Ухвала суду № 67779916, 11.07.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду

11 липня 2017 року 810/1709/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у попередньому відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження наказу в частині за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними відповідних пунктів наказу та скасування його у цій частині,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, договір про надання юридичних послуг від 10.10.2016 б/н

від відповідача: Писаненко С.С., довіреність від 28.03.2017 №18

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просить суд визнати протиправними пп.9.1, 9.2, 9.3 п.9 наказу Державної міграційної служби від 31.08.2016 №222 та скасування його в цій частині. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2017 відкрито провадження у справі №810/1709/17, призначено попереднє судове засідання та витребувано докази по справі від сторін.

23.05.2017 представником позивача через канцелярію суду було подано клопотання б/н від 23.05.2017 про поновлення строку на оскарження наказу в частині. Обґрунтовуючи вказане клопотання, позивач зазначив про те, що про наявність наказу Державної міграційної служби України «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне місце проживання» від 31.08.2016 №222 йому стало відомо лише під час звернення 11.05.2017 із заявою до Управління Держаної міграційної служби України в Київській області в ході виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 в адміністративній справі №810/4277/16, зокрема, в частині здійснення обміну позивачу посвідки на постійне місце проживання.

Позивач зауважив про те, що копія спірного наказу на його адресу відповідачем не надсилалась та він його, відповідно, не отримував.

Крім того, позивач зазначив про те, що Управління Держаної міграційної служби України в Київській області також не проінформувало позивача про існування спірного наказу, в тому числі під час розгляду адміністративної справи №810/4277/16.

10.07.2017 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення з даною позовною заявою до суду.

Так, у вказаному клопотанні представник відповідача зазначив про те, що про існування спірного наказу позивачу стало відомо ще 24.10.2016, зокрема, з листа «Про надання інформації» від 24.10.2016 №4/1-13573 вих., адресованого його представнику, адвокату ОСОБА_2

Розглядаючи вищевказані клопотання сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України встановлений шестимісячний строк, який є загальним строком, для звернення особи до суду для захисту порушених прав, свобод та інтересів.

З матеріалів справи слідує, що наказ «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання» №222 був прийнятий Державною міграційною службою України 31.08.2016. В свою чергу, позивач звернувся з позовною заявою до суду лише 15.05.2017, що свідчить про порушення ним строків звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Перевіряючи обґрунтованість заявленого позивачем клопотання про визнання поважними причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду, судом встановлено наступне. 31.08.2016 Державною митною службою України було прийнято наказ №222 «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання», пунктом 9 якого встановлено, що на підставі висновку УДМС у Київській області від 02.08.2016 стосовно ОСОБА_1, що додається:

- скасувати повністю рішення відділу ГІРФО ГУМВС України в Київській області від 20.06.2003 про документування посвідкою на постійне місце проживання в Україні громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, 25.08.1962 (п.9.1). - видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 20.06.2003 визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню (п.9.2).

- начальникові УДМС у Київській області Пустовіту О.О. забезпечити вилучення вказаної у підпунктів 9.2 пункту 9 цього наказу посвідки на постійне проживання, а також здійснити заходи, передбачені законодавством України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (п.9.3). Судом встановлено, що ОСОБА_1, не погоджуючись, зокрема, з правомірністю прийняття 02.08.2016 Управлінням Державної міграційної служби України в Київській області рішення, оформленого у вигляді висновку, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної міграційної служби України в Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 в адміністративній справі №810/4277/16 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Київській області

Визнано протиправними дії Управління державної міграційної служби України в Київській області щодо відмови в обміні посвідки на постійне проживання громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та складання висновку від 02.08.2016 про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Скасовано рішення (оформлене у вигляді висновку) Управління державної міграційної служби України в Київській області від 02.08.2016 про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язано Управління державної міграційної служби України в Київській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з досягненням ним 45-річного віку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 в адміністративній справі №810/4277/16 апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Київській області - задоволено частково.

Скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення (оформленого у вигляді висновку) Управління Державної міграційної служби України в Київській області від 02 серпня 2016 року про розгляд матеріалів щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалено у вказаній частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено, та залишено без змін в іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Київській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії. Присутній у судовому засіданні 11.07.2017 представник позивача, обґрунтовуючи поважність причин пропуску ОСОБА_1 строків звернення з позовною заявою до суду, зазначив про те, що позивач не був належним чином проінформований про прийняття Державною міграційною службою України наказу від 31.08.2016 №222 «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання», оскільки примірник вказаного наказу відповідачем на адресу позивача надісланий не був.

При цьому, представник позивача зауважив на тому, що йому не було відомо про наявність спірного наказу і під час розгляду судами адміністративної справи №810/4277/16.

Так, зокрема, представник позивача зазначив про те, що про існування спірного наказу позивач дізнався лише в ході виконання вказаних судових рішень, зокрема, під час звернення 11.05.2017 до Управління Державної міграційної служби України в Київській області із заявою про обмін позивачу посвідки на постійне проживання в Україні.

Представник позивача зазначив про те, що додана до матеріалів позовної заяви ксерокопія спірного наказу була йому надана в неофіційний спосіб напередодні звернення з даною позовною заявою до суду, проте офіційно спірний наказ ані позивач, ані його представник не отримували.

Присутній у судовому засіданні 11.07.2017 представник відповідача, заперечуючи проти визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення з даною позовною заявою до суду, зазначив про те, що Державною міграційною службою України дійсно не було ознайомлено позивача зі змістом наказу від 31.08.2016 №222 та не було надіслано на його адресу копії спірного наказу.

Проте, представник відповідача зазначив про те, що позивачу було відомо про існування спірного наказу вже під час розгляду адміністративної справи №810/4277/16 в Київському окружному адміністративному суді.

З метою об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи, у судовому засіданні 11.07.2017 було здійснено огляд матеріалів адміністративної справи №810/4277/16, що зафіксовано в журналі судового засідання від 11.07.2017.

Так, під час огляду матеріалів даної справи, судом встановлено, що в матеріалах адміністративної справи №810/4277/15 відсутня копія наказу Державної міграційної служби «Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання» від 31.08.2016 №222, що тим самим спростовує твердження відповідача про те, що позивачу було відомо про спірний наказ під час розгляду адміністративної справи №810/4277/16.

Щодо посилань відповідача в клопотанні про залишення позовної заяви без розгляду на лист Управління державної міграційної служби України в Київській області «Про надання інформації» від 24.10.2016 №4/1-13573 вих., як на доказ обізнаності позивача станом на 24.10.2016 про існування спірного наказу, то суд не приймає до уваги зазначені твердження, з огляду на таке.

Так, у вказаному листі, який був адресований представнику позивача, ОСОБА_2, Управлінням державної міграційної служби України в Київській області зазначено про те, що наказом Голови ДМС України від 31.08.2016 №222, на підставі висновку Управління ДМС в Київській області від 02.08.2016, скасовано повністю рішення Відділу ГІРФО ГУ МВС України в Київській області від 20.06.2003 про документування посвідкою на постійне місце проживання в Україні громадянина Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Проте, з вказаного листа вбачається, що Управлінням ДМС в Київській області безпосередньо копію спірного наказу до листа надано не було, що свідчить про те, що представник позивача та позивач не були ознайомлені безпосередньо із змістом відповідного документу.

Принцип юридичної визначеності та «право на суд» заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97, полягає в тому, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним та підлягає дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, й щодо строків звернення до суду за захистом порушеного права. Норми, що регулюють строки подачі адміністративного позову, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту, в тому числі й у разі наявності певних обставин, які зумовили порушення встановлених процесуальних строків.

Така позиція була зазначена Європейським судом з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Bellet v. France зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У той же час, як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Аналізуючи в сукупності вищевикладене та з метою недопущення обмеження права позивача на судовий захист, суд визнає поважними причини пропуску строку на звернення до суду з позовом про визнання протиправними відповідних пунктів наказу та скасування його у цій частині, оскільки необізнаність позивача про існування спірного наказу зумовлена виключно нездійсненням відповідачем дій щодо належного ознайомлення позивача зі змістом вказаного документу.

При цьому суд зазначає, що відповідачем не було надано жодних доказів належного інформування позивача про зміст спірного наказу та обґрунтованих пояснень із зазначення поважних причин щодо неможливості вчинення таких дій.

З приводу клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд вважає за необхідне в його задоволенні відмовити, оскільки підстави для висновків суду про відмову в задоволенні клопотання відповідача є тотожними з тими, що зумовили визнання судом поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

В судовому засіданні по справі 11.07.2017 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали, повний текст ухвали виготовлено та підписано 14.07.2017.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 100, 160, 165 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження наказу в частині - задовольнити.

2. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України про визнання протиправними пп.9.1, 9.2, 9.3 п.9 наказу Державної міграційної служби від 31.08.2016 №222 та скасування його в цій частині. 3. В задоволенні клопотання представника Державної міграційної служби України про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити. 4. Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та не підлягає окремому оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній чи касаційній скарзі на прийняте по суті рішення.

Суддя Кушнова А.О.