Постанова № 67780840, 18.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 372/1405/17 Головуючий у 1-й інстанції: Потабенко Л.В

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на Постанову Обухівського районного суду Київської області від 02 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 частини першої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз. 4 частини 8 ст. 183-2, п. 3 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 02 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Постанову суду першої інстанції - скасувати, ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю з наступних підстав.

Позивач з 12 травня 2006 року перебуває на обліку у Відповідача та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а з 15 березня 2010 року отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІ, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частиною першою ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

А відповідно до частини першої ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, першим принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є саме верховенство права, яким, як зазначено частиною першою ст. 8 цього Кодексу, керується суд при вирішенні справи, та згідно з яким, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, звуження та обмеження змісту й обсягу конституційних прав прийняттям нових Законів або внесенням змін до чинних Законів відповідно до ст. 22 Конституції України, не допускається.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у Рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що право Позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе Державою зобов'язань, у зв'язку з чим має застосовуватись законодавство, що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин - призначення Позивачу пенсії, тому як він сподівався що його право на її перерахунок в подальшому гарантовано Державою.

Крім того, як вбачається з п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2002 у справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» та Верховного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3,4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2001 рік» і підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) від 20 березня 2002 року №1-15/2002, Конституційним Судом України у мотивувальній частині Рішення у справі за конституційними поданнями Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень частини шостої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини сьомої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 зазначено, що "служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов'язані з постійним ризиком для життя і здоров'я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п'ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов'язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей". Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо. Конституційним Судом України зазначено, що багато таких "пільг", встановлених Законами України "Про міліцію", "Про прокуратуру" тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку, що перерахунок пенсії Позивача має здійснюватись Відповідачем за чинною на час призначення йому пенсії редакцією Закону №1789-XII, а не на час виникнення обставин для її перерахунку, у зв'язку з чим дії Відповідача щодо відмови йому у зазначеному є протиправними.

Згідно з частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, Постанова Дарницького районного суду м. Києва від 01 липня 2016 року скасовується та ухвалюється нова Постанова, якою адміністративний позов задовольняється повністю.

Згідно з частиною десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини першої ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 183-2, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, Постанову Обухівського районного суду Київської області від 02 червня 2017 року скасувати, ухвалити нову Постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати дії Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника протиправними.

Зобов'язати Обухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код за ЄДРПОУ 22201265) перерахувати та виплатити ОСОБА_2 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 60% його пенсії за Довідкою Генеральної прокуратури України від 30 грудня 2016 року № 18-1816зп згідно зі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ у розмірі 90% від суми щомісячного заробітку з 17.01.2017 року.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Обухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код за ЄДРПОУ 22201265) на користь ОСОБА_2 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1344 (одну тисячу триста сорок чотири) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого Квитанціями від 11 травня 2017 року №0.0.761553018.1, від 22 червня 2017 року №0.0.791831587.1.

Постанова набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Степанюк А.Г.

Кузьменко В. В.