Рішення № 6778361, 13.11.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.09                                                                                 Справа № 8/225

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДомСервіс», м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес і К», м. Свердловськ Луганської області, -

про стягнення 11278 грн. 00 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.

в присутності представників сторін:

від позивача –Яловєга О.Г. –представник, - довіреність №б/н від 13.11.09 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

заборгованості за надані залізничні послуги у сумі 11278,00 грн. 00 коп., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору про надання залізничних послуг №99/07, укладеного між сторонами 01.08.08 року;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 27 жовтня до 13 листопада 2009 року –у зв’язку з неявкою сторін.

До початку судового засідання, призначеного на 13.11.09 року, представник позивача подав клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1ГПК України, а тому його задоволено судом.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його неналежним виконанням відповідачем умов вищезгаданого договору.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, участь у ньому свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд справи по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи, а саме: 12.10.09 року за вих. №904 судом на адресу відповідача, вказану позивачем, спрямовано ухвалу суду про призначення справи до слухання, однак оператором поштового зв’язку це поштове відправлення повернуто до суду з доданням довідки «за вказаною адресою не проживає».

29.10.09 року за вих. №984 судом на юридичну адресу відповідача (м, Свердловськ, вул. К.Лібкнехта, 24, кв. 9 Луганської області) спрямовано ухвалу про призначення справи до судового слухання; це поштове відправлення до суду не повернуто, однак відповідач з невідомих суду причин повторно не з’явився до судового засідання.

Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, враховуючи обставини справи та вищенаведену думку представника позивача, суд вважає, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань, а тому, керуючись ст.ст.4-3,22,43 та 75 ГПК України, вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні, за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          01.08.08 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір про надання залізничних послуг №99/07, згідно якому його предметом є надання послуг з організації та здійснення виконавцем отримання та відправки товарної продукції, яка належить замовнику (п.1.1).          

          Замовник взяв на себе зобов’язання здійснити усі необхідні платежі на розрахунковий рахунок виконавця по мірі виконання робіт (п.2.1.3), а виконавець зобов’язався забезпечити своєчасне отримання вантажу та його подальшу відправку на станцію подальшого призначення (п.2.2.1), оформити документи на відвантажену продукцію (п.2.2.2); від імені та за дорученням замовника укласти договори з брокерськими конторами України (п.2.2.3); здійснити розрахунок з залізницею за усі додаткові та станційні збори, які підлягають сплаті при відправці та отриманні вантажу (п.2.2.4); не пізніше 10-го числа кожного місяця, наступного за звітним, оформити з замовником акт приймання-передачі виконаних робіт та передати необхідні документи (п.2.2.5).

          Для здійснення усіх необхідних платежів замовник перераховує авансом на розрахунковий рахунок виконавця суму, яка дорівнює попередньо розрахованій та узгодженій сторонами згідно цьому договору (п.3.1). Кінцевий розрахунок здійснюється впродовж 5-ти днів після підписання акту виконаних робіт згідно фактично понесених витрат, які підтверджені відповідними документами (п.3.2).

За невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть матеріальну відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п.4.1).

          Договір набирає чинності з 01.08.08 року та діє до 31.07.09 року, а в частині взаєморозрахунків –до повного завершення умов договору (п.8.1) (а.с.8).

          На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у сумі 23000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №282 від 13.10.08 року, №287 від 15.10.08 року та №289 від 23.10.08 року (а.с.9-11).

          Позивач стверджує, що відповідач виконав обумовлених договором робіт лише на суму 11722,00 грн., у зв’язку з чим у відповідача утворився борг у сумі 11278,00 грн., що підтверджується податковою накладною №224 від 31.10.08 року (а.с.13).

На підтвердження цього факту він запропонував відповідачу здійснити взаємозвірку, для чого спрямував на його адресу акт звірки взаємних розрахунків станом на 08.03.09 року, однак з матеріалів справи вбачається, що відповідач ухилився від його підписання (а.с.12).

19.03.09 року позивач спрямував на адресу відповідача претензію №04/03 від 16.03.09 року, якою запропонував сплатити борг у термін до 01.05.09 року (а.с.14), однак, як видно з матеріалів справи, відповідач борг не погасив, - що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Відповідач його не оспорив та не спростував.

          ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.           Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).           Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, що існують між сторонами за цим спором, належать до договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

          Отримавши попередню оплату за надані послуги, виконавець (відповідач) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - тобто надати їх у порядку та у строк, встановлені договором.

          Однак він у вказаний термін таких дій не вчинив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і статті 903 ЦКУ.

          Отже, з боку відповідача має місце порушення зобов’язання.

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Позивач довів, що у відповідача у зв’язку з неналежним виконанням ним умов договору виник борг на суму 11278,00 грн.

          Відповідно до частини 1 ст. 906 Цивільного кодексу збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

          При вирішенні цього спору суд виходить з того, що стягнення неустойки є правом, а не обов’язком позивача, а тому він управнений скористатися цим правом на власний розсуд.

          З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

          Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги закону та з вини якої спір доведено до суду.

Судом встановлено, що позивач припустився надмірної сплати державного мита.

Так, згідно квитанції №00767 від 05.10.09 року він сплатив на користь Державного бюджету України державне мито у сумі 113,00 грн. (а.с.6).

Пунктом «а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»встановлено, що за розгляд господарським судом майнового спору сплачується державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, при ціні позову в 11278,00 грн. державне мито підлягало сплаті у сумі 112,78грн., - звідки сума його надмірної сплати становить 0,22 грн. (113,00 грн. –112,78 грн.), - яка підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.ст.16,509,530,625,901,903,906 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,47-1,49,75 та 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес і К», ідентифікаційний код 32013987, яке знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул. К.Лібкнехта, 24, кв. 9 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДомСервіс», ідентифікаційний код 32900631, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Совєтская, 75/522, - основний борг у сумі 11278 (одинадцять тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 00 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 112 (сто дванадцять) грн. 78 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДомСервіс», ідентифікаційний код 32900631, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Совєтская, 75/522, - надмірно сплачене державне мито у сумі 0 (нуль) грн. 22 коп.

          Підставою для повернення вказаної суми грошових коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

          Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 13.11.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня його підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 16 листопада 2009 року.

          Суддя                                                                                                    А.П.Середа