Ухвала суду № 67781601, 13.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2017 р.Справа № 635/1968/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.05.2017 по справі № 635/1968/16-а за позовом ОСОБА_1 до Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області треті особи: ОСОБА_2, Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування запису про реєстрацію державного акту,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області, третя особа ОСОБА_2, в якому просив: визнати державний акт про право приватної власності на земельну ділянку, недійсним та скасувати запис про реєстрацію державного акту в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.05.2017 року було закрито провадження у справі.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.05.2017 року.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на протиправність оскаржуваної ухвали.

Вказує, що закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про те, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивач надав письмову заяву, в якій просить перенести розгляд справи на серпень 2017 року у зв'язку із хворобою, вказує що його представник у день засідання знаходиться за межами м. Харкові.

Колегія суддів, вирішивши надане письмове клопотання позивача, з метою з необхідності дотримання розумних строків розгляду справи визначених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), визнала за можливе провести апеляційний розгляд справи за відсутності апелянта, оскільки зазначена позивачем обставина неможливості забезпечення явки його та його представника не визнана поважною.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивач оскаржує акт про право приватної власності на земельну ділянку та скасування запису про реєстрацію державного акту в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, не є спором у сфері публічно-правових відносин

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zаndv. Аustria» від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». Зогляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Відповідно до пункту 1 частини першої даної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття суб'єкту владних повноважень, відповідно до якого це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкту владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 3 Цивільно - процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до положень ч.1 та ч.3 статті 15 Цивільно - процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства, в т.ч., справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Таким чином, при визначенні питання до юрисдикції якого суду відноситься дана справа, суд першої інстанції правильно вийшов з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, на захист яких подано позов.

У даних правовідносинах, які склалися між сторонами, відповідач не здійснював владних управлінських функцій, у зв'язку з чим позов, предметом якого є визнання недійсним державного акту про право приватної власності на земельну ділянку та скасування запису про реєстрацію державного акту в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, не є спором у сфері публічно-правових відносин. Притягнення до участі у справі в якості відповідача суб'єкта владних повноважень не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить спір публічно-правовим.

Таким чином, колегія суддів вважає, що спір по даній справі не публічно-правовий, а виник із відносин, урегульованих нормами цивільного права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо закриття провадження у даній справі.

Крім того, колегія судів вказує на те, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.08.2016 р. вже була дана оцінка позовним вимогам в цій частині та також було зазначено, що справа в частині вимог щодо визнання недійсним державного акту про право приватної власності на земельну ділянку, та скасування запису про реєстрацію державного акту в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.05.2017р. по справі № 635/1968/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Пянова Я.В. Зеленський В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 17.07.2017 р.