально - педагогічного технікуму, що підтверджується Актом приймання – передачі орендованого майна від 07.12.2007 року.

31.10.2016 року Орендар повернув, а Орендодавець в свою чергу прийняв з оренди окреме індивідуально визначене майно – ділянка покриття покрівлі, площею 20 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, пров. П’ятигорський, 2-а, на даху дев’ятиповерхової будівлі гуртожитку №2, що перебуває на балансі Харківського індустріально - педагогічного технікуму, що підтверджується Актом приймання – передачі орендованого майна за Договором оренди №3510-Н від 07.12.2007 року від 31.10.2016 року.

Угодою про розірвання від 15.02.2107 року Договору оренди №3510-Н від 07.12.2007 року Сторони дійшли згоди вважати розірваним договір 31.10.2016 року.

Крім того, 30.12.2008 року між Харківським індустріально - педагогічним технікумом (Балансоутримувач) та Закритим акціонерним товариством «Телесистеми України», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Телесистеми України», (Орендар) було укладено Договір про відшкодування видатків балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендаторові та відшкодування сум земельного податку №0-02/NKHA0034/301208, згідно з умовами якого Орендар приймає участь у видатках Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно площі, яку він займає у цій будівлі, якщо інше не витікає із характеру послуг які надаються Балансоутримувачем за цим Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору Орендар сплачує Орендодавцю компенсацію за земельний податок у розмірі 20,51 грн. та за послуги охорони у розмірі 12 грн., разом 32 грн. 51 коп.

Згідно з п.2.2.3 Договору Орендар зобов’язується не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносить плату на рахунок Балансоутримувача будівлі, або організації, яка обслуговує цю будівлю, за санітарне обслуговування території, що прилягає, та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі у відповідності із загальною площею приміщення, на ремонт згідно відновлювальної вартості приміщення, а також за комунальні послуги. При несвоєчасному внесенні плати виплачувати пеню із розрахунку 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Додатковою угодою від 22.11.2011 року до Договору про відшкодування видатків балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендаторові та відшкодування сум земельного податку №0-02/NKHA0034/301208 від 30.12.2008 року Сторони виклали п.5.3 у наступній редакції: «При відсутності заяви однієї із Сторін про припинення цього Договору на протязі 1 місяця до закінчення строку його дії, він вважається продовженим на тих же умовах, які були передбачені цим Договором на термін дії договору оренди державного майна для розміщення телекомунікаційного обладнання Орендаря на будівлі, розміщеної за адресою, зазначеною у п.1.1 Договору, що обслуговує балансоутримувач».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів та комунальних послуг, відшкодування земельного податку. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов’язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 10 505 грн. 37 коп. та заборгованість за комунальні послуги, відшкодування земельного податку у розмірі 427 грн. 30 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» 3% річних у розмірі 135 грн. 23 коп., інфляційні у розмірі 526 грн. 34 коп., пеню у розмірі 1 217 грн. 71 коп. та штраф у розмірі 735 грн. 38 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Харківського індустріально - педагогічного технікуму підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди №3510-Н від 07.12.2007 року та Договору про відшкодування видатків балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендаторові та відшкодування сум земельного податку №0-02/NKHA0034/301208 від 30.12.2008 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди №3510-Н від 07.12.2007 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно – ділянка покриття покрівлі, площею 20 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, пров. П’ятигорський, 2-а, на даху дев’ятиповерхової будівлі гуртожитку №2, що перебуває на балансі Харківського індустріально - педагогічного технікуму, що підтверджується Актом приймання – передачі орендованого майна від 07.12.2007 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

31.10.2016 року Орендар повернув, а Орендодавець в свою чергу прийняв з оренди окреме індивідуально визначене майно – ділянка покриття покрівлі, площею 20 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, пров. П’ятигорський, 2-а, на даху дев’ятиповерхової будівлі гуртожитку №2, що перебуває на балансі Харківського індустріально - педагогічного технікуму, що підтверджується Актом приймання – передачі орендованого майна за Договором оренди №3510-Н від 07.12.2007 року від 31.10.2016 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Згідно з п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У п. 3.6. Договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу, щомісячно до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до діючої Методики, у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами – у розмірі 50%; на рахунок, визначений балансоутримувачем – у розмірі 50%.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди №3510-Н від 07.12.2007 року та Договору про відшкодування видатків балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендаторові та відшкодування сум земельного податку №0-02/NKHA0034/301208 від 30.12.2008 року Балансоутримувачем були виставлені Приватному акціонерному товариству «Телесистеми України» рахунки – фактури на оплату за грудень 2014 року – листопад 2016 року.

Судом встановлено, що за Договором оренди №3510-Н від 07.12.2007 року у Відповідача утворилась заборгованість перед Харківським індустріально - педагогічним технікумом по орендній платі за грудень 2014 року – листопад 2016 року у розмірі 10 505 грн. 37 коп., що підтверджується Актом звіряння розрахунків між сторонам від 04.11.2016 року та детальним розрахунком заборгованості, наданим Позивачем.

Крім того, за Договором про відшкодування видатків балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендаторові та відшкодування сум земельного податку №0-02/NKHA0034/301208 від 30.12.2008 року у Відповідача утворилась заборгованість перед Харківським індустріально - педагогічним технікумом за комунальні послуги, відшкодування земельного податку за грудень 2014 року – листопад 2016 року у розмірі 427 грн. 30 коп., що підтверджується Актом звіряння розрахунків між сторонам від 04.11.2016 року та детальним розрахунком заборгованості, наданим Позивачем.

Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» перед Харківським індустріально - педагогічним технікумом за Договором оренди №3510-Н від 07.12.2007 року становить 10 505 грн. 37 коп. та заборгованість за Договором про відшкодування видатків балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендаторові та відшкодування сум земельного податку №0-02/NKHA0034/301208 від 30.12.2008 року становить 427 грн. 30 коп., а загалом 10 932 грн. 67 коп.

Проте, як вбачається з прохальної частини позовної заяви, Позивачем заявлено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» заборгованість за Договором про відшкодування видатків балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендаторові та відшкодування сум земельного податку №0-02/NKHA0034/301208 від 30.12.2008 року у розмірі 27 грн. 30 коп. Суд зазначає, що оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог, розглядає позовні вимоги в межах заявлених сум.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Харківським індустріально - педагогічним технікумом у розмірі 10 532 грн. 67 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату орендних та комунальних платежів, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 10 532 грн. 67 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 13.11.2016 року по 13.04.2017 року у розмірі 135 грн. 23 коп. та інфляційні у розмірі 526 грн. 34 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати по орендній платі за загальний період прострочки з 13.11.2016 р. по 13.04.2017 р. у розмірі 130 грн. 38 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за комунальні послуги, відшкодування земельного податку за загальний період прострочки з 26.11.2016 р. по 13.04.2017 р. у розмірі 04 грн. 85 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період листопад 2016 року – березень 2017 року у розмірі 130 грн. 38 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за комунальні послуги, відшкодування земельного податку за період грудень 2016 року – березень 2017 року у розмірі 12 грн. 96 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню по орендній платі за загальний період прострочки з 13.11.2016 р. по 13.04.2017 р. у розмірі 1 216 грн. 90 коп. та пеню за комунальні послуги, відшкодування земельного податку за загальний період прострочки з 26.11.2016 р. по 13.04.2017 р. у розмірі 00 грн. 81 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 – 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає стягненню до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов’язання зі сплати орендних платежів за загальний період прострочки з 13.11.2016 р. по 13.04.2017 р. у розмірі 1 216 грн. 90 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв’язку з невірним розрахунком Позивача. Так, при здійсненні розрахунку пені Позивач не врахував, що нарахування пені здійснюється за кожний місяць окремо з моменту виникнення прострочки Відповідача і припиняється нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того, Позивач не врахував, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Проте, у зв’язку із тим, що Позивачем визначений загальний період прострочки Відповідача саме з 13.11.2016 р. по 13.04.2017 р., а Суд відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог, перерахунок пені здійснений за заявлений Позивачем період за кожний місяць окремо за зобов’язаннями травня 2016 року, липня 2016 року – листопада 2016 року. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня лише в розмірі 620 грн. 79 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов’язання з 13.11.2016 року по 13.04.2017 року.

Згідно з п.2.2.3 Договору Орендар зобов’язується не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносить плату на рахунок Балансоутримувача будівлі, або організації, яка обслуговує цю будівлю, за санітарне обслуговування території, що прилягає, та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі у відповідності із загальною площею приміщення, на ремонт згідно відновлювальної вартості приміщення, а також за комунальні послуги. При несвоєчасному внесенні плати виплачувати пеню із розрахунку 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов’язання за комунальні послуги, відшкодування земельного податку за загальний період прострочки з 25.11.2016 р. по 13.04.2017 р. у розмірі 00 грн. 81 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог. При цьому, Суд звертає увагу, що Позивачем також невірно здійснено нарахування пені, оскільки Позивач не врахував, що нарахування пені здійснюється за кожний місяць окремо з моменту виникнення прострочки Відповідача і припиняється нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того, Позивач не врахував, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України).

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.3.8 Договору у розмірі 735 грн. 38 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв»язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з п. 3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафу на підставі п.3.8 Договору в розмірі 735 грн. 38 коп.

Таким чином, з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» на користь Харківського індустріально - педагогічного технікуму підлягає стягненню заборгованість у розмірі 10 532 грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 135 грн. 23 коп., інфляційні у розмірі 526 грн. 34 коп., пеня у розмірі 621 грн. 60 коп. та штраф у розмірі 735 грн. 38 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Харківського індустріально - педагогічного технікуму - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (02154, м.Київ, РУСАНІВСЬКИЙ БУЛЬВАР, будинок 7, Ідентифікаційний код юридичної особи 22599262) на користь Харківського індустріально - педагогічного технікуму 61001, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 24, Ідентифікаційний код юридичної особи 02501137) заборгованість у розмірі10 532 (десять тисяч п’ятсот тридцять дві) грн. 67 (шістдесят сім) коп., 3% річних у розмірі 135 (сто тридцять п’ять) грн. 23 (двадцять три) коп., інфляційні у розмірі 526 (п’ятсот двадцять шість) грн. 34 (тридцять чотири) коп., пеню у розмірі 621 (шістсот двадцять одна) грн. 60 (шістдесят) коп., штраф у розмірі 735 (сімсот тридцять п’ять) грн. 38 (тридцять вісім) коп. та судовий збір у розмірі 1 493 (одна тисяча чотириста дев’яносто три) грн. 04 (чотири) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 липня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин