Постанова № 67779579, 12.07.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 р. Справа №805/2155/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:17-15

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Арестової Л.В., при секретарі судового засідання Лопушанському Д.О.,

за участю: представника відповідача Бушинської Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»

про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, звернулось до суду із позовом, в якому просило суд стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період січень-травень 2017 року в сумі 1 109 731,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Управлінням Пенсійного фонду призначена та сплачена пільгова пенсія особам, що працювали на підприємстві відповідача, зайнятим на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Управлінням направлялись відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 на загальну суму 1 109 731, 07 грн.

Станом на час звернення до суду зазначена заборгованість відповідачем управлінню не відшкодована.

Представником відповідача до суду надано заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення шляхом розстрочення виконання постанови на 12 місяців з дня набрання рішенням у справі законної сили, у якій, крім іншого, зазначено, що відповідач визнає позов в повному обсязі. Зазначена заява вмотивована відсутністю у відповідача грошових коштів на сплату зазначеного боргу. Крім цього, у заяві зазначено, що кредиторська заборгованість підприємства на даний час становить понад 1 мільярд гривень. При цьому вказано, що примусове виконання постанови суду по даній справі у разі арешту рахунків відповідача призведе не тільки до неможливості виконання судового рішення та зобов'язань перед іншими кредиторами, але і до зупинення діяльності підприємства. При цьому у наступні п'ять років на підприємстві передбачається збільшення обсягів видобутку та реалізації вугілля, плануються роботи з реконструкції збагачувальної фабрики підприємства задля збільшення випуску продуктів збагачення, у зв'язку із чим відповідач наполягав на задоволенні судом заяви про встановлення способу виконання рішення шляхом встановлення розстрочення його виконання.

Представник позивача до суду не з'явився, судом отримано заяву про розгляд справи за його відсутності. Крім цього, ним подані до суду заперечення проти задоволення заяви позивача щодо надання відповідачу розстрочення виконання рішення, зазначивши, що розстрочення виконання постанови суду можливе лише за наявності складностей при її виконанні, які у даному випаду відсутні.

Позивач зауважує, що Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік» не передбачено надання відстрочки щодо термінів сплати зобов'язань.

До цього, відповідач з 2012 року по теперішній час взагалі не відшкодовує фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а з 2014 року навіть по розстроченим платежам.

Представник позивача у судовому засіданні позов визнала, на задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду наполягала.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» зареєстроване в якості юридичної особи за кодом ЄДРОПУ 31599557 за адресою: 85310, Донецька область, місто Родинське, вулиця Перемоги, будинок 9, що вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Управлінням Пенсійного фонду призначені та виплачені пенсії на пільгових умовах пенсіонерам, які працювали в підприємстві відповідача та були зайняті на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці відповідно до п.п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (список № 2).

На адресу відповідача позивачем направлялись розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за січень-травень 2017 року в сумі 1 109 731, 07 грн., про що свідчать відповідні докази, наявні в матеріалах справи.

У суду відсутні відомості щодо оскарження зазначених розрахунків відповідачем.

Відповідач не заперечує наявність заборгованості, яка за спірний період складає 1 109 731,07 грн., що підтверджується поданою заявою до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до картки особового рахунку відповідача станом на час розгляду справи витрати управління по виплаті та доставці пільгових пенсій за спірний період на суму 1 109 731, 07 грн. підприємством не відшкодовані.

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VIП Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Таким чином, позивач у справі - орган владних повноважень, який виконує у спірних правовідносинах владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством.

Як встановлено судом під час розгляду справи, працівникам відповідача правомірно призначена та виплачена пенсія відповідно до п. "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закон № 1058-IV) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Закону № 1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон України "Про пенсійне забезпечення", Закон № 1788-XII), було врегульовано Законом України № 400/97-ВР від 26 червня 1997 року "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закон № 400/97-ВР).

Згідно абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених п.п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно абз. 3 п.1 ч. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР встановлена ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону. Оскільки судом встановлено, що спір стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б"-"з" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд вважає, що на відповідача у справі покладений обов'язок щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій таким особам.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону № 400/97-ВР розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.

Згідно п. 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунках суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено п. 6.7 Інструкції.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи відповідні розрахунки за спірний період управлінням направлялись відповідачу.

Відповідно до матеріалів справи станом на час розгляду справи відповідачем спірні розрахунки оскаржені не були, сума заборгованості товариством не відшкодована.

Як вже зазначалось судом, відповідачем визнано позов в повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 136 КАС України судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги доведеність позивачем заявлених позовних вимог, зважаючи на те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує нічиїх прав, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як встановлено судом, відповідачем надано до суду заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі шляхом розстрочення суми боргу на 12 рівних щомісячних платежів по 92 477,59 грн кожний, а в останньому місяці - 92 477,58 грн., починаючи з дати набрання законної сили судовим рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.

Частинами 1, 2 ст. 263 КАС України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, iз поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - iз заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу i порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, змiну чи встановлення способу i порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Суд розглядає питання про вiдстрочення або розстрочення виконання, змiну чи встановлення способу i порядку виконання судового рiшення в десятиденний строк у судовому засiданнi з повiдомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися iз поданням (заявою), та осiб, якi беруть участь у справi, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змiнити чи встановити спосiб i порядок виконання рішення.

Із змісту наведеної норми вбачається, що розстрочення виконання рішення суду можливо лише у виняткових випадках.

Відповідачем на підтвердження неможливості станом на теперішній час виконувати постанову суду про стягнення заборгованості в сумі 1 109 731,07 грн додано до заяви довідку про кредиторську заборгованість відповідача станом на 1 червня 2017 року у сумі 1 082 829 тис. грн., інформацію про економічні наслідки у формі збитків в сумі 138 831 900,00 грн. від аварії на ДП "ВК "Краснолиманська" 26 жовтня 2015 року, відомості про залишки на рахунках в установах комерційних банків і органів Держказначейства по ДП "Вугільна компанія Краснолиманська" у сумі 180 473,11 грн. станом на 26 червня 2017 року за підписом головного бухгалтера ДП "Вугільна компанія Краснолиманська", план перспектив роботи ДП "ВК "Краснолиманська" на 2016-2021 року, висновок про зупинення ведення робіт в очисних вибоях.

Оцінюючи додані до заяви докази на підтвердження наявності підстав для розстрочення виконання постанови суду у даній справі суд зазначає, що довідка про залишки на рахунках в установах комерційних банків і органів Держказначейства по ДП "Вугільна компанія Краснолиманська" видана безпосередньо заявником та підписана головним бухгалтером підприємства, тобто, видана зацікавленою особою; будь-яких доказів про фінансову неспроможність підприємства, виданих банківськими та іншими фінансовими установами, що обслуговують відповідача, суду не надано.

Крім цього, суд зазначає, що відсутність на рахунках грошових коштів у певну дату (26 червня 2017 року) підтверджує відсутність коштів саме станом на цю дату, але не підтверджує скрутне фінансове становище підприємства протягом певного періоду часу.

Заявником не надано суду також і документів, які б відображали фінансові результати здійснення підприємством господарської діяльності (отримання прибутку чи збиток), що позбавляє суд можливості надати оцінку довідці про кредиторську заборгованість та інформації про збитки підприємства у зв'язку із аварією, а також проаналізувати та зробити об'єктивний висновок про загальний фінансовий стан відповідача.

До цього ж, аварія на ДП "ВК "Краснолиманська", що, за посиланнями заявника, спричинила підприємству значні збитки, мала місце 26 жовтня 2015 року, тобто, майже два роки тому, а, отже, з урахуванням відсутності в суду відомостей щодо прибутку підприємства, не може виступати беззаперечним доказом перебування заявника у скрутному фінансовому становищі станом на теперішній час.

Лише посилання заявника на існування кредиторської заборгованості також не можуть бути безумовним доказом відсутності у відповідача грошових коштів для погашення заборгованості.

Суд зауважує, що у висновці про зупинення ведення робіт в очисних вибоях йдеться про можливість настання негативних наслідків для підприємства у разі зупинення ведення таких робіт. У той же час, будь-яких належних та допустимих доказів існування небезпеки їх зупинення станом на теперішній час відповідачем суду не надано, як не надано і доказів причинно-наслідкового зв'язку між наданням/ненаданням підприємству розстрочення заборгованості у даній справі та можливістю/неможливістю веденням таких робіт.

Крім цього, заявником не надано суду достатніх доказів того, чому саме зазначений в заяві спосіб (розстрочення на рік) виконання судового рішення забезпечить можливість його виконання саме з настанням цієї дати.

Так, з плану перспектив роботи вбачається, що у 2017 році основні показники роботи, зокрема, з видобутку, не матимуть збільшення у порівнянні з 2016 роком, та, навіть будуть нижчі: 2016 рік - 2 452,9 тис. тон.; 2017 рік - 1 840 тис. тон. У 2018 році обсяги також не матимуть значного збільшення - складатимуть 2 482 тис. тон., тобто, будуть майже на рівні 2016 року.

Разом із цим, за посиланнями позивача відповідачем взагалі не відшкодовуються фактичні витрати по виплаті та доставці пільгових пенсій з 2012 року та не погашаються суми заборгованості, розстрочені у період з 2014 року по теперішній час. Відповідачем такі послання позивача не спростовані.

Суд зауважує, що заявником не надано доказів, які б підтверджували неможливість погашення заборгованості за рахунок майна підприємства тощо, а також будь-яких інших доказів існування обставин, які можуть ускладнити виконання судового рішення в цій справі.

Також суд зазначає, що ненадходження коштів до Пенсійного фонду України суттєво ускладнює реалізацію завдань і функцій цього органу.

Беручи до уваги викладене, а також виходячи з обставин справи, які полягають у встановлених судом порушень заявником пенсійного законодавства, враховуючи необхідність недопущення знецінення внаслідок інфляційних процесів грошових коштів, які мають бути сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача.

Відповідно до пп. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI, за подання до адміністративного суду заяву про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення встановлюється ставку судового збору у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Згідно Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум на працездатних осіб встановлений 1600 грн.

При зверненні до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № 805/2155/17-а шляхом розстрочення виконання постанови суду відповідачем не сплачено судовий збір у сумі 480,00 грн, у зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути з відповідача на корить Держаного бюджету України вказану суму.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги доведеність позивачем заявлених позовних вимог, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 2, ст. 69-71, ст. 86, ст. 112, ст. 136, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за січень-травень 2017 року в сумі 1 109 731 (один мільйон сто дев'ять тисяч сімсот тридцять одна) гривня 07 копійок.

У задоволенні заяви Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про встановлення способу і порядку виконання судового рішення - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" судовий збір у сумі 480 (чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок на користь Державного бюджету України за реквізитами: Отримувач: Слов'янське УК/м. Слов'янськ/22030101, Р/р 31214206784075, Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО банку: 834016, Код ЄДРПОУ отримувача: 37803368, Призначення платежу - судовий збір за позовом (реквізити позивача), Донецький окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35099148.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний у відповідності з ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Арестова Л.В.