Постанова № 67780530, 13.07.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2017 рокусправа № 804/3158/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Білак С.В. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.,

за участю представника позивача Кісілевич Є.Є., представника відповідача Падалка А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року по справі № 804/3158/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» (перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль») до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство ДТЕК «Дніпрообленерго», про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль» (далі за текстом - ПрАТ) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельської Т.П. по винесенню постанов від 10.05.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчих провадженнях № 51001880, № 51002237, № 51001930, № 51001965, № 51001995, № 51002035, № 51001857, № 51001830, № 51001796, № 51002125, № 51002207, № 51001611, № 51001635, № 51001722.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року адміністративний позов ПАТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» задоволено.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, вказавши на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав на те, що постанови про зупинення виконавчого провадження винесено старшим державним виконавцем ВПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельською Т.П. на наступний день (а саме 26.05.2016) після отримання вперше 25.05.2016 заяви ПАТ від 24.05.2016 № 973/07 про зупинення виконавчого провадження. Аналогічні заяви позивача надійшли на адресу відділу примусового виконання рішень також 25.05.2016. Тому, постанови про зупинення виконавчого провадження були винесені з дотриманням порядку та строків зупинення виконавчого провадження. Крім того, під час винесення постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень не було порушено норми чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства України, оскільки норми п. 5 ч. 3 статті 11 та ч. 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 надають відповідне право державному виконавцю за заявою стягувача одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на майно та кошти боржника. Також відповідач зазначив, що несвоєчасне зупинення виконавчого провадження було предметом розгляду аналогічних справ в порядку господарського судочинства. Відтак, дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень є правомірними.

Представник позивача в судовому засіданні просив відхилити апеляційну скаргу. У своїх запереченнях вказав, що вперше, ПАТ було подано заяву про зупинення виконавчого провадження з підстав порушення провадження про банкрутство саме 18.12.2015. При цьому, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника. Проте, всупереч нормам чинного законодавства, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень було накладено арешт на майно після введення мораторію господарським судом Дніпропетровської області та повідомлення про порушення справи про банкрутство, про яке державний виконавець знав, оскільки він здійснює виконавче провадження щодо великої кількості виконавчих проваджень стосовно ПрАТ. В той же час, з моменту порушення провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. Тому винесені постанови про арешт майна вважає незаконними.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що останню необхідно задовольнити частково, а рішення суду скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження по боржнику ПАТ «Дніпровська теплоелектроцентраль».

У зведеному виконавчому провадженні перебуває низка виконавчих написів нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулініч С.А. про примусове стягнення з ПАТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» заборгованості на користь ПАТ ДТЕК «Дніпрообленерго», що не оспорюють сторони.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 № 904/10198/15 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Як встановлено судом першої інстанції, 18.12.2015 на сайті Вищого господарського суду України здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство за номером публікації 26408.

10.05.2016 Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено ряд постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчих проваджень № 51001880, № 51002237, № 51001930, № 51001965, № 51001995, № 51002035, № 51001857, № 51001830, № 51001796, № 51002125, № 51002207, № 51001611, № 51001635, № 51001722 з виконання виконавчих написів приватного нотаріуса, де боржником є Відкрите акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», стягувачем - ПАТ ДТЕК «Дніпрообленерго». Спірним питанням у справі є неправомірність дій державного виконавця по винесенню постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження після введення мораторію Господарським судом Дніпропетровської області та повідомлення про порушення справи про банкрутство.

Задовольнивши адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанови Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного ТУ юстиції у Дніпропетровській області від 10.05.2016 у виконавчих провадженнях про накладення арешту на кошти та майно ПАТ «Дніпровська теплоелектроцентраль» були прийняті всупереч введення мораторію господарським судом Дніпропетровської області та повідомлення про порушення справи про банкрутство, а отже такі дії є протиправними.

Колегія суддів вважає такий висновок частково обґрунтованим з огляду на наступне.

Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), (далі - Закон № 606-XIV), визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до частини 15 статті 16 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон № 2343-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), з моменту порушення провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Частиною 16 статті 16 Закону № 2343-XII передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її винесення надсилається боржнику, кредитору (кредиторам) та іншим особам, які беруть участь або мають взяти участь у цій справі (власнику майна, органу, уповноваженому управляти майном боржника, тощо), органу доходів і зборів, місцевому загальному суду, органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника. У разі вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів копія ухвали надсилається також установам, що здійснюють облік нерухомого та рухомого майна (органам державної реєстрації речових прав, державним нотаріальним конторам, органам державної автомобільної інспекції за місцезнаходженням (місцем проживання)) боржника тощо, установам банків, що обслуговують рахунки боржника, незалежним реєстраторам, особам, які ведуть облік цінних паперів, що належать боржнику (зберігачу, депозитарію, утримувачу), а також установі, що веде державні реєстри обтяжень майна.

Перелік обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, наведено у статтях 37, 38 Закону № 606-XIV.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 37 Закону № 606-XIV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Визначення мораторію на задоволення вимог кредиторів міститься у частині першій статті 19 Закону № 2343-XII та означає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Так, провадження у справі про банкрутство було порушено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 № 904/10198/15 (а.с. 40-42), відповідно з дня постановлення ухвали вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів й така ухвала направляється до органів державної виконавчої служби.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 18.12.2015 на сайті Вищого господарського суду України здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство за номером публікації 26408, який було введено господарським судом Дніпропетровської області (а.с. 43).

Крім того, судом апеляційної інстанції під час розгляду справи у судовому засіданні встановлено, що ПрАТ за вихідним номером 2770/07 29.12.2016 була направлена заява до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зупинення виконавчого провадження з підстави порушення Господарським судом Дніпропетровської області справи про його банкрутство. Також, ПрАТ була надана заява № 152/07 від 25.01.2016 про перевірку виконавчих проваджень, які знаходяться на виконанні державного виконавця, яка надіслана на адресу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, одними із додатків до якої є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2015 № 904/10198/15 та копія офіційного оприлюднення інформації про порушення справи про банкрутство ПрАТ.

Отже, державному виконавцю Осельській Т.П. на 10.05.2016 р. також було відомо про відкриття справи про банкрутство ПрАТ, але всупереч введення в дію мораторію Господарським судом Дніпропетровської області та направлених ПрАТ повідомлень до відповідача про порушення справи про банкрутство, Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області постановами від 10.05.2016 у виконавчих провадженнях було винесено постанови про накладення арешту на кошти та майно ПАТ «Дніпровська теплоелектроцентраль», що є протиправним з огляду на викладені обставини.

При цьому у спірних правовідносинах приписи Закону № 2343 є спеціальними по відношенню до приписів Закону № 606, а тому саме вони підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що прийняття рішень у формі постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчих провадженнях суперечить законодавству.

Проте, колегія суддів не може погодитися в повні мірі з обраним судом способом захисту порушених прав позивача. які той обрав при поданні позову з огляду на таке.

Вчинення суб'єктом владних повноважень дій є способом процедурної реалізації ним своєї управлінської компетенції, але сама по собі дія не завжди створює юридичні наслідки, які впливають на права та обов'язки осіб.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. В контексті завдань адміністративного судочинства та виходячи із того, що такий захист повинен бути ефективним та спрямованим на повне відновлення порушених прав позивача, колегія суддів виходить з того, що у спірних правовідносинах вплив на права та обов'язки позивача мають саме прийняті відповідачем рішення у вигляді постанов про накладення арешту на майно, а не абстрактні дії по їх винесенню, вчинені в межах наявної у посадової особи компетенції, отже належним способом захисту прав позивача у даній справі є скасування саме незаконних постанов, а не дій відповідача по їх винесенню.

Згідно положень ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного розгляду порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

При обранні способу захисту порушеного права суд мав би виходити з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якого, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Крім того, з огляду на приписи ч. 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Тому, наразі колегія суддів вважає необхідним вийти за межі апеляційної скарги та для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача скасувати постанови від 10.05.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчих провадженнях № 51001880, № 51002237, № 51001930, № 51001965, № 51001995, № 51002035, № 51001857, № 51001830, № 51001796, № 51002125, № 51002207, № 51001611, № 51001635, № 51001722, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню як прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з прийняттям нового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року по справі № 804/3158/16 скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» (перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль») до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство ДТЕК «Дніпрообленерго», про визнання дій протиправними - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови від 10.05.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесені у виконавчих провадженнях № 51001880, № 51002237, № 51001930, № 51001965, № 51001995, № 51002035, № 51001857, № 51001830, № 51001796, № 51002125, № 51002207, № 51001611, № 51001635, № 51001722 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельською Т.П.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.В. Білак

Суддя: І.В. Юрко