Рішення № 6777625, 09.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/687 09.11.09 За позовомВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «СУМИГАЗ» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «УКР-АВТО-ГАЗ» Простягнення 38666, 00 грн.

                    Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача :           Сіденко Л.В, дов. № 30/225 від 24.12.2008 р.                    

Від відповідача :           не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «СУМИГАЗ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-АВТО-ГАЗ»про стягнення 30630, 04 грн. основного боргу, 2159, 61 грн. інфляційних нарахувань, 421, 80 грн. річних, 3310, 45 грн. пені та 2 144, 10 грн. штрафу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 2384/П-2009 від 26.12.2008 р. на постачання природного газу з додатковими угодами до нього та за договором № 2384/Т-2009 від 26.12.2008 р. про надання послуг з транспортування природного газу.

Ухвалою суду від 21.09.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/687 та призначено її розгляд на 21.10.2009 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

У зв’язку з необхідністю витребувати у позивача оригінали доказів у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання, ухвалою суду від 21.10.2009 р. розгляд справи було відкладено до 09.11.2009 р.

У судовому засіданні 09.11.2009 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду від 21.09.2009 р. та від 21.10.2009 р. не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином,

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

          ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «СУМИГАЗ»(газозбутова/газорозподільна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР-АВТО-ГАЗ»(покупець/замовник) був укладений договір № 2384/П-2009 від 26.12.2008 р. на постачання природного газу з додатковими угодами до нього та договір № 2384/Т-2009 від 26.12.2008 р. про надання послуг з транспортування природного газу.

Відповідно до п. 1.1. договору № 2384/П-2009 від 26.12.2008 р., позивач (газозбутова організація) зобов’язався постачати, а відповідач (покупець) прийняти й оплатити поставлені обсяги природного газу у встановленому цим договором порядку.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 3.1. договору № 2384/П-2009 від 26.12.2008 р., кількість газу, яка повинна постачатись газозбутовою організацією та прийматись покупцем, визначаються згідно з обсягами, що передбачені цим договором, в залежності від рівня здійснених платежів в рахунок попередньої оплати шляхом рівномірного розподілу місячних обсягів на кожну добу.

Пунктом 3.2. вищевказаного договору передбачено, що кількість поданого газу покупцеві визначається відповідно до договору на транспортування природного газу за показниками комерційного вузла обліку покупця з введенням необхідних коефіцієнтів та оформлюється двохстороннім актом встановленого зразка у газозбутовій організації. Акт є підставою для розрахунків за газ та послуги з його транспортування.

Відповідно до пункту 3.7. договору № 2384/П-2009 від 26.12.2008 р., порядок обліку поданого газу визначається договором на надання послуг з транспортування природного газу.

У пункті 4.1. даного договору зазначається, що газозбутова організація та покупець щомісячно з 23 до 30 (31) числа складають двохсторонній акт про кількість поданого за місяць газу, який є підставою для розрахунків за газ.

Згідно з пунктом 4.2. договору № 2384/П-2009 від 26.12.2008 р. та додатковими угодами до нього, ціна за 1000 куб. м. природного газу всього з ПДВ –2471, 46 грн.

Пунктом 4.3. договору № 2384/П-2009 від 26.12.2008 р. встановлено, що оплата за природний газ, який постачається, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок газозбутової організації в розмірі: 50% від вартості запланованих місячних обсягів не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, 50% - не пізніше 1 числа місяця поставки газу.

У відповідності до пункту 7.1. зазначеного договору, договір укладений на строк до 31.12.2009 р., а в частині проведення розрахунків –до їх повного виконання.

Пунктом 1.1. договору № 2384/Т-2009 від 26.12.2008 р. про надання послуг з транспортування природного газу передбачено, що газорозподільна організація зобов’язалася протранспортувати, а замовник прийняти поставлені обсяги природного газу та своєчасно оплатити послуги з його транспортування у встановленому цим договором порядку.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В пункті 2.1. даного договору зазначено, що підставою для укладення даного договору є наявність договору на постачання газу між замовником та постачальником.

Згідно з пунктом 2.2. договору № 2384/Т-2009 від 26.12.2008 р., транспортування газу замовнику здійснюється рівномірно, на підставі поданого постачальником планового розподілу поставок газу.

У відповідності до пункту 3.14. зазначеного договору, кількість протранспортованого газу за місяць оформлюється актом прийому-передачі газу, які складають уповноважені представники сторін з 23 по 28 числа звітного місяця –для комунально-побутових споживачів, бюджетних установ та організацій, з 30 числа звітного місяця по 2 число наступного за звітним місяця –для промислових споживачів.

Пунктом 4.1. договору № 2384/Т-2009 від 26.12.2008 р. встановлено, що тариф на транспортування 1000 куб. м газу по розподільчих мережах газорозподільної організації разом з ПДВ становить 112, 44 грн.

Згідно з пунктом 5.1. вищевказаного договору, оплата послуг з транспортування газу, який постачається, здійснюється замовником щодекадно на розрахунковий рахунок газорозподільної організації не пізніше 10, 20 числа звітного місяця в розмірі 70 % від обсягів заявленого місячного споживання газу.

У пункті 5.3. договору № 2384/Т-2009 від 26.12.2008 р. зазначається, що газорозподільна організація щомісячно з 23 по 2 число надає замовнику рахунок на оплату послуг з транспортування природного газу.

30.01.2009 р. позивач виставив відповідачу рахунок № 2384.01/296 на суму 24634, 06 грн., 26.02.2009 р. –рахунок № 2384.01/1257 на суму 13195, 98 грн. Відповідно до пункту 5.4. даного договору, остаточний розрахунок за надані послуги з транспортування фактично спожитого газу у звітному місяці проводиться до 5 числа наступного за звітним місяця. Уточнення розрахунків на підставі актів реалізації газу здійснюється за минулий місяць замовником та газорозподільною організацією щомісячно.

Пунктом 9.1. договору № 2384/Т-2009 від 26.12.2008 р. передбачено, що договір укладений на строк до 31.12.2009 р., а в частині проведення розрахунків за послуги з транспортування газу –до їх повного виконання.

На виконання умов договору № 2384/П-2009 від 26.12.2008 р. та договору № 2384/Т-2009 від 26.12.2008 р. позивачем було поставлено та протранспортовано природного газу на суму 37830, 04 грн., що підтверджується актами приймання-передачі обсягів природного газу від 30.01.2009 р. та від 26.02.2009 р.

Відповідач свої договірні зобов’язання з оплати наданих послуг належним чином не виконав, оплативши заборгованість частково, в розмірі 7200, 00 грн., що зазначено у банківській виписці від 31.12.2008 р., внаслідок чого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-АВТО-ГАЗ»перед позивачем становить 30630, 04 грн.

У зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за № 2384/П-2009 від 26.12.2008 р. на постачання природного газу та за договором № 2384/Т-2009 від 26.12.2008 р. про надання послуг з транспортування природного газу Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «СУМИГАЗ»на адресу відповідача була направлена претензія № 30/394 від 13.02.2009 р. з проханням перерахувати суму заборгованості на розрахунковий рахунок позивача. Зазначена претензія була залишена відповідачем без реагування, у зв’язку з чим позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення 30630, 04 грн. основного боргу, а також 2159, 61 грн. інфляційних нарахувань, 421, 80 грн. річних, 3310, 45 грн. пені та 2144, 10 грн. штрафу. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідач взяте на себе зобов’язання за вищевказаним договором належним чином не виконав, грошові кошти не сплатив.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «СУМИГАЗ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-АВТО-ГАЗ»основного боргу у розмірі 30630, 04 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 2159, 61 грн. інфляційних нарахувань, 421, 80 грн. річних процентів у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 2384/П-2009 від 26.12.2008 р. на постачання природного газу та за договором № 2384/Т-2009 від 26.12.2008 р. про надання послуг з транспортування природного газу.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 30630, 04 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2159, 61 грн. інфляційних нарахувань та 421, 80 грн. річних процентів.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3310, 45 грн. пені та 2 144, 10 грн. штрафу за порушення договірного зобов’язання, посилаючись на пункт 5.3 договору № 2384/П-2009 від 26.12.2008 р. на постачання природного газу, та на пункт 6.1. договору № 2384/Т-2009 від 26.12.2008 р. про надання послуг з транспортування природного газу, відповідно до яких в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ чи за надані послуги з транспортування природного газу у строки, зазначені у даних договорах, покупець/замовник сплачує на користь газозбутової/газорозподільної організації, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі 0, 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до розрахунку позивача в частині стягнення пені, перевіреного судом, стягненню з відповідача на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «СУМИГАЗ»підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а всього –3310, 45 грн.

Також у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань, відповідно до 5.3 договору № 2384/П-2009 від 26.12.2008 р. та пункту 6.1. договору № 2384/Т-2009 від 26.12.2008 р., стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 7 % від суми заборгованості, а всього –2144, 10 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «СУМИГАЗ»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712, 901 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-АВТО-ГАЗ» (вул. Світлицького, буд. 35, кв. 711, м. Київ, 04123, код ЄДРПОУ 33304568) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «СУМИГАЗ»(юридична адреса: вул. Лебединська, буд. 13, м. Суми, 40021; фактична адреса: вул. Огарьова, буд. 21, м. Суми, 40030; код ЄДРПОУ 03352432) 30630 (тридцять тисяч шістсот тридцять) грн. 04 коп. основного боргу, 2 159 (дві тисячі сто п’ятдесят дев’ять) грн. 61 коп. інфляційних нарахувань, 421 (чотириста двадцять одну) грн. 80 коп. річних процентів, 3 310 (три тисячі триста десять) грн. 45 коп. пені, 2 144 (дві тисячі сто сорок чотири) грн. 10 коп. штрафу, 386 (триста вісімдесят шість) грн. 66 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.           3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.