Ухвала суду № 67781069, 18.07.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року № 876/3124/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Глушка І.В., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії № 3 Апарату Національної поліції України про скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії № 3 Апарату Національної поліції України, яким просив: визнати протиправним та скасувати рішення Центральної атестаційної комісії № 3 Апарату Національної поліції України, оформлене протоколом від 30.09.2016 року ОП № 15.00036840.0100688; визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 13.01.2017 року № 5 о/с в частині його звільнення з посади оперуповноваженого Управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію України» (через службову невідповідність); поновити його на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України з 17.01.2017 року; стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на його користь середнє грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року позов задоволено. Постанову в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді та стягнення грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць суд допустив до негайного виконання.

Постанова мотивована тим, що атестування ОСОБА_2 було проведено за відсутності підстав, визначених ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію». При цьому, добровільне волевиявлення позивача, на думку суду, не може вказувати на те, що атестування проведено у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки жодних доказів у підтвердження наявності передбачених законом підстав для проведення його атестування відповідачами не надано, а в матеріалах справи такі відсутні. Також ні в рішенні атестаційної комісії, ні в атестаційному листі на підтвердження висновку про те, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, комісією не вказано з яких підстав комісія дійшла такого висновку, якими критеріями вона керувалася приймаючи таке рішення. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що рішення атестаційної комісії не може бути єдиним доказом виявлення невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі, а висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами по справі. Крім того, під час проведення атестування відносно позивача членами атестаційної комісії не враховано визначених Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських критеріїв, об'єктивних обставин, попередніх характеристик по службі, професійного рівня, показників та результатів у роботі. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що зазначене рішення атестаційної комісії підлягає скасуванню як протиправне. А оскільки оскаржуваний наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України про звільнення ОСОБА_2 із служби був прийнятий на підставі цього рішення, на думку суду, також підлягають до задоволення позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього наказу та поновлення позивача на посаді і стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яке становить 6910,20 грн.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач Департамент захисту економіки Національної поліції України, вважає її незаконною і необґрунтованою, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що рішення атестаційної комісії є необґрунтованими. Позивач був прийнятий на службу в поліцію без проведення атестації, без надання оцінки його професійним якостям, а тому було прийняте мотивоване рішення про його атестування. При цьому, позивач добровільно виявив бажання пройти атестування. Також апелянт зазначає, що відповідно до вимог законодавства виключно до повноважень атестаційних комісій належить право вивчати матеріали, зібрані на поліцейського, приймати рішення про проведення з поліцейським співбесіди, вживати відповідні організаційні заходи з цього приводу та за результатами атестування приймати рішення, що свідчить про наявність в атестаційній комісії дискреційних повноважень при прийнятті рішень за результатами атестування поліцейських. Отже, рішення про невідповідність поліцейського займаній посаді та необхідність звільнення зі служби в поліції за результатами атестування належить до виключної компетенції атестаційної комісії. Також апелянт вважає неправильним висновок суду першої інстанції про те, що під час атестування позивача комісія не врахувала всіх критеріїв, визначених Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських. Апелянт зазначає, що під час проведення атестування ОСОБА_2 атестаційна комісія врахувала належним чином всі обставини та його характеристики та прийняли обґрунтовані рішення, а позивач в свою чергу не зміг довести належний рівень своїх знань та професіоналізму, внаслідок чого був визнаний комісією таким, що не відповідає вимогам поліцейського. Зокрема, апелянт наголошує, що, незважаючи на те, що за результатами тестування позивач набрав мінімально допустиму кількість балів, однак це свідчить про низький рівень його теоретичних та професійних знань і навиків. Також за результатами дослідження матеріалів на позивача комісія встановила посередній рівень його функціональної, вогневої, фізичної і професійної підготовки. Крім того, апелянт вказує, що рішення атестаційної комісії підлягає обов'язковому виконанню керівниками, яким законодавством надано повноваження щодо призначення та звільнення поліцейських з посад.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, ОСОБА_2 з жовтня 2013 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, мав спеціальне звання лейтенант міліції. .

Наказом голови Національної поліції у Львівській області від 11.11.2015 року № 172 о/с «По особовому складу» ОСОБА_2 було призначено на посаду оперуповноваженого Управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України та присвоєно спеціальне звання «лейтенант поліції».

Наказом Національної поліції України від 20.11.2015 року № 210 о/с «Про проведення атестування поліцейських Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві» було вирішено провести атестування поліцейських, зокрема, Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Результати атестування ОСОБА_2 оформлені протоколом Центральної атестаційної комісії № 3 Апарату Національної поліції України від 30.09.2016 року ОП № 15.00036840.0100688. Як вбачається з даного протоколу, члени атестаційної комісії дослідили атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на особу, яка проходить атестування, а саме: декларація про доходи, послужний список (форма 1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел, та особі, яка проходить атестування, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення головою атестаційної комісії поставлено на голосування рішення «Займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», яке підтримано за результатами голосування: за - 4, проти - 0. Підставою такого висновку в протоколі вказано «Низький рівень теоретичних знань та професійних якостей. Незнання законів та Конституції України. Відсутня мотивація та управління змінами».

Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 13.01.2017 року № 5 о/с «По особовому складу», прийнятим на підставі зазначеного рішення атестаційної комісії, ОСОБА_2, оперуповноваженого Управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, звільнено зі служби в поліції з 17.01.2017 року за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення атестаційної комісії та наказу про звільнення позивача з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 9, 13 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівникам міліції, які перейшли на службу до поліції, стаж вислуги в спеціальних званнях міліції зараховується до стажу вислуги для присвоєння чергових спеціальних звань поліції.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 58 цього Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. Призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 77 цього Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, через службову невідповідність.

Частиною першою статті 57 даного Закону встановлено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Водночас, частиною другою цієї статті передбачено, що атестування поліцейських проводиться в таких випадках: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Колегія суддів вважає, що закріплений в ч. 2 ст. 57 Закону перелік підстав для атестації поліцейських є вичерпним, а прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та проведення такої атестації може мати місце лише у випадках, передбачених даною нормою.

Однак відповідачі не довели факту наявності передбачених ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» підстав, за яких ОСОБА_2 підлягав атестації, а саме не надали доказів, які б підтверджували, що позивач мав бути призначений на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо включення ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, та проведення його атестації є протиправними.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що добровільне волевиявлення позивача не може вказувати на те, що його атестування проведено відповідно до норм законодавства, оскільки, як зазначено вище, жодних доказів у підтвердження наявності передбачених законом підстав для проведення його атестування відповідачі не надали.

Щодо висновків атестаційної комісії за результатами проведення атестування ОСОБА_2 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 57 цього Закону, рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами. Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, визначається «Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 року № 1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за № 1445/27890.

Так п. п. 3, 8 розділу IV даної Інструкції визначено, що атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники. Безпосередній керівник складає атестаційний лист на підлеглого за умови спільної служби в одному підрозділі з ним не менше 3 місяців. Якщо на час складання атестаційного листа керівник не має тримісячного строку спільної служби з поліцейським, який атестується, то такий лист складається заступником керівника або прямим керівником, який має строк спільної служби понад 3 місяці. В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Згідно з п. 9 розділу IV цієї Інструкції прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Також п. 10 розділу ІV та п. 14 розділу V даної Інструкції передбачено, що кожен поліцейський проходить тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) та тестування на загальні здібності та навички протягом одного дня. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Відповідно до п. п. 11, 12 розділу IV даної Інструкції атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування. За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Пунктами 15, 16 розділу IV Інструкції визначено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

А згідно з п. п. 20, 21 розділу IV Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у протоколі засідання атестаційної комісії не відображено, з яких об'єктивний і підтверджених належним чином мотивів виходила комісія, формуючи висновок про невідповідність позивача займаній посаді та вважаючи за необхідне прийняти рішення про необхідність його звільнення зі служби в поліції.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на ОСОБА_2 його безпосередній керівник - заступник начальника Управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України склав атестаційний лист, у якому відобразив відомості, передбачені пунктом 8 розділу IV зазначеної Інструкції, а також в атестаційному листі міститься висновок прямого керівника - начальника Управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про те, що позивач відповідає займаній посаді.

Як вбачається з атестаційного листа та службової характеристики на ОСОБА_2, позивач за період проходження служби характеризується з позитивного боку, зарекомендував себе добросовісним, дисциплінованим працівником, якісно та вчасно виконує посадові обов'язки та поставлені завдання. Знає та застосовує на практиці нормативні акти, які регулюють діяльність поліції. Добре володіє вогнепальною зброєю, фізично розвинутий. В колективі користується повагою, авторитетом і довірою.

Тобто безпосереднє керівництво ОСОБА_2 надало йому виключно позитивну характеристику та визнало його таким, що відповідає займаній посаді, чого атестаційна комісія безпідставно не врахувала і не надала жодної оцінки.

У розділі ІІІ атестаційного листа «Результати тестування» зазначено, що позивач пройшов тестування на застосування загальних навичок, за результатами якого набрав 26 балів з 60 можливих, та професійне тестування, за результатами якого набрав 25 балів з 60 можливих, тобто набрав обов'язкову встановлену Інструкцією мінімальну кількість балів з кожного тестування,

Також суд встановив, отримав оцінки «задовільно» з функціональної, вогневої та загальнопрофільної підготовки і оцінку «добре» з фізичної підготовки за результатами складання підсумкових заліків за 2014-2015 навчальні роки, за час проходження служби не мав дисциплінарних стягнень, що підтверджується інформаційною довідкою Управління захисту економіки у Львівській області від 21.09.2016 року та послужним списком позивача.

Наведені вище обставини, на думку колегії суддів, свідчать про необґрунтованість висновку атестаційної комісії про те, що у нього дуже низький рівень теоретичних знань і законодавства.

Крім того, згідно із довідкою від 05.11.2015 року про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», до ОСОБА_2 заборони, передбачені частинами третьою і четвертою статті 1 вказаного Закону, не застосовуються.

В свою чергу, у протоколі атестаційної комісії відсутні посилання на будь-які підтверджені доказами обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал, невідповідність позивача вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про невідповідність позивача посаді, яку він займає.

Також відповідачі не надали суду жодних належних пояснень та доказів на обґрунтування вказаних в протоколі атестаційної комісії мотивів висновку про невідповідність позивача займаній посаді щодо відсутності у нього мотивації та управління змінами і не пояснили, що мала на увазі комісія в даному випадку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наслідком невідповідності займаній посаді за результатами атестування є, у тому числі, переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність. Проте, дійшовши висновку про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційна комісія не обґрунтувала необхідність звільнення його зі служби в поліції, як найтяжний наслідок, при наявності позитивної характеристики безпосереднього та прямого керівників, не розглянувши, при цьому, можливості переведення на нижчу посаду за наявності обґрунтованих підстав.

Враховуючи наведені вище обставини та положення актів законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення Центральної атестаційної комісії № 3 Апарату Національної поліції України, оформлене протоколом від 30.09.2016 року ОП № 15.00036840.0100688, є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта про те, що свої рішення атестаційні комісії приймають більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії, з певною свободою розсуду, коли обирається з декількох юридично допустимих рішень те, яке комісія вважає кращим за даних обставин, що в свою чергу свідчить про наявність в атестаційній комісії дискреційних повноважень при прийнятті рішень за результатами атестування поліцейських, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Однак, наявна в суб'єкта повноважень свобода дій при прийнятті рішення в межах його повноважень не є абсолютною, а обмежена певними законодавчо встановленими рамками, якими, зокрема, визначаються підстави та необхідні умови прийняття певного рішення, зміст цього рішення, його альтернативні варіанти, а також перелік дій, які повинна вчинити особа для отримання певної вигоди внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного рішення.

Тобто рішення атестаційних комісій повинні бути належним чином обґрунтовані та мотивовані та прийматись з врахуванням всіх обставин, що мають значення для вирішення питання подальшого проходження служби поліцейським, який атестується, чого у спірному випадку відповідачі не дотримались.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до п. 28 розділу ІV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Таким чином, так як наказ про звільнення поліцейського з посади в зв'язку з невідповідністю займаній посаді приймається на підставі висновків атестаційних комісій, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що, оскільки оскаржуваний наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 13.01.2017 року № 5 о/с в частині звільнення позивача із служби в поліції через службову невідповідність був прийнятий на підставі зазначеного вище висновку атестаційної комісії № 14 Головного управління Національної поліції у Львівській області, який визнаний судом протиправним, тому також підлягають до задоволення позовні вимоги про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу.

Зокрема, підставами скасування даного наказу є порушення відповідачем вимог ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» та «Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 року № 1465, а саме відсутність підстав для атестування позивача, прийнятого на службу в поліцію, прийняття рішення без повного та всебічного вивчення документів особової справи позивача, аналізу повноти виконання позивачем функціональних обов'язків, показників службової діяльності, наявності заохочень та відсутності дисциплінарних стягнень тощо.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 незаконно був звільнений із служби в національній поліції, його слід поновити з 17.01.2017 року, тобто з дня звільнення, на посаді, яку він займав перед звільненням - оперуповноваженого управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з Департаменту захисту економіки Національної поліції України необхідно стягнути на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, а саме за період з 18.01.2017 року до 03.02.2017 року, яке суд першої інстанції з врахуванням положень «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», довідки Департаменту захисту економіки Національної поліції України про середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_2 за липень-грудень 2016 року, правильно визначив в розмірі 6910,20 грн.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року у справі № 813/3882/16 за позовом ОСОБА_2 до Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії № 3 Апарату Національної поліції України про скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді І.В. Глушко

Н.В. Ільчишин