Ухвала суду № 67780829, 12.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17095/16 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

12 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собківа Я.М. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.09.2016р. № 0034151306, № 0034201306.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову перевірку з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходу фізичних осіб в частині визначення доходу у вигляді сум додаткового блага, отриманого платником податків - фізичною особою ОСОБА_5 за період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р., за результатом якої складено акт від 25.08.2016р. № 646/26-53-13-06/НОМЕР_3.

З Акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 143 391,00 грн.; пп. 1.1 - 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України та занижено військовий збір в сумі 10 800 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.09.2016р. № 0034151306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування на загальну суму 179 238,75 грн. (за основним платежем 143 391,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 35 847,75 грн.); № 0034201306, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків і зборів (військовий збір) на загальну суму 13 500 грн. (за основним платежем 10 800 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 700 грн.).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, а відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Положеннями підпунктів 163.1.1 пункту 163.1 статті 164, пункту 164.1 статті 164 цього Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, а базою оподаткування - загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Під додатковим благом, згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, розуміються кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно підпункту «б» пункту 171.2 статті 171 Кодексу, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

За правилами підпункту 168.4.8 пункту 168.4 статті 168 Кодексу, у випадках, визначених розділом IV цього Кодексу, за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету відповідальність несе фізична особа.

Таким чином, у разі повідомлення кредитором платника податку - боржника про анулювання (прощення) боргу, а також включення його суми до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), саме боржник сплачує податок із таких доходів.

Наведене правило відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості саме боржник одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції не з'ясував структуру прощеного кредитного боргу для визначення податкового зобов'язання, оскільки вважає, що прощена заборгованість за кредитом включала в себе курсову різницю, що зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 06.11.2007р. між ОСОБА_5 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено Кредитний договір № ML-004/374/2007, згідно якого, позивачу було надано кредит в іноземній валюті, а саме: 161 326,80 дол. США.

За період з 06.11.2007р. по 29.12.2015р. апелянтом було погашено лише частину кредиту в розмірі: 83 352,15 дол. США (еквівалент в національній валюті України за курсом НБУ станом на дату здійснення платежів - 775 179,23 грн.) - тіло кредиту, а також, 128 317,10 дол. США (еквівалент в національній валюті України за курсом НБУ станом на дату здійснення платежів 1 115 486,32 грн.) - відсотки по кредиту, що в сумі складає 211 669,25 дол. США (еквівалент в національній валюті України за курсом НБУ - 1 890 665,55 грн.).

Станом на 29.12.2015р. заборгованість апелянта перед ПАТ «ОТП Банк» становила: 77 974,62 дол. США - тіло кредиту та 1 667,03 дол. США - відсотки по кредиту, що в сумі складає 79 641,65 дол. США.

У зв'язку з валютними коливаннями національної грошової одиниці України відносно долара США в 2014 році, що потягнуло за собою збільшення боргу ОСОБА_5 за вказаним Кредитним договором в перерахунку в гривневий еквівалент, 29.12.2015р. між ОСОБА_5 та ПАТ «ОТП Банк» було досягнуто домовленість про зміну валюти кредиту з долара США на гривню та прощення 720 000 грн. - частини основної суми боргу.

Вказану домовленість ОСОБА_5 та ПАТ «ОТП Банк» виразили шляхом укладення Додаткового договору № 1 до Кредитного договору № ML-004/374/2007 від 06.11.2007р. та Додаткового договору № 2 до Кредитного договору № ML-004/374/2007 від 06.11.2007р., внаслідок чого, заборгованість апелянта перед ПАТ «ОТП Банк» в сумі 79 641,65 дол. США була переведена в національну валюту України, що становило 1 907 417,52 грн. (1 856 379,36 грн. - тіло кредиту та 39 687,79 грн. відсотки по кредиту) - відповідно курсу, який був встановлений станом на 29.12.2015р.

В подальшому, вказана заборгованість була поділена на дві частини: 1 187 417,52 грн. - це частина суми основного боргу (тіло кредиту та відсотки по кредиту), що підлягає погашенню; 720 000 грн. - це частина суми боргу (тіло кредиту), яка підлягає прощенню, однак за умов належного виконання позивачем умов Кредитного договору № ML-004/374/2007 з додатками до нього (Додаткового договору № 1, Додаткового договору № 2).

Згідно листа ПАТ «ОТП Банк» від 06.06.2016р., відповідача повідомлено про списання позивачу безнадійної простроченої заборгованості в сумі 720 000 грн. та про включення суми списаного боргу до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) у 4 кварталі 2015 року за ознакою: дохід отриманий платником податку як додаткове благо.

Таким чином, вказане свідчить про те, що позивачу по Кредитному договору було анульовано основну кредитну заборгованість в сумі 720 000 грн., а відтак, сума такої заборгованості є оподатковуваним доходом платника податку.

Згідно з п. 3.7 Додаткового договору до Кредитного договору № ML-004/374/2007 від 06.11.2007р., підписанням цього Додаткового договору Позичальник підтверджує, що Банк повідомив його про необхідність відображення Суми прощеного боргу у річній податковій декларації.

Вказаний Додатковий договір позивач особисто підписав та підтвердив, що належним чином проінформований банком про суму анулювання (прощення) заборгованості та про свій обов'язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної основної заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації, відповідно до вимог п.п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України.

Враховуючи також те, що сума прощеного позивачу основного боргу по кредиту за договором з ПАТ «ОТП Банк» перевищує 50% мінімальної заробітної плати, встановленої станом на 01 січня звітного року (станом на 01.01.2015р. розмір мінімальної з/п становив 1218,00 грн.), а отже є її доходом, який, згідно з пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України у відповідній редакції, підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і з суми такого доходу позивач зобов'язаний сплатити військовий збір.

Разом з тим, одним із доводів апелянта є те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки кредитні кошти були отримані в іноземній валюті.

Однак, на думку колегії суддів, дана правова норма не може бути застосована в даному випадку, оскільки банк не здійснював прощення курсової різниці, відповідно до п. 8 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Дійсно п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачає, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Правовий аналіз цієї норми свідчить про те, що вона не передбачає звільнення від податку на доходи фізичних осіб позичальника, у разі прощення суми основної заборгованості за кредитом, у тому числі і в іноземній валюті.

Щодо доводів апелянта на порушення відповідачем процедури проведення перевірки, колегія суддів звертає увагу на те, що факт порушення пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та пп. 1.1 - 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України знайшов підтвердження під час вирішення справи, а відтак, ймовірні процедурні порушення проведення перевірки не є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатом проведення такої перевірки.

За наведених обставин, зібраних доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.09.2016р. № 0034151306, № 0034201306.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді Вівдиченко Т.Р. Грибан І.О. Собків Я.М.

Повний текст ухвали виготовлено 17.07.2017 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Грибан І.О.

Собків Я.М.