Рішення № 6778101, 17.11.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" листопада 2009 р.Справа № 17/126 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С. В., розглянувши матеріали справи №17/126

за позовом: Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ

до відповідача: приватного сільськогосподарського підприємства "Лан", с. Олександро-Мар'ївка Петрівського району Кіровоградської області

про стягнення 546571,93 грн.

Представники:

від позивача - Коваленко С.А., довіреність №23 від 30.07.2009 року;

від відповідача - участі не брали.

Державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України" подано позов до приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" про стягнення 420439,95 грн. заборгованості, що виникла із договору поставки насіння №66 від 26.06.2007 року, та 126131,98 грн. штрафу.

Відповідач в засіданні суду 17.11.2009 року участі не брав. Ухвала господарського суду Кіровоградської області про порушення провадження у справі №17/126 від 28.10.2009 року була повернута органом поштового зв'язку з відміткою на конверті: "адресат не проживає" (а.с. 25). Проте, господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, виходячи з наступного.

Згідно довідки головного управління статистики у Кіровоградській області №14-9624 від 03.11.2009 року (вх. №02-14/24572 від 06.11.2009 року), надісланої останнім на вимогу суду, приватне сільськогосподарське підприємство "Лан" зареєстровано за адресою: 28324, Кіровоградська область, Петрівський район, с. Олександро-Мар'ївка (а.с. 24). Отже, про зміну свого місцезнаходження відповідач державного реєстратора не повідомляв.

Саме за зазначеною адресою було направлено ухвалу господарського суду Кіровоградської області про порушення провадження у справі №17/126 від 28.10.2009 року.

Відповідач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно правил статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору.

Відповідно до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій.

Таким чином, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвалу про порушення провадження у справі №17/126 від 28.10.2009 року за місцем реєстрації відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

Між державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України" ("постачальник") та приватним сільськогосподарським підприємством "Лан" ("покупець") укладено договір поставки насіння №66 від 26.06.2007 року (далі - договір №66 від 26.06.2007 року), за умовами якого постачальник зобов’язався передати у власність покупцю товар (насіння сільськогосподарських рослин), а покупець - прийняти та оплатити товар відповідно до умов вказаних в даному договорі (а.с. 8-9).

За своєю правовою природою даний договір є договором поставки.

Відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було передано у власність відповідача товар (насіння озимої пшениці в асортименті) на загальну суму 456481,65 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-О323 від 16.08.2007 року на суму 151840,58 грн., видатковою накладною №РН-О324 від 16.08.2007 року на суму 170560,66 грн., видатковою накладною №РН-О325 від 16.08.2007 року на суму 59280,23 грн., видатковою накладною №РН-О326 від 16.08.2007 року на суму 74800,18 грн. та довіреністю серії ЯНЗ №269931 від 16.08.2007 року (а.с. 11-15).

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, тому 23.01.2009 р. між сторонами було укладено додаткову угоду №0123-01 від 23.01.2009 року до договору поставки №66 від 26.06.2007 року, якою сторони узгодили, що суму заборгованості по договору поставки №66 від 26.06.2007 року у розмірі 420439,95 грн. покупець погасить до 01.09.2009 року (а.с. 10).

Між тим взяті на себе зобов’язання за додатковою угодою №0123-01 від 23.01.2009 року до договору поставки №66 від 26.06.2007 року відповідач належним чином не виконав; внаслідок чого за ним рахується заборгованість перед позивачем в сумі 420439,95 грн.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №66 від 26.06.2007 року та за додатковою угодою №0123-01 від 23.01.2009 року до нього в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду - не подано, а тому позовні вимоги в сумі 420439,95 грн. заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 126131,98 грн., що виник внаслідок прострочення виконання зобов'язань за договором №66 від 26.06.2007 року.

Пунктом 4.2 договору №66 від 26.06.2007 року визначено, що за несвоєчасне проведення розрахунків покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 30% від всього залишку заборгованості.

У відповідності до приписів частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи зазначені норми, позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф в розмірі 126131,98 грн., який також підлягає стягненню.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" (28324, Кіровоградська область, Петрівський район, с. Олександро-Мар'ївка, р/р №26006301120732 в філії "Відділення ПІБ в м. Жовті Води Дніпропетровської області", МФО 305363; р/р №26005240397000 в ЗАТ "Донгорбанк" відділення №1 Кривий Ріг, МФО 334970, код ЄДРПОУ 30800046) на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, р/р №26004300002502 в Першій Київській філії АКБ "Форум", МФО 300948, код ЄДРПОУ 30518866) - 420439,95 грн. боргу, 126131,98 грн. штрафу, 5465,72 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя С.В. Таран