Ухвала суду № 67781599, 13.07.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/522/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

13 липня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Кушніра М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на публічній службі, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2016 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на публічній службі, зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно змісту позовної заяви позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу начальника Чернівецького прикордонного загону полковника Лисака П.П. №90-к від 30.01.2016 р. "Про результати службового розслідування" щодо притягнення начальника відділу прикордонної служби "Черепківка" майора ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та оголошення дисциплінарного стягнення "догана";

- визнати протиправним та скасувати пункт 6 наказу начальника Західного регіонального управління ДПС України полковника Єгорова В.С. № 199-аг від 04.04.2016 р. "Про результати службового розслідування" щодо притягнення начальника відділу прикордонної служби "Черепківка" майора ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності та оголошення дисциплінарного стягнення "сувора догана";

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Західного регіонального управління ДПС України полковника Єгорова В.С. за №163-ос від 15.04.2016 р. про припинення контракту та звільнення майора ОСОБА_4 з військової служби за пунктом "и" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) частини 6 (із застосуванням ч.8) статті 26 у запас;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Чернівецького прикордонного загону полковника Лисака П.П. №116-ос від 21.04.2016 р. "По особовому складу" про виключення його із списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення;

- поновити ОСОБА_4 на посаді начальника відділу прикордонної служби "Черепківка" (ІІ категорії тип Б) 31 прикордонного загону (І категорії) Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України;

- зобов'язати Західне регіональне управління ДПС України виплатити ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 12 травня 2017 року адміністративний позов залишив без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 12.05.2017 року та прийняти нове рішення, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, в свою чергу представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Підставою для залишення адміністративного позову слугувало те, що позивачем пропущено встановлений КАС України строк на звернення до суду із адміністративним позовом.

До таких висновків суд першої інстанції дійшов зазначаючи зокрема, що позивач знав про порушення своїх прав, та мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав та як наслідок міг звернутися в межах встановленого законодавством строку. Судом зазначено, що серед іншого позивачу було відомо про призначення та проведення службових розслідувань, в ході яких ним надавалися пояснення та за результатами яких притягнуто його до дисциплінарної відповідальності, а також вжиття дій відповідачами щодо дострокового припинення (розірвання) контракту з ініціативи командування та звільнення його з військової служби.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для застосування наслідків пропуску строку звернення до суду у зв'язку із пропуском строку за відсутності поважних причин його пропуску.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції із наведеними висновками суду першої інстанції погодитися не може з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду врегульовані ст.99 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 ст.99 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, початок місячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа: дізналася або повинна була дізнатися про порушення. При цьому, йдеться не про те, коли особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність.

Згідно з матеріалами справи, позивачем в підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду наведено наступні обставини та факти.

Так, відповідно матеріалам справи, в обґрунтування клопотання позивач вказував, що про існування оскаржуваних наказів № 90-к від 30.01.2016 р. та № 199-аг від 04.04.2016 р. йому стало відомо 14.04.2016 р. в м. Львові, де він перебував у Західному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України під час ознайомлення із аркушем бесіди від 14.04.2016 р., складеним тво начальника Чернівецького прикордонного загону підполковником Говорущаком І.А. та зі змісту службової картки військової частини 2195 (п. Б).

Позивачем також зазначено, що оскаржуваний наказ № 163-ос від 15.04.2016 р., відповідачами відповідно до положень Дисциплінарного статуту Збройних Сил України не доводився, про його існування він не знав, підпису про ознайомлення з ним не має.

З метою отримання копій вказаних оскаржуваних наказів, 25.05.2016 р. він звернувся із заявою до Чернівецького прикордонного загону, копії яких отримав поштою тільки 04.07.2016 року.

В обґрунтування клопотання позивач також посилався, що 14.04.2016 р. він перебував у м. Львові у Західному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України. Після повернення з м. Львова, прийшов на роботу та 16.04.2016 р. за місцем його проживання та роботи проводився обшук. Ніхто інформацію про його звільнення не доводив. В той же день йому було вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину та допитано у якості підозрюваного.

На підтвердження поважності причин пропуску звернення до суду щодо оскарження наказів № 90-к від 30.01.2016 р., № 199-аг від 04.04.2016 р. та № 163-ос від 15.04.2016 р., позивач навів наступні обставини:

- з 18 по 19.04.2016 р. перебував в м. Одесі де приймав участь у слідчих діях як підозрюваний, під час яких йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У зв'язку із внесенням застави, звільнений з під варти та не виходив на роботу, оскільки на нього поставлено обов'язок перебувати за місцем проживання в с. Тереблече Глибоцького району;

- 26.04.2016 р. перебував в м. Одесі де приймав участь у слідчих діях;

- 1, 2, 3 та 9 травня 2016 р. вихідні дні;

- з 9 по 10 травня 2016 р. перебував на Хмельниччині в батьків дружини у зв'язку із крадіжкою;

- з 30.05.2016 р. по 03.06.2016 р. лікування дитини ОСОБА_8 в Летичівській РЦ ПМСД;

- з 25 по 28 червня 2016 р. вихідні дні;

- 13.07.2016 р. перебував в м. Хмельницький та возив тестя на обстеження в медичний заклад;

- 18.07.2016 р. повідомлено про продовження строків досудового розслідування;

- 25.07.2016 р. перебував в м. Одеса, де повідомлено про зміну підозри та проведено допит;

- з 29 по 31 липня 2016 р. приймав участь у слідчих діях.

Стосовно причин пропуску строку звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу № 116-ос від 21.06.2016 р., позивач стверджував, що даний наказ було надіслано йому рекомендованим поштовим відправленням та отримано 24.06.2016 р., а тому строк звернення до суду завершується 25.07.2016 року.

Також, судом першої інстанції під час зазначення днів у які позивач міг би звернутися до суду не було враховано факт знаходження позивача у інших містах та наявність у вказаних періодах вихідних днів.

Поважними причинами пропущення строку, на думку суду, є причини, які не залежать від волі позивача та унеможливлюють (ускладнюють) можливість його звернення до суду з адміністративним позовом у визначений законом строк, зокрема, тривале перебування особи за кордоном; захворювання, що не давало можливості звернення з позовом та призначити представника; інші причини, які не залежали від волі позивача.

Вказані обставини дають змогу колегії суддів прийти до висновку, відсутність у діях (бездіяльності) позивача ознак зловживання своїми процесуальними правами та невиконання процесуальних обов'язків, оскільки в період, між фактичним порушенням прав позивача та його звернення до суду існував ряд незалежних від позивача об'єктивних обставин, таких як участь слідстві, хвороба рідних, знаходження в іншому місті та ін., наявність яких на думку суду, не давали позивачу об'єктивної можливості вчасно скористуватися своїм правом на судовий захист.

При цьому колегія суддів не вважає за можливе врахувати ту обставину, що позивачу було відомо про проведення відповідних службових розслідувань, що передували винесенню оскаржуваних наказів, як підставу ствердження обізнаності позивача про порушення його прав, оскільки сам факт проведення розслідування не означає, що за результати його проведення буде обов'язково прийняте те чи інше рішення, а тому позивач не міг наперед знати чи буде порушено його право за результатами проведення відповідного службового розслідування.

Також колегія критично ставиться до позиції суду стосовно обізнаності позивача про порушення його прав під час власноручного підписання про ознайомлення з відповідними документами, оскільки позивачем, як і в позовній заяві так і під час судового розгляду неодноразово наголошено про те, що він не підписував вказані документи та не був знайомий із їх змістом.

Таким чином, є неможливим чітко встановити з якого моменту позивач міг дізнатися про порушення відповідачем його прав та як наслідок з якого часу необхідно обраховувати строк звернення до суду.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Провівши системний аналіз законодавства та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що за вищевказаних обставин та наданих доказів апелянт не мав реальної можливості своєчасно реалізувати право на оскарження, а тому строк подачі скарги пропустив з поважних причин.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом (ч. 4 ст. 6 КАС України).

При винесенні оскаржуваної ухвали, на думку колегії суддів, суд першої інстанції зобов'язаний був врахувати вищевказані норми процесуального та матеріального права та надати позивачу реальну можливість скористатись його правами на справедливий судовий захист.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено необґрунтований висновок щодо пропущення апелянтом строку звернення до суду у зв'язку відсутністю доказів поважності причин його пропуску.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на публічній службі, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

Справу направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 липня 2017 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.