Постанова № 67779846, 13.07.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 липня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/821/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Дюкаревій М.І.

за участю:

представник позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Комарової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, визнання протиправними дій з проведення перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 (далі Позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі Відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, визнання протиправними дій з проведення перевірки.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 02.06.2017 нею поштою отримано наказ ГУ ДФС у Луганській області за №322 від 26.05.2017 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки з посиланням на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 20.12.2016, винесену в межах кримінального провадження №42016101010000112.

Вважає цей наказ незаконним, з огляду на те, що згідно положень п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється за наявності рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону. Зазначена в наказі ухвала суду не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки чинний КПК України не містить ані повноважень, ані порядку розгляду слідчим суддею клопотання слідчого про призначення позапланових перевірок.

Разом з тим, склалася усталена судова практика застосування у таких випадках (за аналогією закону) заходів забезпечення кримінального провадження, у вигляді тимчасового доступу до речей і документів.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.164 КПК України строк дії ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали. Сплив строку дії ухвали про застосування заходу забезпечення кримінального провадження свідчить про припинення цього заходу забезпечення та поновлення прав і свобод особи, щодо якої він застосовувався або інтересів якої стосувався. Відсутність зазначення в самому тексті ухвали слідчого судді строку її дії само по собі не надає права на реалізацію вимог цієї ухвали на протязі невизначеного терміну.

Оскільки ухвала про призначення позапланової перевірки була винесена 20.12.2016, то, на думку Позивача, строк її дії обмежений законом до 20.01.2017, тобто після цієї дати ухвала не підлягає виконанню. Таким чином, Позивач вважає, що наказ Відповідача був винесений без наявності законних підстав.

Крім того, з посиланнями на положення ст.132, ч.1 ст.159, ч.1 ст.160 КПК України, Позивач зазначає, що виконання ухвали слідчого судді можливе лише на стадії досудового розслідування.

В матеріалах кримінального провадження № 42016101010000112 міститься доручення прокурора Київської місцевої прокуратури №1 В.С.Могілевського, щодо відкриття матеріалів кримінального провадження в повному обсязі, тобто досудове розслідування завершене, і 13.04.2017 р. спрямоване до Голосіївського районного суду м.Києва для розгляду (справа № 752/7895/17).

Таким чином, оскільки ухвала Голосіївського районного суду м.Києва від 20.12.2016 про призначення позапланової перевірки була винесена за клопотанням слідчого у досудовому розслідуванні кримінального провадження, та враховуючи те, що податкова перевірка була призначена саме в межах досудового розслідування кримінального провадження № 42016101010000112, яке на поточну дату завершене, то підстави для проведення перевірки були відсутні.

Позивач також зазначив, що ним була надана заява на адресу Відповідача з пропозицією скасувати наказ ГУ ДФС у Луганській області № 322 від 26.05.2017 про призначення позапланової невиїзної перевірки, а матеріали, що були надані для проведення перевірки, повернути органу досудового розслідування. Отримавши таку заяву, Відповідач повинен був вчинити такі дії: 1) скасувати наказ, як помилковий 2) у разі виникнення сумнівів у достовірності обставин, про які було зазначено в моїй заяві, перенести дату проведення перевірки, та звернутися із відповідними запитами для перевірки цих обставин 3) встановивши достовірність наданої мною інформації, відмовитись від проведення перевірки, та повернути відповідні матеріали органу досудового розслідування. Натомість, Відповідач не скасував незаконний наказ, та продовжив проведення перевірки.

Окрім цього з посиланнями на п.79.2 ст.79 ПК України та правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, Позивач вважає дії з приводу проведення Відповідачем перевірки незаконними. Так як вона була розпочата 30.05.2017 р., а про її проведення Позивачу стало відомо лише 02.06.2017, тобто не завчасно, а в передостанній день її проведення.

На підставі викладеного, Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління ДФС у Луганській області №322 від 26.05.2017 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки та визнати протиправними дії Відповідача з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки на підставі наказу №322 від 26.05.2017 (а.с.3-6).

В судове засідання Позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.83).

Інтереси ОСОБА_3 представляв представник ОСОБА_1, який в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити з правових підстав зазначених в позові. Окрім того, зазначив, що на день розгляду справи по суті перевірка вже закінчена, за результатами якої складено акт. Наполягав на тому, що ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 20.12.2016 про призначення позапланової перевірки не відповідає вимогам КПК України, тобто прийнята не у відповідності до закону, як про це зазначено в п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, у зв'язку з чим підстав для призначення та проведення перевірки у Відповідача не було. Також наполягав на тому, що Відповідач не виконав вимоги п.79.2 ст.79 ПК України щодо умови завчасного вручення копії наказу Позивачу. На підставі викладеного, просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, заперечував проти його задоволення, просив відмовити у задоволенні вимог з підстав зазначених в письмових запереченнях (а.с.45-47). Окрім того, пояснив, що наказ №322 від 26.05.2017 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки було винесено на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016, що відповідає вимогам ст.78 Податкового кодексу України, а саме пп.78.1.11 п.78.1 вказаної статті.

При цьому вважає, що всі посилання Позивача про незаконність ухвали слідчого судді не заслуговують на увагу, оскільки вона є чинною та підлягає виконанню. Також, на його думку, позиція Позивача щодо застосування у даному випадку норм КПК України якими врегульовано заходи забезпечення кримінального провадження, є безпідставною. Ухвала про призначення перевірки слідчого судді не є заходом забезпечення кримінального провадження.

Також зазначив, що Копію наказу № 322 від 26.05.2017 та письмове повідомлення №66 від 26.05.2017 було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу підприємця, вручено 06.06.2017, що відповідає вимогам ст.ст.42,79 ПК України.

На підставі викладеного, вважає, що ГУ ДФС у Луганській області при прийнятті рішення у формі наказу №322 від 26.05.2017 про проведення перевірки та при проведенні самої перевірки, діяло виключно у межах, на підставі та у спосіб, передбачений Податковим кодексом, у зв'язку з чим, відсутні підстави для задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 22.01.2015 Кремінською районною державною адміністрацією, номер запису про проведення державної реєстрації: 2 366 000 0000 003414. 23.01.2015 взята на податковий облік у Рубіжанській об'єднаній державній податковій інспекції (Кремінське відділення). 04.08.2016 припинила свою діяльність за власним рішенням, номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності: 23660060002003414.

Вказані обставини підтверджуються Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.22-24).

Ухвалою 20.12.2016 слідчий суддя Голосіївського районного суду м.Києва в рамках досудового розслідування кримінального провадження №4201610101000012 задовольнив клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м.Києві та призначив позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства України, в тому числі і відносно ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.01.2015 по 21.10.2016 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків. Проведення перевірки доручено співробітникам ДФС України (а.с.49-51).

Вказана ухвала 26.12.2016 була відправлена Голосіївським управлінням поліції ГУ НП у м.Києві на адресу ДФС України для організації виконання та 05.01.2017 прийнята до виконання Головним управлінням ДФС у Луганській області (а.с.48,49).

02.02.2017 наказом Головного управлінням ДФС у Луганській області №41 на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України відповідно до вказаної вище ухвали слідчого судді призначено проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 21.10.2016 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків з 06.02.2017, тривалістю три робочі дні (а.с.68-69).

Того ж дня було видано письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за №5 (а.с.70).

Вказані документи були направлені 03.02.2017 за податковою адресою Позивача та отримані нею, що підтверджується її особистим підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.70-зворотній бік).

03.02.2017 ОСОБА_3 звернулась до Рубіжанської ОДПІ та Головного управління ДФС у Луганській області з заявою, в якій зазначила про втрату документів, які стосуються її фінансово-господарської діяльності як фізичної особи-підприємця, у зв'язку з чим вона планує вжити заходів щодо їх відновлення, а тому просила на строк 90 календарних днів, з дня отримання цієї заяви, утриматись від проведення будь-яких перевірок її діяльності (а.с.71).

Вказана заява була розглянута ГУ ДФС у Луганській області та Позивачу було надано 90 календарних днів на відновлення документів, починаючи з 09.02.2017. Наказом від 09.02.2017 проведення документальної позапланової перевірки відносно ОСОБА_3 припинено (а.с.72).

Після спливу строку, встановленого для відновлення втрачених документів, наказом від 26.05.2017 №322 Відповідачем на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України відповідно до ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 20.12.2016 призначено проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 21.10.2016 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків з 30.05.2017, тривалістю п'ять робочих днів (а.с.52-54). Того ж дня було видано письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за №66.

Дані документи були направлені 26.05.2017 за податковою адресою Позивача та отримані нею 06.06.2017, що підтверджується її особистим підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.56).

При цьому, як зазначено в письмовій заяві ОСОБА_3 від 06.06.2017, зареєстрованої в ГУ ДФС у Луганській області за вхідним №1444/ФОП, наказ та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки вона отримала 02.06.2017 (а.с.7).

Дату отримання вказаних документів саме 02.06.2017 підтвердив і представник позивача в судовому засіданні.

Правом на участь при проведенні перевірки ОСОБА_3 не скористалась. Документів для проведення перевірки не надала, натомість звернулась до Відповідача з заявою від 06.06.2017 за вхідним №1444/ФОП з пропозицією скасувати спірний наказ, а матеріали, що були надані для проведення перевірки, повернути органу досудового розслідування (а.с.7).

16.06.2017 ГУ ДФС у Луганській області надало їй відповідь за №ФОП-129/12-32-13-14-01, згідно з якою її заява залишена без розгляду та роз'яснено право на звернення з такою заявою до ДФС України або до суду (а.с.85).

У період з 30.05.2017 по 06.06.2017 перевірку було проведено, за результатами якої складено акт №159/12-32-13-14/НОМЕР_1 від 13.06.2017 (а.с.88-116).

Позивач скористалась саме правом на звернення до суду.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI (з відповідними змінами) (далі за текстом ПК України).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності; не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи; надавати органам державної влади та органам місцевого самоврядування на їх письмовий запит відкриту податкову інформацію в порядку, встановленому законом; оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, перелік уповноважених осіб контролюючого органу та переданих таким особам функцій у випадках, передбачених цим Кодексом; вносити до інформаційних баз даних інформацію з документів, отриманих від платників податків у паперовій формі, а також інформацію про взаємодію з платниками податків, отриману в іншій формі. За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків посадові (службові) особи контролюючих органів несуть відповідальність згідно із законом.

Статтею 20 ПК України передбачені права контролюючих органів, в тому числі в п.п. 20.1.4. закріплено право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 75 ПК України перелічені види перевірок, які мають право проводити контролюючі органи.

Зі змісту п.п.75.1.2. п.75.1 ст.75 ПК України вбачається, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Порядок проведення документальних невиїзних перевірок регламентується ст.78 ПК України. Однією із підстав проведення такої перевірки згідно п.п.78.1.11. п.78.1 вказаної статті є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4. ст.78 ПК України).

Аналізуючи вказані вище норми ПК України та встановлені у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку про те, що наказ ГУ ДФС у Луганській області від 26.05.2017 №322 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України.

Доводи Позивача та його представника про те, що ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 20.12.2016 про призначення позапланової документальної невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в тому числі і ФОП ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №42016101010000112, не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки чинний КПК України не містить ані повноважень, ані порядку розгляду слідчим суддею клопотання слідчого про призначення позапланових перевірок, тому не може бути підставою для проведення такої перевірки, а також про те, що строк дії такої ухвали обмежений законом до 20.01.2017, тобто після цієї дати ухвала не підлягає виконанню - є недоречними.

Так в резолютивній частині зазначено, що ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Жодних застереження щодо дії в часі даної ухвали в тексті немає (а.с.51).

Не дивлячись на те, що дана ухвала оскарженню не підлягає, ОСОБА_3 подала на неї апеляційну скаргу. Однак, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21.06.2017 їй відмовлено у відкритті провадження з тих підстав, що КПК України не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення документальної позапланової перевірки (а.с.75-76).

Не наділений повноваженнями й адміністративний суд при вирішенні податкових спорів давати оцінку законності та обґрунтованості прийнятого судового рішення слідчим суддею про призначення перевірки.

Оскільки статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання, ГУ ДФС у Луганській області виконало ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 20.12.2016 й правомірно призначило з цього приводу перевірку ОСОБА_3 на підставі п.п.78.1.11. п.78.1 ст.78 ПК України.

Твердження Позивача та його представника про те, що Відповідач не виконав вимоги п.79.2 ст.79 ПК України щодо умови завчасного вручення копії наказу і повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки Позивачу, що є підставою для визнання дій з приводу проведення перевірки протиправними, також є недоречними і спростовуються матеріалами справи.

Як вже зазначалось раніше, наказ №322 і повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки №66 були видані ГУ ДФС у Луганській області 26.05.2017. В той же день вони були надіслані за податковою адресою Позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с.10,52-56). Отримані ОСОБА_3 02.06.2017 (а.с.7).

Статтею 79 ПК України передбачені особливості проведення документальної невиїзної перевірки, які полягають у тому, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

В пункті 42.2. ст.42 ПК України закріплено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Тобто законодавець закріпив два випадки, коли платнику податків вважаються належним чином врученими документи:

- надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено Відповідачем) ;

- особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Жодних застережень з приводу дати отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, ані ст.79 ПК України, ані ст.42 ПК України не містять.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що дії ГУ ДФС у Луганській області з проведення позапланової невиїзної перевірки на підставі наказу №322 від 26.05.2017 є також правомірними.

Щодо посилання Позивача та його представника на правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14, суд вважає, що жодним чином не відступив від неї.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 27.01.2015, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Постанова стосувалась правовідносинам, які виникли між сторонами у 2011 році.

За цей час Податковий кодекс України зазнав суттєвих змін. Останні зміни, що стосувалися саме порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та порядку належного вручення документів платнику податків, були внесені Законом України № 1797-VIII від 21.12.2016 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", які набули чинності з 01.01.2017.

На момент даних спірних правовідносин порядок вручення документів платнику податків зазначено в пункті 42.2. ст.42 ПК України і встановлений законом спосіб не передбачає умови отримання (ознайомлення) документів, надісланих за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а лише передбачає факт їх надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Таким чином, суд при розгляді даної справи по суті встановив, що ГУ ДФС у Луганській області при прийнятті наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки та дій щодо її проведення дотрималось всіх встановлених умов та порядку згідно норм ПК України, а тому підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 немає.

Оскільки Позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового забору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.69-71,86, 94,158- 163,186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, визнання протиправними дій з проведення перевірки відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 18 липня 2017 року.

Суддя Н.М. Басова