Постанова № 67780005, 12.07.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

12 липня 2017 року Справа № 814/1052/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Специнвест",

пр. Леніна, 93-Д, м. Миколаїв, 54017

до

Головного управління ДФС у Миколаївській області,

вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001

про

визнання протиправним та скасування наказу від 26.05.2017 р. № 747,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Специнвест", звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 26.05.2017 р. № 747 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Специнвест".

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказ прийнято безпідставно та необґрунтовано.

Відповідач проти позову заперечив (а. с. 31-32), зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу стало ненадання інформації на письмові запити. Відповідач звертає увагу на те, що позивач допустив посадових осіб відповідача до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, яка станом на дату розгляду справи відбулася та за її наслідками складено відповідний акт.

Представники сторін подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:

16.12.2016 р. та 14.02.2017 р. органами ДФС на адресу позивача направлялися письмові запити про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) по взаємовідносинам із ТОВ "ПСП-Сервис" за грудень 2016 р. (а. с. 34, 37-38).

Позивачем надавались відповіді та документальне підтвердження (а. с. 35-36, 39).

З аналізу наданих відповідей та копій документів відповідачем виявлено підстави для призначення перевірки.

Так, наказом від 26.05.2017 р. № 747 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Специнвест" відповідач призначив перевірку позивача з 26.05.2017 р. (а. с. 10).

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що він прийнятий на підставі п.п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Суд зазначає, що видання податковим органом наказу про призначення позапланової перевірки не порушує права та законні інтереси платника податків, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов’язкових платежів.

В момент допуску до перевірки платник податків може вважати необґрунтованим її призначення та проведення і не допустити до перевірки представника контролюючого органу. Таким чином він реалізовує право на свій захист від необґрунтованої перевірки.

У той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивач допустив посадових осіб відповідача до проведення перевірки, про що свідчить акт від 09.06.2017 р. № 527/14-29-14-07/38458405 (а. с. 40-41). У даному випадку оскаржуваний наказ вичерпав свою дію, оскільки перевірка відбулася.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.12.2010 р. у справі за позовом ТОВ "Foods and Goods L.T.D.", платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючим органом.

На підставі ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Права та інтереси позивача оскаржуваним наказом не порушені, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська