Постанова № 67779373, 22.06.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2017 р. Справа № 804/3299/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Санрайз" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Санрайз» суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 40060,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, повинен до 18.04.2017 року самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції, які визначені у звіті відповідача за формою 10-ПІ за 2016р.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на те, що обов'язок роботодавця зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Тим часом, відповідач в 2016 році цілком та повністю дотримувавсь вимог ст.ст. 18, 19 Закону № 875-ХІІ та створив відповідну кількість робочих місць для інвалідів; з метою сприяння працевлаштування інвалідів щомісячно подавав до Центру зайнятості Звітність (інформацію про попит на робочу силу (вакансії)), додатково відповідач інформував про наявність місць для працевлаштування інвалідів місцевих рад за місцем свого розташування.

Представник позивача заявив клопотання розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на відповідача покладається обов'язок подавати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875-ХІІІ, (зі змінами та доповненнями) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 20 даного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

На думку позивача, на підставі звіту відповідача за формою 10-ПІ за 2016р. за місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті інвалідами, відповідач, повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 40060,66 грн.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідно до ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п.11,12 «Положення про Фонд соціального захисту інвалідів» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. №1434, місцеві органи соціального захисту населення: виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації; щомісячно надсилають службі зайнятості заявки на навчання інвалідів; ведуть банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.

Згідно з ч. 4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи, організації незалежно від форм власності щомісяця подають центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій).

З матеріалів справи вбачається, що відпвоідачем 14 лютого 2017 року було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016р., яким повідомлялося про необхідність у працевлаштуванні на підприємство одного інваліда.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що відповідач щомісячно подавав до Центру зайнятості Звітність - інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Зазначене також підтверджується листом Новомосковського міськрайонного центру зайнятості від 22.03.2017 №568 (на запит ТОВ «Агрофірма Санрайз» від 10.01.2017 №05). Також Центр зайнятості повідомляє, що безробітні особи, які перебували на обліку в Новомосковському міськрайонному центрі зайнятості, проінформовані про актуальні вакансії за професією «сторож», які подавало ТОВ «Агрофірма Санрайз» протягом 2016 року, проте безробітні особи з інвалідністю відмовлялися від зазначених вакансій з огляду на те, що місце проведення робіт знаходиться на великій відстані від їхнього місця проживання.

Додатково відповідач листами інформував місцеві сільські ради за місцем свого розташування про наявність місць для працевлаштування інвалідів, а саме: Багаточернещинську сільську раду листом від 05.02.1006 року №вих.26 (отримано 08.02.2016), Великобучівську сільську раду листом від 05.02.1006 року №вих.24 (отримано 10.02.2016 вх.№22), Тавежнянську сільську раду листом від 05.02.1006 року №вих.25 (отримано 10.02.2016 вх.№19).

Також, довідками від 24.01.2017 №27, від 13.02.2017 №31, від 25.01.2017 №18 Багаточернещинська сільська рада, Великобучівська сільська рада, Тавежнянська сільська рада відповідно підтвердили, що ТОВ «Агрофірма Санрайз» зверталась на протязі 2016 року з проханням направляти на працевлаштування інвалідів робочої групи. Проте, протягом 2016 року інваліди робочої групи не звертались для працевлаштування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Як визначено в Законі України «Про зайнятість населення», державна служба зайнятості направляє для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань. Підприємства, установи і організації, незалежно від форми власності щомісяця подають центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних місць(вакансій).

Отже, згідно норм чинного законодавства на підприємства покладений обов'язок по створенню робочих місць для інвалідів, а не обов'язок по їх працевлаштуванню.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, оскільки відповідачем у повному обсязі виконано, покладені на нього законодавством обов'язки щодо працевлаштування інвалідів, дотримано існуючі правила здійснення господарської діяльності щодо забезпечення працевлаштування інвалідів та вжито всіх можливих заходів, спрямованих на забезпечення працевлаштування інвалідів на власне підприємство.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Санрайз» про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Врона