Ухвала суду № 67779551, 21.02.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

21 лютого 2017 р.

Справа №804/12309/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Барановського Р.А. розглянувши у письмовому провадженні заяву Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про визнання виконавчого листа, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №804/12309/13-а за позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення податкової заборгованості таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (далі-ДП "Криворізька теплоцентраль", відповідач, заявник) про визнання виконавчого листа, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №804/12309/13-а - таким, що не підлягає виконанню.

В обгрунтування даної заяви ДП "Криворізька теплоцентраль" зазначено, що Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було пред'явлено до примусового виконання виконавчий лист по справі №804/12309/13-а до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області без врахування виконання рішення суду у повному обсязі. Так, заявник стверджує, що ДП "Криворізька теплоцентраль" виконала постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2013р. по справі №804/12309/13-а та перерахувало на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 478 229, 48 грн., що підтверджується доданими ним до заяви копіями платіжних доручень із чітким призначенням платежу "розстрочка по податку", зауваживши, що право визначити призначення платежу відповідно до законодавства України належить виключно платнику, однак контролюючий орган самостійно змінив напрямок платежу, чим самостійно збільшив поточні зобов'язання відповідача та не повідомив Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про повне виконання судового рішення.

З'ясувавши викладені у вищезазначеній заяві ДП "Криворізька теплоцентраль" доводи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2013 року по справі №804/12309/13-а, адміністративний позов Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до ДП "Криворізька теплоцентраль" про стягнення податкової заборгованості - задоволено та постановлено стягнути з ДП "Криворізька теплоцентраль" на користь державного бюджету заборгованість з податку на прибуток в сумі 478 229, 12 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, проголошеною у відкритому судовому засіданні від 29.04.2014р., апеляційну скаргу ДП "Криворізька теплоцентраль" - залишено без задоволення, а оскаржувану постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2013р. - без змін.

У частині 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2014р. по справі №804/12309/13-а набрала законної сили - 29.04.2014р.

01.10.2015р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом було видано представнику позивача виконавчий лист по справі №804/12309/13-а із строком пред'явлення до виконання до 29.04.2015р., у зв'язку з чим податковий орган звернувся до суду із заявою про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2015р. - заяву Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задоволено та поновлено стягувачу пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання по справі №804/12309/13-а.

Дана ухвала відповідачем в апелційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили - 24.03.2016р.

22.12.2016р. ДП "Криворізька теплоцентраль" звернулось до суду із заявою про визнання виконавчого листа, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №804/12309/13-а - таким, що не підлягає виконанню.

Розглянувши заяву Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, який виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом 01.10.2015 року по адміністративній справі №804/12309/13-а за позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення податкової заборгованості, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даної заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України - судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно із приписами статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України - судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно та яке підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист (ч. 1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства Украни).

Частинами 1, 2, 4 статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України “Про виконавче провадження”. Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, або визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Отже, правила наведної норми спрямовані на забезпечення інтересів стягувача, якщо помилка у виконавчому листі не дає можливості задовольнити його вимоги, а також інтересів добросовісного боржника, якщо вони порушені внаслідок помилки суду, пов'язаної з оформленням чи видачею виконавчого листа, або внаслідок зловживань стягувача.

Необхідність визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, може бути пов'язана не лише з тим, що виконавчий лист було видано помилково. Це може бути потрібним також у випадках, якщо стягувач подав виконавчий лист для примусового виконання після добровільного повного чи часткового виконання зобов'язань боржника за судовим рішенням або після припинення зобов'язань боржника з іншої підстави, що визначена главою 50 Цивільного кодексу України чи іншим законом. Зазначене слідує з того, що двічі одне й те саме судове рішення не повинно виконуватися.

Так, проаналізувавши доводи викладені ДП "Криворізька теплоцентраль" у заяві про визнання виконавчого листа по справі №804/12309/13-а таким, що не підлягає виконанню, судом встановлено, що за твердженням заявника податковий орган звернувся до державного виконавця із виконавчим документом щодо примусового стягнення боргу у розмірі 478 229, 48 грн., який до моменту звернення був погашений відповідачем, згідно платіжних доручень №429 від 15.02.2013р. на суму 8279, 36 грн., №3996 від 12.08.2013р. на суму 19 063, 69 грн., №4197 від 19.08.2013р. на суму 30 000, 00 грн., №4217 від21.08.2013р. на суму 71 822, 74 грн., №4212 від 21.08.2013р. на суму 50 000, 00 грн., №4238 від 22.08.2013р. на суму 50 000, 00 грн., №4246 від 23.08.2013р. на суму 50 000, 00 грн., №4251 від 27.08.2013р. на суму 60 000, 00 грн., №4366 від 29.08.2013р. на суму 60 000, 00 грн., №4371 від 30.08.2013р. на суму 60 000, 00 грн., №4457 від 10.09.2013р. на суму 19 063, 69 грн. із чітким призначенням платежу "розстрочка по податку".

Також заявник зауважив, що право визначити призначення платежу відповідно до законодавства України належить виключно платнику, однак контролюючий орган самостійно змінив напрямок платежу, чим самостійно збільшив поточні зобов'язання відповідача.

Інших причин для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявником у наведеній заяви не вказано та судом не встановлено.

Тобто з вищенаведеного вбачається, що викладені у заяві ДП "Криворізька теплоцентраль" твердження фактично свідчать про не згоду відповідача із діями податкового органу щодо зміни призначення до зарахування здійснених відповідачем платежів, проте такі дії заявником у судовому порядку не оскаржувались.

Стосовно наданих заявником платіжних документів у якості доказу погашення ДП "Криворізька теплоцентраль" податкового боргу, стягнення якого було предметом розгляду в рамках адміністративної справи №804/12309/13-а, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України - у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

За приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

У частині 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України надано законодавче визначення доказів в адміністративному судочинстві, якими є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, ДП "Криворізька теплоцентраль" не доведено той факт, що кошти сплачені відповідачем за вищевказаними платіжними документами були зараховані в рахунок погашення саме податкового боргу, заявленого до стягнення в рамках адміністративної справи №804/12309/13-а, а не в рахунок погашення заборгованості по грошовим зобов'язання платника податків за минулі періоди.

Тобто, у даному випадку, заявником не наведено обставин, що свідчать про повне фактичне виконання судового рішення, та не надано відповідних доказів.

Таким чином, на даний час відсутність обов’язку боржника за виконавчим документом, який було б припинено добровільним його виконанням боржником чи іншою особою, або з інших причин, не підтверджена жодними належними доказами.

Натомість, судове рішення в адміністративній справі №804/12309/13-а переглянуто в апеляційному порядку і набуло статусу остаточного, з огляду на що є обов’язковим до виконання.

Згідно із частиною п’ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов’язковості судових рішень є одним із основоположним принципів адміністративного судочинства, що також закріплено у вищезазначених статтях 7, 14, 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Крім того, варто врахувати положення частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

В силу вимог статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішення від 20 липня 2004 року у справі “Шмалько проти України” зазначив: пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд”, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду” (пункт 43).

Враховуючи вищенаведені положення, остаточне судове рішення є обов’язковим до виконання, а тому, боржник має вчинити всі залежні від нього дії для виконання такого рішення у найкоротший строк.

Натомість, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є невід’ємною частиною “права на суд”.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження є завершальною стадією судового розгляду.

Отже, у разі задоволення заяви боржника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, по виконавчому провадженню, яке не завершено повним виконанням судового рішення, зазначене стане перепоною у завершенні судового провадження по справі №804/12309/13-а та реалізації стягувачем гарантованого конвенцією “права на суд”.

Отже, зважаючи, що у даному випадку виконавчий лист №804/12309/13-а не було видано помилково й обов'язок боржника, щодо виконання вищевказаного виконавчого листа станом на день розгляду заяви наявний, доказів того, що обставини, які вказують про припинення зобов'язань боржника, заявником суду не надано, а також враховуючи, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа по справ №804/12309/13-а, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом - не закрито та перебуває на примусовому виконанні у державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, суд дійшов висновку про безпідставність поданої відповідачем заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Виданий Дніпропетровським окружним адміністративним судом виконавчий документ в адміністративній справі №804/12309/13- а відповідає вимогами Закону України “Про виконавче провадження”, підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню судом не встановлено.

За викладених обставин, заява ДП "Криворізька теплоцентраль" про визнання виконавчого листа, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №804/12309/13-а таким, що не підлягає виконанню - задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 165, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про визнання виконавчого листа, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №804/12309/13-а за позовом Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення податкової заборгованості таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський