Постанова № 67780043, 17.07.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2017 року Справа № 813/60/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Редкевич О.Р.,

прокурор Бойко Н.І.,

представник заявника Филипець Ю.М.,

представник відповідача Думич А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Державної служби України з безпеки на транспорті про перегляд судового рішення від 15.12.2016 року в адміністративній справі №813/60/16 за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, -

в с т а н о в и в :

Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2016 року в адміністративній справі №813/60/16 за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

В обґрунтування заяви зазначено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2016 року по справі № 813/60/16 за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами, у задоволенні позову відмовлено повністю. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.03.2017 року у справі №813/214/16 скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, яка слугувала підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову у справі 813/60/16, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 року залишено в силі. Відтак, наявні підстави передбачені ст. 245 КАС України для перегляду постанови Львівського окружного адміністративного суду № 813/60/16 від 15.12.2016 року за нововиявленими обставинами.

Прокурор у судовому засіданні вимоги заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підтримав, просив таку задовольнити.

Представник заявника (позивача) у судовому засіданні вимоги заяви підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у справі у судовому засіданні заперечив щодо задоволення заяви, просив суд відмовити у задоволенні такої.

Дослідивши документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги заявника, суд дійшов висновку, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2016 року по справі № 813/60/16, підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2016 року у справі № 813/60/16 у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс -1» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом відмовлено повністю. Підставою для такої відмови слугувала постанова Львівського апеляційного адміністративного суду 10.10.2016 року (876/3274/16), якою задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс -1», скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 року у справі №813/214/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - Сервіс - 1" до Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області про визнання протиправними і скасування розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю, а саме: визнано протиправними та скасовано розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №113 від 22.07.2015р. та №174 від 25.09.2015р.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду від 09.03.2017 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 року та залишено в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 року у справі №813/214/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс - Сервіс - 1" до Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області про визнання протиправними і скасування розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування. Відтак, розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №113 від 22.07.2015р. та №174 від 25.09.2015р. є чинними.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно ст. 245 КАС України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, крім іншого, є скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

Згідно ст. 253 КАС України, суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом враховуються обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, оскільки підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, крім інших, є скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 року, предметом розгляду якої були розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №113 від 22.07.2015р. та №174 від 25.09.2015р., що слугували підставою для прийняття постанови, яку належить переглянути.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення та від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.03.2017 року касаційну скаргу Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області задоволено частково, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2016 року скасовано та залишено в силі Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 року.

На думку суду, вищевказана обставина щодо скасування рішення, яке було підставою для прийняття постанови, що належить переглянути є підставою для перегляду цієї ж постанови за нововиявленими обставинами.

Позовні вимоги у справі №813/60/16 грунтуються на тих самих розрахунках плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів, які були предметом оскарження у справі №813/214/16.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 3 ст. 6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Повноваження органів Укртрансбезпеки стосовно реалізації державної політики з питань безпеки на наземному транспорті визначено Законом України "Про дорожній рух", Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, Положенням про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року за №387/2011. Вказані нормативно-правові акти не містять норм, які б закріплювали повноваження Державної служби України з безпеки на транспорті звертатись до суду з позовом про стягнення з юридичної особи плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

У зв'язку з відсутністю органу, уповноваженого звертатись до суду з позовом про примусове стягнення плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до суду з позовом звернувся прокурор відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно із пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року №592 правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті.

Відповідно до п.1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затверджено Указом Президента України від 06.04.2011 року №387/2011, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (далі за текстом - Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України. Укртрансінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до п.3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), органом державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" №3353-XII від 30.06.1993 року передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3,4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого №1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів на інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Відповідно до п.3 Порядку №879 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За визначенням, наведеним у пп. 4 п.2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м..

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" №2862-XV ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку ( 879-2007-п ), визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції чинній на момент виникнення спірних павовілносин) У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, рух вагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Ухвалою Вищого адміністративного України суду від 09.03.2017 року встановлено, що перевезення вантажу Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» здійснювало автомобілями MAN TGA 18.430 з напівпричіпом ПП ВODEX KIS 3W - S та DAF FT CF 85 з причіпом ПР ВODEX KIS 3W - S. Відповідно до товарно-транспортної накладної №624 від 22.07.2015р. автомобілем MAN TGA 18.430 з напівпричіпом ВС 76-19ХТ здійснювалось перевезення лому чорних металів №4Ш масою брутто 55,88 т з м.Вінниця вул.Гонти,43 в до м.Дніпропетровська, вул.Липова,1 та товарно-транспортної накладної №734 від 25.09.2015р. автомобілем DAF FT CF 85 з напівпричіпом ВС 77-47ХТ здійснювалось перевезення масою брутто 56,20 т з м.Вінниця вул.Гонти,43 в до м.Дніпропетровська, вул.Липова,1 при нормативно допустимій масі в 40 т..

Згідно з п. 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до п.31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків у п'ятикратному розмірі.

Враховуючи наведене управлінням Уктрансінспекції у Вінницькій області згідно розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №113 від 22.07.2015р. та №174 від 25.09.2015р. року відповідачу нарахована плата за проїзд в сумі 9517,80.

В свою чергу, пунктом 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

За таких обставин контролюючим органом відповідно до розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування нараховано відповідачу плату за проїзд в сумі 9517,80 євро, що в гривневому еквіваленті відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунків, складає 241122,62 грн.

Відповідно до п. 31-1 Порядку №879 перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

Як встановлено п.26 Порядку №879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

З аналізу викладених норм законодавства вбачається, що право на стягнення Уктрансінспекцією та її територіальними підрозділами плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, а несплата суб'єктами господарювання таких коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що порушує інтереси держави.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами належить задовольнити, у зв'язку з чим постанова Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2016 року у справі 813/60/16 слід скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області кошти в сумі 241122,62 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 158-160, 165, 167, 245-253 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Заяву Державної служби України з безпеки на транспорті про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 15.12.2016 року в адміністративній справі №813/60/16 за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом - задовольнити.

2. Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2016 року у справі №813/60/16.

3. Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (ЄДРПОУ 32602104) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області кошти в сумі 241122,62 грн. (двісті сорок одна тисяча сто двадцять дві гривня 62 коп.) в дохід Державного бюджету України (одержувач: ГУ ДК у Вінницькій області, р/р 31113193700002, код ЄДРПОУ 38054707, призначення платежу 22160100 - плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні).

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 17.07.2017 року.