Рішення № 6777535, 23.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/722-1/177 23.10.09 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-18»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»

про стягнення 140478,56 грн.

За зустрічним позовомЖитлово-будівельного кооперативу «Академічний-18»

ДоВідкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія

«Київводоканал»

Прозобов’язання виконати умови договору

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом

(відповідача за зустрічним): Залерцов М.О. –дов. № 583 від 01.10.2009 року;

від відповідача за первісним позовом

(відповідача за зустрічним): Кузнєцова І.М. –дов. № 17 від 17.06.2009 року; Рейнт О.В. –дов. № 59 від 18.06.2009 року;

від третьої особи: Бескоровайний О.В. –дов. № Д07/2009/07/10-1 від 10.07.2009 року;

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані вимоги Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” в особі Розрахункового департаменту до Житлово-будівельного кооперативу “Академічний - 18” про стягнення з останнього 140478,56 грн. за договором № 02771/4-08 від 15.07.2003 на послуги водопостачання та водовідведення, а саме 139438,50 грн. - основного боргу, 1040,06 грн. - інфляційних витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2007 позов Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” в особі Розрахункового департаменту задоволено частково, а саме, присуджено до стягнення 66275,19 грн. –основного боргу, 651,10 грн. - інфляційних витрат, 669,26 грн. –державного мита та 56,22 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2007 у справі № 7/722 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.04.2008 справу прийнято до свого провадження суддею Мельник В.І. та присвоєно справі номер 7/722 –1/177.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва № 28 від 9 червня 2008 р. справу передано на розгляд судді Паламарю П.І.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № 01-1/330 від 07.08.08 вказану справу було доручено прийняти до свого провадження судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 29.09.2008 року № 05-5-41/10172 (7/722-1/177) зустрічну позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-18»по справі № 7/722-1/177 на підставі п.п. 3, 4, 6, 10 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернуто без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Житлово-будівельний кооператив «Академічний-18» звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу скасувати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.09.2008 року № 05-5-41/10172 залишено без змін, а апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-18»без задоволення.

За резолюцією Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.12.2008 року справу № 7/722-1/177 передано для подальшого розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2008 року розгляд справи № 7/722-1/177 призначено на 29.12.2008 року о 12-40.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 року Житлово-будівельний кооператив «Академічний-18»звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, відповідно до якої просить суд постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 року скасувати.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2009 року касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-18»на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2008 року повернуто без розгляду.

За резолюцією Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 11.02.2009 року справу № 7/722-1/177 передано для подальшого розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою суду від 27.02.2009 року розгляд справи призначено на 03.04.2009 року.

В судовому засідання 03.04.2009 року представник позивача надав суду усні пояснення по справі та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 03.04.2009 року не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв’язку з неявкою представників відповідача та третьої особи, ухвалою суду від 03.04.2009 року розгляд справи відкладено на 24.04.2009 року.

В судовому засіданні 24.04.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги, відповідно до яких просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи надав усні пояснення по справі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, суд відклав розгляд справи на 22.05.2009 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.05.2009 року повідомив, що до судового засідання не готовий, а тому просить суд відкласти розгляд справи.

У зв’язку з неявкою представника третьої особи, ухвалою суду від 22.05.2009 року розгляд справи відкладено на 19.06.2009 року.

В судовому засіданні 19.06.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи по справі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представ третьої особи надав усні пояснення по справі.

Ухвалою суду розгляд справи було відкладено на 27.07.2009 року.

Судове засідання 27.07.2009 року не відбулося у зв’язку з неможливістю здійснити технічну фіксацію судового процесу внаслідок неполадок в системі діловодства, що підтверджується актом від 27.07.2009 року.

Ухвалою суду від 27.07.2009 року зустрічну позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу "Академічний-18" до Відкритого акціонерного товарситва "Акцірнерна компанія "Київводоканал" про визнання дій протиправними по справі № 7/722-1/144 на підставі п.п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України повернуто без розгляду.

Ухвалою суду від 27.07.2009 року розгляд справи призначено на 07.09.2009 року.

В судовому засіданні 07.09.2009 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові докази по справі.

Представники відповідача надали усні заперечення на позовні вимоги.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 07.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 18.09.2009 року.

10.09.2009 року Житлово-будівельний кооператив «Академічний-18» через канцелярію Господарського суду міста Києва подав зустрічну позовну заяву до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», відповідно до якої просив суд зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»виконати умови п. 2 частини 6 Договору і відкласти термін виконання зобов’язання по сплаті коштів за послуги з водопостачання та водовідведення на час впродовж якого діють форс-мажорні обставини. (До встановлення осіб причетних до даного злочину та повернення коштів ЖБК «Академічний-18», якими вони незаконно заволоділи.)

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати по позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Згідно зі ст. 61 Господарського процесуального кодексу України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.

Розглянувши зустрічний позов, Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-18»суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні 18.09.2009 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) подав відзив на зустрічну позовну заяву. Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 18.09.2009 року підтримав зустрічні позовні вимоги в повному обсязі та просив суд відкласти розгляд справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 18.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 28.09.2009 року.

В судовому засіданні 28.09.2009 року представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача за первісним (позивача за зустрічним) в судовому засіданні підтримав зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 28.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 23.10.2009 року.

Представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) в судовому засіданні 23.10.2009 року первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) в судовому засіданні 23.10.2009 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких зустрічні позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні 23.10.2009 року надав усні пояснення по суті спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.10.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», в особі розрахункового Департаменту (далі –Постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Академічний-18»(далі –Абонент) був укладений договір про послуги водопостачання та водовідведення № 02771/4-08 (далі - Договір), відповідно до умов якого (Розділ 1) сторони погодили, що за договором постачальник зобов’язується надавати абоненту послуги з водопостачання та водовідведення, а абонент зобов’язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65.

Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник зобов’язується :

?          забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна»;

?          приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Згідно з пунктом 2.2 Договору абонент зобов’язаний:

?          сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього Договору;

?          щоквартально представляє перелік об’єктів, в тому числі субабонентів, яким подається вода (приймаються стоки) у відповідності з вимогами Правил;

?          відповідає за збереження водолічильників, пломб, водомірних вузлів, з’єднань на водомірних вузлах та санітарний стан приміщення водомірного вузла;

?          повинен мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів. Типорозмір нового лічильника встановлюється постачальником та інші.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об’ємом водоспоживання (або незаконним коливанням), зняття показників можу здійснюватися один раз на квартал.

Відповідно до пункту 3.4 Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п’ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Згідно з пунктом 3.6 Договору постачальник щомісячно виставляє платіжну вимогу з надані послуги згідно цього Договору, оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата може проводитись шляхом передачі векселя та іншими способами, не заборонені чинними нормативними актами.

На виконання умов Договору позивач виставив до банківської установи платіжні документи (дебетові інформаційні повідомлення), що засвідчується довідками АППБ «Аваль»від 11.11.2005 року № 2372 та ВАТ КБ «Хрещатик»від 10.11.2005 року № 439 (оригінали довідок та дебетових інформаційних повідомлень в справі).

При розрахунку вартості наданих послуг позивач використовував тарифи, які були чинні за час споживання послуг(Розпорядження КМДА від 28.08.2002 р. № 1680).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.06.2003 року по 01.09.2005 року в сумі 139438,50 грн.

На виконання ухвали господарського суду від 19.12.2005 року було проведено судово-бухгалтерську експертизу.

Як вбачається з висновку № 8915/5773 від 05.07.2007 року відповідач на виконання умов Договору за період з 01.06.2003 року по 01.09.2005 року по Договору № 02771/4-08 від 15.07.2003 року поставив позивачу питну воду в обсязі 106948 куб. м. на загальну суму 164 214,77 грн., а з урахуванням субсидій та знижок на суму 152850,17 грн.

Правовідносини у сфері водопостачання регулюються Господарським кодексом України, Законами України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про житлово –комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 (надалі - Правила) та іншими нормативними актами, відповідно до яких ВАТ «АК «Київводоканал»як виробник та постачальник питної води укладає договори на надання послуг водопостачання та водовідведення з усіма споживачами, які мають технічні засоби для її одержання.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині 1 статті 19 вищевказаного закону.

Зокрема, відповідно до п. 8 Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Крім того, статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою для виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 19 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Така виключність полягає в тому, що за відсутності договору неможливо встановити правовідносини сторін і зобов'язання, які з них випливають.

Зі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»випливає, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на підставі договору.

Відповідно до статті 1 вищезазначеного Закону, споживачем комунальної послуги є фізична або юридична особа, яка має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Тобто, відносини між споживачем та надавачем житлово-комунальних послуг поза договором, відповідно до цього Закону, виключаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачені істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем житлово-комунальних послуг. Так, відповідно до вказаної норми, умовами типового договору на надання житлово-комунальних послуг є: найменування сторін; предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; права та обов'язки сторін; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту; відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору; порядок вирішення спорів; перелік форс-мажорних обставин; строк дії договору; умови зміни, пролонгації, припинення дії договору; дата і місце укладення договору.

Отже, вимоги викладених вище правових актів, щодо необхідності укладення договору та здійснення правочинів у певній формі покликані сприяти фіксації волевиявлення суб’єктів правочину, що зрештою в разі судового спору забезпечить доказовість реального існування між сторонами відповідних правовідносин та реальність їхніх взаємних обов’язків та вимог.

Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02771/4-08 було укладено сторонами 15 липня 2003 року.

Пунктом 7.1. визначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання, тобто договірні правовідносини сторін розпочались з 15.07.2003 року.

Зважаючи на викладене вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення вартості наданих послуг за період бездоговірного споживання (червень 2003) безпідставні та задоволенню не підлягають.

З урахуванням наведеного, судом встановлено, що сума заборгованості, яка підлягає до стягнення становить 133592,48 грн., (164 214,77 грн. –3841,51грн. –8813,16 грн. –2214,81 грн. –15752,81 грн.) виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та висновку судово –бухгалтерської експертизи позивачем на виконання умов Договору за період з 01.06.2003 року по 01.09.2005 року було поставлено питну воду обсягом 106948 м? на загальну суму 164214, 77 грн.

У червні 2003 року відповідачем було спожито питної води обсягом 3557 м? на суму 3841,51 грн., вищезазначена сума не входить до суми основної заборгованості.

Також, до суми основної заборгованості не входять:

Ш           знижка в розмірі 8813,16 грн. (9023,48 грн. –210,32 грн. = 8813,16 грн.), де 9023,48 грн. –розмір знижки за період з 01.06.2003 року по 01.09.2005 року; 210,32 грн. –розмір знижки за червень 2003 року;

Ш          субсидія в розмірі 2214,81 грн. (2332,81 грн. –118 грн. = 2214,81 грн.), де 2214,81 грн. –розмір субсидії за період з 01.06.2003 року по 01.09.2005 року; 118 грн. –розмір субсидії за червень 2003 року.

Крім того, відповідачем за надані послуги було сплачено 15752,81 грн., що не заперечується позивачем.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 133592,48 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 1040, 06 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню повністю в сумі 1040, 06 грн., відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

          10 вересня 2009 року відповідач за первісним позовом подав через канцелярію суду зустрічний позов про зобов’язання ВАТ «АК «Київводоканал»виконати умови п. 2 частини 6 Договору і відкласти термін виконання зобов’язання по сплаті коштів за послуги з водопостачання та водовідведення на час впродовж якого діють форс-мажорні обставини.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за зустрічним позовом, незважаючи на те, що настали форс-мажорні обставини, в порушення умов договору відмовляється виконати вимоги пункту 2 частини 6 Договору, а саме не відкладає термін виконання зобов’язань на період дії форс-мажорних обставин.

Розглянувши подану зустрічну позовну заяву, заслухавши доводи та пояснення сторін, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку в задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України “Про судоустрій України” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Відповідно до ч.1 ст. 1, ч.1 ст. 2 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Порушення своїх прав та необхідність їх захисту, особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами.

Згідно з частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав.

Згідно зі статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Крім того, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов‘язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед переліку наведених статей наявний такий спосіб захисту, як примусове виконання обов‘язку в натурі, однак суд відзначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача відносно якої суд повинен прийняти рішення, а тому вимога про зобов’язання відповідача відкласти термін виконання зобов’язання по сплаті коштів за послуги з водопостачання та водовідведення на час впродовж якого діють форс-мажорні обставини не може бути самостійним предметом спору, так як наявність чи відсутність у відповідача права на відстрочку виконання зобов’язань на період дії форс-мажорних обставин, оцінюється судом під час розгляду спору про стягнення боргу.

Крім того, слід зазначити, що ні законом, ні договором не передбачено обов’язку відповідача за зустрічним позовом відкласти термін виконання зобов’язання по сплаті коштів за послуги з водопостачання та водовідведення на час дії форс-мажорних обставин.

Викладена правова позиція знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду України від 13.07.2004 № 10/732, у п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році", у п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню зі сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-18»(місцезнаходження: 03179, м. Київ, Святошинський р-н, вул. Феодори Пушиної, 44/50, код ЄДРПОУ 22895150) на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1 –А, код ЄДРПОУ 03327664) 133592 (сто тридцять три тисячі п’ятсот дев’яносто дві) грн. 48 коп. –основного боргу, 1040 (одну тисячу сорок) грн. 06 коп. –інфляційних втрат, 1346 (одну тисячу триста сорок шість) грн. 33 коп. - державного мита та 113 (сто тринадцять) грн. 09 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5267 (п’ять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 28 коп. витрат на оплату експертизи.

3. В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

19.11.2009 року