Ухвала суду № 67780546, 06.07.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2017 рокусправа № 808/51/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Кругового О.О. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕВІС" до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними і скасусвання податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області: форми "В4" №0000532200 від 10.08.2015 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "НЕВІС" на 8244 (вісім тисяч двісті сорок чотири) гривні розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість; форми "Р" №0000812201 від 16.11.2015 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "НЕВІС" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 466589 (чотириста шістдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень та 116647 (сто шістнадцять тисяч шістсот сорок сім) гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 р. адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - ОДПІ) було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Невіс" з питань повноти та своєчасності сплати акцизного податку за період з 01.01.2015 по 31.03.2015 й дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Елітспорт" за період з 01.01.2015 по 30.04.2015, результати якої викладено в акті перевірки №282/22/25223540 від 31.07.2015 (т.1 а.с.14-25).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, ст. 138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ, тим самим занижено цей податок з 01.01.2015 по 30.04.2015 на 474833,17 гривень. Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин за період з 01.01.2015 по 30.04.2015, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

На підставі акту №282/22/25223540 від 31.07.2015 ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення форми "В4" №0000532200 від 10.08.2015 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 8244 гривень, форми "Р" №0000542200 від 10.08.2015 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 585297 гривень (в тому числі основний платіж - 466589 гривень, штрафні санкції - 118708 гривень).

За результатом адміністративного оскарження рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000532200 від 10.08.2015, а податкове повідомлення-рішення №0000542200 від 10.08.2015 скасоване в частині 2061 гривні застосованих штрафних санкцій, у зв'язку з чим ОДПІ прийнято нове податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0000812201 від 16.11.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 466589 гривень за основним платежем й 116647 гривень -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої, виходячи з наступного.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України та ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Елітспорт" при виконанні договору постачання нафтопродуктів №1 від 26.01.2015, підтверджується первинними документами податкового обліку, а саме: товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі товару, рахунками - фактурами, податковими накладними, платіжними дорученнями.

При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, він спрямований на реальне настання правових наслідків, відповідає економічному змісту та чинному законодавству, товар придбавався з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Крім того, Перевезення товару за вказаним договором здійснювалося ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 на замовлення ТОВ "Невіс", згідно з укладеними договорами перевезення вантажу транспортним засобом №2/260115 та №1/260115 від 26.01.2015. На підтвердження здійснення перевезення до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні №№ЕС-0070/1, ЕС-0070/1 від 29.04.2015, ЕС-0000002/1, ЕС-0000001/1, ЕС-0000001/1, ЕС-0000002/1 від 26.01.2015, ЕС-000024/1 від 11.03.2015, ЕС-0000015/1 від 23.02.2015.

Судом були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту та складу витрат, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів.

Поруч з цим, в обґрунтування донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних акту перевірки щодо спірного контрагента, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

З огляду на встановлені судом обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та склад витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Водночас суд, оцінюючи висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного позивачем з контрагентом, дійшов вірного висновку про те, що факт нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст. ст. 203, 215, 228, Цивільного кодексу України, має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, направленої на отримання прибутку, та реальне використання товарів в господарській діяльності, відтак суд дійшов правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з висновком суду першоїінстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1, ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 р.- без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня викладення повного тексту згідно ст.ст. 211-212 КАС України.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: О.М. Лукманова