Постанова № 67786459, 07.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року Справа № 914/2412/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиФермерського господарства "Перлина нова", с. Стоянів, Львівська обл.на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 рокуу справі господарського суду Львівської областіза позовомКерівника Радехівської місцевої прокуратури Львівської області, м. Буськ, Львівська обл. в інтересах держави в особі Радехівської районної державної адміністрації Львівської області, м. Радехів, Львівська обл.доФермерського господарства "Перлина нова", с. Стоянів, Львівська обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаГоловного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львівпровнесення змін до договору оренди земліза участю представників

прокуратури: Збарих С.М.,

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Керівник Радехівської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Радехівської районної державної адміністрації Львівської області (далі за текстом - Радехівська РДА) та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі за текстом - ГУ Держгеокадастру у Львівській області) звернувся до господарського суду Львівської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до селянського фермерського господарства "Перлина" (далі за текстом - СФГ "Перлина") про внесення змін до п. 9 Договору оренди землі від 02.07.2007 року, укладеного між Радехівською РДА та СФГ "Перлина".

Ухвалою господарського суду Львівської області від 07.12.2016 року виключено ГУ Держгеокадастру у Львівській області з числа позивачів та залученого його до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.12.2016 року шляхом виправлення описки замінено найменування відповідача з СФГ "Перлина" на фермерське господарство "Перлина нова" (далі за текстом - ФГ "Перлина нова").

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.01.2017 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 року позовні вимоги задоволено повністю: внесено зміни в п. 9 Договору оренди землі від 02.07.2007 року, укладеного між Радехівською РДА та СФГ "Перлина", шляхом викладення його в новій редакції наступного змісту: "орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить 25 321, 50 грн. в рік та 2 110, 13 грн. в місяць. Плата за оренду зараховується на спеціальний бюджетний рахунок Стоянівської сільської ради".

Не погоджуючись з судовими актами господарських судів попередніх інстанцій, ФГ "Перлина нова" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 11.01.2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Прокурором, позивачем та третьою особою відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні прокурор проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Сторін та третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові акти господарських судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.03.2007 року Радехівською РДА (орендодавець) та СФГ "Перлина" (орендар) укладено Договір оренди землі (далі за текстом - Договір), за умовами п. п. 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (господарський двір) загальною площею 1, 500 га, яка знаходиться в с. Стоянів по вул. І. Франка, 72.

Відповідно до п. п. 5, 9 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 376 101 грн. та (25, 07 грн. без ПДВ за 1 кв. м). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1,5 відсотка нормативної грошової оцінки землі, що складає 5 641, 52 грн. в рік та 470, 12 грн. в місяць. Плата за землю зараховується на спеціальний бюджетний рахунок Стоянівської сільської ради.

Згідно з п. 8 Договору його укладено строком на 10 років.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 36 Договору).

Вищевказаний Договір зареєстровано у Радехівському відділі Львівської регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.07.2007 року за № 040745900982.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, що підтверджується актом прийому-передачі від 22.03.2007 року.

05.05.2014 року орендодавець звернувся до орендаря з листом за № 02-32/780-1, в якому повідомив останнього про необхідність приведення встановленого Договором розміру орендної плати до вимог чинного законодавства. Проте, відповіді на цей лист від орендаря не отримано.

З огляду на те, що істотною умовою договору оренди землі є розмір орендної плати, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для внесення змін до договору оренди землі. Разом з тим, оскільки відповідачем як орендарем земельної ділянки пропозиція орендодавця щодо зміни розміру орендної плати з урахуванням затвердженої нової нормативно-грошової оцінки залишена без відповіді, прокурор звернувся до суду з позовом про внесення змін до договору оренди землі у судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги господарські суди попередніх інстанцій, з урахуванням положень ст. 206 Земельного кодексу України, ст. ст. 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 14, 271, 287, 288 Податкового кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 632, ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, виходили з того, що чинним законодавством та умовами укладеного сторонами договору передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею, а тому зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок є передумовою зміни розміру орендної плати. Відповідно до витягу № 2486/0/26-16-АП від 18.10.2016 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки, наданої відповідачу в користування, з врахуванням коефіцієнту індексації (2, 2447), становить 844 050 грн., а тому орендна за неї повинна становити не менше 25 321, 50 грн. в рік, що дорівнює 3 % від її нормативно-грошової оцінки та відповідає вимогам податкового законодавства, а, отже, є підставою для внесення змін до п. 9 Договору оренди землі від 02.07.2007 року.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, вважає, що такі висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними та зроблені без належного з'ясування всіх обставин у справі з огляду на наступне.

За приписами ст. ст. 84, 101 ГПК України рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Отже, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищезазначене, судові рішення у справі цим вимогам не відповідають.

Так, з матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до господарського суду з позовом до СФГ "Перлина", з яким Радехівською РДА укладено Договір оренди землі від 21.03.2007 року. В той же час, відповідачем у даній справі є ФГ "Перлина нова", оскільки місцевим господарським судом, без з'ясування усіх обставин справи та правового статусу відповідача, винесено ухвалу про виправлення описки від 22.12.2016 року, якою фактично змінено відповідача у справі, що є порушенням вимог ст. ст. 24, 43 ГПК України, якими передбачено, що якщо до прийняття рішення у справі буде встановлено, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем. При цьому, про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала і розгляд справи починається заново.

Вказані порушення процесуального закону залишились поза увагою і суду апеляційної інстанції.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Частиною 5 ст. 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" передбачено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

За змістом ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" рішення рад про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів набирають чинності у строки, встановлені відповідно до п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Недержавні друковані засоби масової інформації мають право оприлюднювати офіційні документи органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до законодавства України і на засадах, передбачених укладеною угодою між цими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації.

З матеріалів справи вбачається, що скаржником як в судах попередніх інстанцій, так і в касаційній скарзі неодноразово наголошувалось про незаконність та необґрунтованість внесення змін до Договору оренди землі від 21.03.2007 року, за відсутності доказів прийняття рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (з цільовим призначенням для обслуговування викупленого комплексу, землі несільськогосподарського призначення) площею 1, 500 га, яка знаходиться за межами населених пунктів за адресою: Львівська обл., Радехівський р-н, с. Стоянів, вул. І. Франка, 72, а також доказів офіційного оприлюднення такого рішення.

Проте, вказані обставини судами не досліджено, не перевірено наявність рішення ради щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок та офіційного його оприлюднення відповідним органом місцевого самоврядування.

Отже, зазначені обставини не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Неповне дослідження фактичних обставин справи та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки доказів та фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, визначити повне коло та правовий статус учасників цієї справи і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга ФГ "Перлина нова" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Львівської області від 11.01.2017 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду 28.02.2017 року - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 11.01.2017 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 року у справі № 914/2412/16 - скасувати.

3. Справу № 914/2412/16 направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.А. Корсак