Рішення № 67786478, 13.07.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 липня 2017 р. Справа № 902/598/17

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ОЙЛ ТРЕЙД", м. Вінниця

до: Фермерського господарства "ОСОБА_1В.", с.Сонячне, Крижопільський район, Вінницька область

про стягнення 49 132,41 грн

За участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність від 13.07.2017 р.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ОЙЛ ТРЕЙД" заявлено позов до Фермерського господарства "ОСОБА_1В." про стягнення 49 132,41 грн заборгованості з яких 43 043,60 грн основного боргу, 354,74 грн 3% річних, 2 092,96 грн інфляційних втрат та 3 281,11 грн пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині своєчасності та повноти оплати за договором поставки нафтопродуктів № БС0339 від 01.08.2016 р.

Ухвалою суду від 16.06.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/598/17 та призначено до розгляду на 13.07.2017 р.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, хоча про дату, час і місце розгляду справи останній повідомлявся належним чином - ухвалою суду від 13.06.2017 р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.

Обізнаність відповідача про розгляд даної справи в суді свідчать поштові повідомлення № 2144800005603 та 2460000317606, які наявні в матеріалах справи

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В зв'язку з відсутністю поданого клопотання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засідання представником позивача подано письмове пояснення щодо арифметичних помилок допущених у тексті позовної заяви щодо суми заборгованості (43 043,60 грн замість 43 403,60 грн)

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.08.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ОЙЛ ТРЕЙД" (Постачальник) та Фермерським господарством "ОСОБА_1В." (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № БС0339 (а.с. 8- 11, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю нафтопродукти (товар), а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах передбачених у договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується у супровідних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Пунктом відвантаження товару є м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 187/б (п. 2.1 Договору).

Поставка товару здійснюється автотранспортом (бензовозом) Постачальника або Покупця. У разі доставки автотранспортом Постачальника вартість такого постачання включено у вартість партії даного товару (п. 2.2 Договору).

Відповідно п. 2.4 Договору товар вважається переданий Постачальником і прийнятий Покупцем по кількості і якості відповідно до технічних умов і інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу-виробника) та супровідних документів (ТТН, накладна та/або акт приймання-передачі нафтопродуктів) з урахуванням умов "Інструкції з контролювання якості нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України" затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України питань технічного регулювання та споживчої політики № 271/121 від 04.06.2007 р. та "Інструкції про порядок приймання, транспортування та зберігання, відпуску та обліку нафтопродуктів на підприємства і в організаціях України" затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р., а також згідно інших умов договору та додаткових угод до нього.

Ціна за одиницю товару узгоджується сторонами у відповідно до діючих ринкових цін на момент відпуску товару (п.3.1 Договору).

Покупець оплачує товар відповідно до встановленого Постачальником рахунку-фактури протягом терміну його дії (п. 3.2 Договору).

Покупець зобов'язаний оплатити повну вартість партії товару (100%) в сумі відображеній в рахунках-фактурах наданих Постачальником до дати узгодженого відвантаження такого товару, тобто на умовах 100% передоплати (п. 3.3 Договору).

Розрахунок Покупцем товару здійснюється у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок Постачальника (п. 3.5 Договору).

Згідно п. 5.3 у випадку несплати або несвоєчасної оплати вартості товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період дії зобов'язання щодо здійснення взаєморозрахунків від вартості неоплаченого товару (не вчасно оплаченого) за кожний день такого прострочення.

Відповідно п. 9.1 договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2016 р. Якщо на останній день дії договору залишаються невиконанні зобов'язання будь-якої із сторін. Договір діє до моменту виконання зобов'язань за договором в повному обсязі.

23.02.2017 р. на виконання умов договору № БС0339 від 01.08.2016 р. позивачем виставлено відповідачеві рахунки-фактури № СФ-0000281 на суму 101 098,80 грн та № СФ-0000282 на суму 120 304,80 грн (а.с. 12-13, т. 1).

На підставі рахунків-фактури позивачем 24.02.2017 р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 221 403,60 грн, а саме:

- 5106,00 куб.дм дизельного палива ДТ - 3 - Кб на суму 101 098,80 грн;

- 6076,00 куб.дм дизельного палива ДТ - 3 - Кб на суму 120 304,80 грн.

В підтвердження чого додано видаткові та товарно-транспортні накладні № PH - 0003726 та № PH - 0003728 від 24.02.2017 р., які наявні в матеріалах справи (а.с. 14-17, т. 1).

24.02.2017 р. та 07.03.2017 р. відповідачем здійснено частково розрахунок за поставлений товар на загальну суму 178 000,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку за платіжними дорученнями № 118390855 на суму 50 000,00 грн, № 255 на суму 80 000,00 грн та № 1 на суму 48 000,00 грн (а.с. 18-22, т. 1).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 43 043,60 грн (221 403,60 грн - 178 000,00 грн), в підтвердження чого подано обопільно підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 р. по 30.03.2017 р. (а.с.25, т. 1).

Непроведення розрахунків за отриманий товар у відповідності до умов укладеного договору у добровільному порядку спонукали позивача звернутись із даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З моменту укладення сторонами договору поставки нафтопродуктів № БС0339 від 01.08.2016 р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене, за відсутності доказів погашення суми боргу в матеріалах справи позовні вимоги в частині стягнення 43 043,60 грн основного боргу підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 354,74 грн 3% річних а період з 24.02.2017 р по 24.05.2017 р., 2 092,96 грн інфляційних втрат а період з 25.02.2017 р по 24.05.2017 р. та 3 281,11 грн пені за період з 24.02.2017 р по 24.05.2017 р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 5.5 Договору у випадку несплати або несвоєчасної оплати вартості товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період дії зобов'язання щодо здійснення взаєморозрахунків від вартості неоплаченого товару (не вчасно оплаченого) за кожний день такого прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.5.3" калькулятора правильності розрахунку 3% річних та пені судом визначено їх в розмірі: 3% річних 364,47 грн, які є дещо більшими ніж ті, що заявлено позивачем (354,74 грн) та пеню в сумі 3 304,17 грн, яка є дещо більша ніж та, що заявлено позивачем (3 281,11 грн), тому, враховуючи, що визначення ціни позову є правом та прерогативою позивача, суд задовольняє 3% річних та пеню у заявленому позивачем розмірі.

В той же час за результатами перевірки розрахунку інфляційних втрат судом виявлено арифметичні помилки у визначенні кінцевої суми заборгованості.

Здійснивши обрахунок інфляційних втрат (від 24.02.2017 р. по 24.05.2017 р.) суд отримав їх в розмірі 1 758,50 грн, що є меншими ніж ті, що заявлені позивачем до стягнення (в сумі 2 092, 96 грн).

З урахуванням наведеного у задоволенні решти заявлених до стягнення інфляційних втрат сумі 334,46 грн слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вимогам ухвали суду та наведеним вище процесуальним нормам відповідачем не подано до суду жодного доказу в спростування обґрунтованості заявленого позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо часткової відмови в стягненні інфляційних втрат.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

13.07.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Фермер ОСОБА_1В.", відокремлена садиба вулиця Ново-Радянська, 20, с. Сонячне, Крижопільський район, Вінницька область, 24606 (ідентифікаційний код - 13324804) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ОЙЛ ТРЕЙД", вул. Юрія Клена, буд. 28, м. Вінниця, 21034 (ідентифікаційний код - 39894284) - 43 403 грн 60 коп. - основного боргу, 3 281 грн 11 коп. - пені, 354 грн 74 коп. - 3 % річних, 1 758 грн 50 коп. - інфляційних втрат та 1 589 грн 11 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою судового збору.

3. У стягненні 334 грн 46 коп. інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 18 липня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2, 3 - відповідачу - відкокремлена садиба вулиця Ново-Радянська, 20, с. Сонячне, Крижопільський район, Вінницька область, 24606; ОСОБА_1 - АДРЕСА_1, 24600.