Рішення № 6778575, 09.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.09                                                                                 Справа № 16/272

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АТА”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова фірма "Співдружність", м. Луганськ

про стягнення 6101 грн. 09 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Маценко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача –представник не прибув;

від відповідача –представник не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача борг у сумі 5648грн. 80коп., пені у сумі 452грн. 29коп. за період з 09.05.09. по 17.09.09. на підставі договору від 04.01.07. №04/07/237.

Позивач листом, наданим у судовому засіданні 19.10.09., уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 4648грн. 80коп., пеню у сумі 452грн. 29коп. за період з 09.05.09. по 17.09.09., тобто зменшив позовні вимоги у зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу на суму 1000грн. після звернення позивача з даним позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відправив копію позовної заяви відповідачу за належною адресою і представник відповідача надав до суду заяву з проханням ознайомитись з матеріалами справи і зняти копії. Представник відповідача ознайомився зі справою і зняв копії необхідних документів 16.10.09., про що зроблено відмітку на заяві (а.с.17).

          Відповідач протягом розгляду справи не забезпечив участі свого представника у судовому засіданні, не надав суду витребуванні документи та не використав свого права на захист, про причини неявки до суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання відповідача було повідомлено належним чином. Ухвалою від 19.10.09., яка направлена відповідачу за двома адресами, явка представника відповідача не була визнана обов’язковою. Відповідно до вимог ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявним в ній матеріалами.

Між сторонами у справі укладено договір 04.01.07. №04\07\237, на підставі якого продавець (позивач) зобов'язується продати покупцю (відповідач) у встановлені строки товар, покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, встановлених даним договором.(п.3.2) –протягом 21 дня з дня отримання товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 31648,80грн., а відповідач отримав продукцію за вказаним договором, що підтверджено накладною (а.с.13), та сплатив частково вартість товару на суму 26000грн., тому залишок боргу за відповідачем складав на день звернення з даними позовом до суду 5648,80грн. На день вирішення спору відповідач сплатив позивачеві 1000грн., тобто після звернення з даним позовом до суду, що підтвердив позивач своєю заявою (а.с.22).

Крім того, за несвоєчасне виконання грошового обов’язку по оплаті товару, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пеню у сумі 452,29грн. за період з 09.05.2009. по 17.09.09. на підставі умов п.5.2 договору.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об’єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, вислухавши представника відповідача, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений договором строк.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Договором 04.01.07. №04\07\237, укладеним сторонами по справі, визначено порядок виконання відповідачем зобов’язань по сплаті вартості поставленої продукції. Позивач поставив відповідачу товар на суму 31648,80грн. та належним чином довів суду факт поставки на вказану суму грошей. Таким чином, позивач виконав свої обов’язки перед відповідачем у відповідності до умов договору та вимог закону.

Статті 655-693 ЦК України зобов’язують відповідача виконати обов’язок по оплаті поставленої продукції у відповідності до вимог закону.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При розгляді справи суд встановив, що відповідач виконав свої обов’язки перед позивачем по оплаті за поставлений товар за договором 04.01.07. №04\07\237 частково: до звернення з даним позовом до суду на суму 26000грн. і під час розгляду справи сплатив вартість отриманого товару на суму 1000грн. Таким чином, сума основного боргу у розмірі 1000грн. відповідачем сплачена і провадження у справі в частині 1000грн. основного боргу слід припинити на підставі правил п.1.1ст.80 ГПК України з віднесенням судових витрат на відповідача в цій частині. Решту вимог в частині основного боргу слід задовольнити і стягнути з відповідача борг у розмірі 4648,80грн.

Відповідач, як боржник, який прострочив виконання грошового обов’язку по оплаті товару, зобов’язаний сплатити позивачеві –постачальнику товару –неустойку у вигляді пені у розмірі, передбаченому вказаним договором (п.6.2), і у відповідності до вимог ст.ст.230-232 ГК України.

Вимоги позову в частині заявленої до стягнення пені суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам правовідносин сторін за договором 04.01.07. №04\07\237 і позов в цій частині є неправомірним тому, що вимога про стягнення неустойки заявлена без дотримання умов договору і суперечить закону (ст..232 ГК України). Докази того, що зобов’язання порушено відповідачем, починаючи 09 травня 2009 року, в матеріалах справи відсутні. В указаному договорі відсутні умови, які б надавали позивачу право розраховувати неустойку за період 6 календарних місяців не з дня порушення відповідачем обов’язку по оплаті виконаних робіт, а за півроку перед зверненням з позовом до суду.

Враховуючи принципи законності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, у суду відсутнє право розраховувати неустойку у відповідності до вимог закону замість позивача, адже позивач в порядку ст.ст.33,34 ГПК України зобов’язаний довести ті обставини правовідносин сторін, на які він посилається як на підставу заявлених вимог.

За таких підстав позов слід задовольнити частково і судові витрати покласти на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених вимог у відповідності до ст..49 ГПК України.

На підставі викладеного, ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, ст..ст.655,692 ЦК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75,п.1.1ст.80, ст..ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

          1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова фірма "Співдружність", м. Луганськ, «2 Краснознаменная», буд. 16 «в», ід. код 30694979 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АТА”, м. Київ, вул.. «Лютеранська», 20 (фактична адреса: м. Київ, вул.. «Північно-Сирецька»,3), ід. код 25589927 борг в сумі 4648,80грн., витрати по держмиту у сумі 94,44грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 218,50 грн. Видати наказ.

          3. Припинити провадження у справі в частині вимог на суму 1000грн.

          4. В решті вимог відмовити.

Рішення підписане 13.11.2009

Суддя                                                                                 Р.М. Шеліхіна