Рішення № 67775213, 13.07.2017, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1217/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

13.07.2017 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі

головуючого - судді Ганкіної І.А.,

при секретарі Жигаровій Д.О.,

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Кудельської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія» Вектор плюс», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 про визнання недійсним іпотечного договору, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом 11.03.2016 року, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 19.06.2006 року між позивачем, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 були укладені договори дарування жилого будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_5, що розташовані в АДРЕСА_2 Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 07.11.2014 року зазначені договори дарування визнано недійсними. На даний час позивач позбавлена можливості зареєструвати за собою право власності на дану нерухомість, оскільки на жилий будинок та земельну ділянку накладено обтяження.

Так, 07.11.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір № 0101/1107/88-081-Z-01, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького РНО Марунько О.Г., за реєстровим № 2072, за яким передано в заставу банку цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, які знаходяться за адресою АДРЕСА_3

Згідно договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012 року право вимоги за іпотечним договором набуло ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Вважає вказаний іпотечний договір недійсним з наступних підстав.

Так, договір дарування жилого будинку та договір дарування земельної ділянки порушували права позивача, оскільки в силу похилого віку і за станом здоров'я, укладаючи з ОСОБА_4 вказані договори, вона помилялася стосовно обставин, які мають істотне значення, зокрема, щодо правової природи цих правочинів, прав та обов'язків сторін, оскільки вважала ці правочини договором довічного утримання, відповідно до умов якого інша сторона договору зобов'язувалась здійснювати постійний догляд та утримання, а право розпорядження нерухомим майном перейшло б до відповідача лише після смерті позивача, і якби не помилка в правовій природі правочину та його правових наслідках, спірні договори не були б укладені. Тому Вінницький районний суд 07.11.2014 року дійшов висновку про визнання даних договорів дарування недійсними.

Момент недійсності договорів дарування жилого будинку і земельної ділянки за таких обставин є днем їх укладення, а саме 19.06.2006 року, а тому іпотечний договір від 07.11.2007 року № 0101/1107/88-081-Z-01, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького РНО Марунько О.Г., за реєстровим № 2072 також підлягає визнаю недійсним, адже ОСОБА_4 не мала права на укладення даного договору, зважаючи на те, що такі дії не відповідають волевиявленню позивача, оскільки порушують її право власності на нерухоме майно.

На даний час позивачу 78 років, вона постійно хворіє та потребує догляду, а спірне житло є її єдиним місцем проживання.

Про наявність іпотечного договору № 0101/1107/88-081-Z-01, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького РНО Марунько О.Г., за реєстровим № 2072 позивачу стало відомо 11.12.2015 року з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодооб'єкта нерухомого майна. ОСОБА_4 не повідомляла позивача про те, що має намір укладати іпотечний договір.

За вказаних обставин позивач та її представник просять суд визнати недійсним іпотечний договір від 07.11.2007 року №0101/1107/88-081- Z-01, укладений між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», та ОСОБА_4 і посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Марунько О.Г., за реєстровим № 2072.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав в межах заявлених вимог, та суду показав, що 19.06.2006р. року між позивачем, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були укладені договори дарування жилого будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки, що розташовані в АДРЕСА_4. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 07.11.2014 року зазначені договори дарування було визнано недійсними.Дане рішення набуло сили, однак скористатися своїм правом на реєстрацію своєї власності позивач не взмозі, так як 07.11.2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, за яким передано в заставу банку належне позивачці майно. Згідно договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 28.11.2012 року право вимоги за іпотечним договором набуло ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», тому позивачка звернулася до суду з позовом до даного товариства, яке перевело на себе право власності на належне позивачці майно, в зв»язку з невиконанням кредитного договору. В судових дебатах просить позов задоволити з врахуванням нормативних положень ст.ст.203,215,216 ЦК України.

Представник ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» Кудельська В.В. позов не визнала. Представник суду показала, що на час укладання правочину всі вимоги закону щодо укладання іпотечного договору було дотримано. Майно, яке було предметом іпотеки було належним чином зареєстровано за іпотекодавцем і не перебувало під арештом чи будь-яким обмеженням, тому угода була укладена на законних підставах. В зв»язку з невиконанням кредитного договору іпотечне майно було переведено у власність товариства за нотаріальним написом. Дії нотаріуса було оскаржено ОСОБА_4 до суду, однак за рішенням суду в задоволені позову було відмовлено. Просить в зв»язку з вказаним у задоволені позову ОСОБА_3 відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 надала суду заяву про слухання справи у її відсутність.

Також, відповідно до письмових заперечень на позовну заяву ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»від 12.07.2016 року, останнє зазначає, що ТОВ «ФК «Вектор Плюс» вимоги позовної заяви не визнає та заперечує проти доводів позовної заяви з огляду на наступне.Так, 07.11.2007 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 0101/1107/88-081. Відповідно до Кредитного договору банк надав, а ОСОБА_7 отримав кредит в сумі 51300,00 доларів США та зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за його користування.З метою забезпечення виконання зобов'язання по Кредитному договору 07.11.2007 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 був укладений Іпотечний договір № 0101/1107/88-081-Z-01, відповідно до умов якого ОСОБА_4 є майновим поручителем за виконання ОСОБА_7 зобов'язань, передбачених Кредитним договором.З Іпотечного договору вбачається, що договір підписано сторонами в присутності приватного нотаріуса Вінницького РНО Марунько О.Г. У договорі зазначено, що останній підписаний сторонами, особу громадян, які підписали договір, встановлено, їх правоздатність та дієздатність, ПАТ «Сведбанк», а також повноваження представників та належність гр. ОСОБА_4 заставленого майна перевірено.Таким чином, на момент укладення договору іпотеки були відсутніми підстави, які свідчили б про недійсність правочину. Іпотекодавець був цілком дієздатним, право власності на предмети іпотеки належало Іпотекодавцю, волевиявлення ОСОБА_4 було вільним і відповідало її внутрішній волі, іпотечний договір сторони вчинили у формі, встановленій законом, що перевірено та підтверджується Договором іпотеки, який посвідчений нотаріусом. Крім того, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06.11.2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14.02.2014 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 0101/1107/88-081-Z-01 від 07.11.2007 року на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (правонаступник ПАТ «Сведбанк»). І лише 07.11.2014 року було ухвалено рішення Вінницького районного суду Вінницької області про визнання недійсними договорів дарування. Відповідно, Іпотечний договір є дійсним, що підтверджується відповідним судовим рішенням, його недійсність Позивачем спростована не була.Зважаючи на зазначене, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс»просить суд відмовити Позивачу в задоволенні її позовних вимог.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази по справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст.16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Тобто, за змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У рішенні «Меньшакова проти України» від 08.04.2010 року Європейський суд з прав людини виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду. Суд повторює, що пункт 1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом.

В пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 19.06.2006 року між ОСОБА_3та ОСОБА_4було укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_3 передала безоплатно у власність (подарувала), а ОСОБА_4 прийняла дарунок - цілий жилий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_5 та розташований на присадибній ділянці, яка належить ОСОБА_3 згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 виданого 01.04.2005 року Вінницько-Хутірською сільською радою на підставі рішення 13 сесії 4 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 13.10.2004 року і яка подарована ОСОБА_4 на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу - Надольською Т.П. 19.06.2006 року за № 3854.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу - Надольською Т.П. 19.06.2006 року за № 3853 (а.с. 6).

19.06.2006 року між ОСОБА_3та ОСОБА_4було укладено договір дарування, згідно якого ОСОБА_3 передала безоплатно у власність (подарувала), а ОСОБА_4 прийняла у дарунок - земельну ділянку площею 0,1878 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована в АДРЕСА_5, яка належить ОСОБА_3 згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 виданого 01.04.2005 року Вінницько-Хутірською сільською радою на підставі рішення 13 сесії 4 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 13.10.2004 року.

Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу - Надольською Т.П. 19.06.2006 року за № 3854 (а.с. 8, 9).

14.07.2006 року право власності на вищевказане будинковолодіння було зареєстровано за гр. ОСОБА_4 в Комунальному підприємстві «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» і записано в реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 715, що підтверджується ксерокопією реєстраційного посвідчення (а.с. 7).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 07.11.2014 року у справі № 128/2000/14-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, визнано недійсним договір дарування жилого будинку з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_5, укладений 19.06.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу - Надольською Т.П. 19.06.2006 року і зареєстрований в реєстрі за № 3853 та визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,1878 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована в АДРЕСА_5, укладений 19.06.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу - Надольською Т.П. 19.06.2006 року і зареєстрований в реєстрі за № 3854. Вказане рішення набуло чинності 18.11.2014 року, що підтверджується ксерокопією рішення (а.с. 10-11).

07.11.2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», місцезнаходження 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, № 30, ідентифікаційний код 19356840 (далі - «Заставодержатель»), в особі начальника юридичного відділу Вінницького відділення АКБ «ТАС-Комерцбанк» ОСОБА_9, таОСОБА_4, НОМЕР_1, виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 08.12.1995 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, прописаною за адресою: АДРЕСА_6 яка далі іменується Іпотекодавець, та виступає майновим поручителем за фізичну особу - підприємця ОСОБА_7, НОМЕР_3, виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 23.10.1997 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, прописаного за адресою: АДРЕСА_1, що надалі іменується Позичальник, було укладено іпотечний договір № 0101/1107/88-081-Z-01, за умовами якого в забезпечення виконання ОСОБА_7 зобов'язання за кредитним договором № 0101/1107/88-081 від 07.11.2007 року у розмірі 51300,00 (п'ятдесят одна тисяча триста) доларів США, Іпотекодавець передала в іпотеку Іпотекодержателю належне їй на праві власності майно: 1) цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_7 який належить Іпотекодавцю на підставі договору дарування жилого будинку, посвідченого Надольською Т.П., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 19.06.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3853 та зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 14.07.2006 року і записано в реєстрову книгу № 3 за реєстровим № 715; 2) земельну ділянку за кадастровим НОМЕР_7 загальною площею 0,1878 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8, яка належить Іпотекодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_8 від 22.03.2007 року, виданого на підставі договору дарування земельної ділянки від 19.06.2006 року, який посвідчений приватним нотаріусом Надольською Т.П., реєстр. № 3854, ВСХ 740912 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010781000174. Вказаний договір посвідчено 07.11.2007 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу - Марунько О.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 2072, що підтверджується його ксерокопією (а.с. 13-16).

Відповідно до розділу 3 Договору іпотеки, згідно витягу з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру серії ААА № 315363, виданого Вінницькою регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру» від 18.10.2007 року, стосовно відчужуваної земельної ділянки до бази даних АС ДЗК не занесено відомостей про наявність обмежень та обтяжень (а.с. 13 зі звороту).

Згідно розділу 4 Договору іпотеки Іпотекодавець свідчить, що Предмет іпотеки належить їм на праві власності та до укладення цього Договору, ні Предмет іпотеки, ні будь-яку його частину нікому будь-яким способом невідчужено, не передано в оренду, найом, користування на будь-яких інших підставах, не передано віпотеку іншим особам, він не є предметом судового спору і не перебуває під арештом, забороною відчуження, треті особи не мають на нього будь-яких прав, в тому числі прав та вимог, що підлягають державній реєстрації відповідно до чинного законодавства України.Відсутність заборони відчуження (арешту) Предмета іпотеки підтверджується довідкою з Єдиного реєстру заборон, виданою приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу - Марунько О.Г. 07.11.2007 року та витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07.11.2007 року. Відсутність застави в т.ч. податкової перевірено за даними з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна про податкову заставу, що підтверджується витягом, який виданий приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу - Марунько О.Г. 07.11.2007 року та за даними з Державного реєстру іпотек, що підтверджується витягами, які видані приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу - Марунько О.Г. 07.11.2007 року. Згідно витягу з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадаструсерії ААА 315363, виданого 18.10.2007 року та внесеного до бази даних реєстру за № АБГ 085363 на земельну ділянку не встановлені будь-які обмеження, в т.ч. і земельні сервітути (а.с. 13 зі звороту).

Крім того, зі змісту Договору іпотеки вбачається також, що 07.11.2007 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу - Марунько О.Г., на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв'язку з посвідченням даного Договору іпотеки накладено заборону відчуження зазначеного в Договорі майна, зареєстровано в реєстрі за № 2073, № 2074 (а.с. 16).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 49640740 від 11.12.2015 року вбачається, що 07.11.2007 15:35:17 за № 5986925 реєстратором: Приватний нотаріус Марунько О.Г., АДРЕСА_9, НОМЕР_9 зареєстрована заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 5986925; підстава обтяження: Іпотечний договір, 2072, 07.11.2007, Марунько О.Г.; об'єкт обтяження: земельна ділянка, адреса: АДРЕСА_12 кадастровий номер: НОМЕР_10 власник: ОСОБА_4, а 01.12.2012 09:24:38 реєстратором: Приватний нотаріус Заєць І.О.АДРЕСА_10, НОМЕР_11 зареєстрована іпотека; реєстраційний номер обтяження: 5987704; підстава обтяження: договір про відступлення прав за іпотечними договорами, 6970, 28.11.2012, ПНКМНО Заєць І.О.; об'єкт обтяження: будинок, адреса: АДРЕСА_11 та земельна ділянка, адреса: АДРЕСА_12 кадастровий номер: НОМЕР_10 Іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС», Код: 38004195, 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд.3; майновий поручитель: ОСОБА_4; боржник за основним зобов'язанням: ОСОБА_7 (а.с. 12).

З ксерокопії листа № 881/02-24 від 01.02.2016 року вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11, на підставі ст. 84 Закону України «Про нотаріат», гр. ОСОБА_12 було передано заяву ТОВ «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС», відповідно до якої, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» повідомила останню про те, що 28.12.2012 року Акціонерне товариство «Сведбанк» (публічне) уклало з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» Договір факторингу № 15, за яким відступило право вимоги по Кредитному договору № 0101/1107/88-081 та на підставі Договору про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, посвідченого 28.12.2012 року, ОСОБА_10, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та відступило право вимоги за Договором іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_17 Також було роз'яснено необхідність усунути порушення Кредитного договору та повідомлено, що у випадку невиконання цієї вимоги ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» буде вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 21).

Факт відступлення ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» права вимоги за спірним Іпотечним договором ТОВ «Факторингова компанія Вектор Плюс» підтверджується копією договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 08.11.2012 року (а.с. 172).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 61810380 від 21.06.2016 року, вбачається, що 09.03.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Кобелєвою А.М., відповідно до договору іпотеки серія та номер 2072, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу - Марунько О.Г. від 07.11.2007 року, на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28717310 від 14.03.2016 року, за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було зареєстровано право приватної власності на житловий будинок та земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_12, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташовані за адресою: АДРЕСА_13 (а.с. 79).

Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 31.01.2017 року у справі № 128/3652/16-ц за позовом ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третіх осіб без самостійних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія Вектор Плюс», ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання дій приватного нотаріуса протиправними та скасування рішення, визнано дії приватного нотаріуса Київського МНО Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку за кадастровим НОМЕР_13, які розташовані за адресою: АДРЕСА_14 за ТОВ «Факторингова компанія» Вектор Плюс» протиправними; скасовано рішення приватного нотаріуса Київського МНО Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер запису 13674950 від 09.03.2016 року стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки (реєстрація права власності за ТОВ «Факторингова компанія» Вектор Плюс»), а саме цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_15 та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського МНО Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер запису 13674200 від 09.03.2016 року стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки (реєстрація права власності за ТОВ «Факторингова компанія» Вектор Плюс»), а саме земельну ділянку за кадастровим НОМЕР_13, яка розташована за адресою: АДРЕСА_16, що підтверджується копією вказаного рішення (а.с. 165-167).

Згідно копії рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19.05.2017 року, заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31.01.2017 року скасовано, ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, третіх осіб без самостійних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія Вектор Плюс», ОСОБА_3, ОСОБА_7 про визнання дій приватного нотаріуса протиправними та скасування рішення - відмовлено (а.с. 168-170).

Так, позивач вважає, що спірний Іпотечний договір є недійсним у відповідності до ст. ст. 203, 215 ЦК України, оскільки передане в іпотеку майно не є власністю ОСОБА_4

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки може бути нерухоме майно, зокрема, якщо воно належить іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Правове значення для захисту права власності у такому разі має встановлення факту наявності у власника перешкод здійснювати своє право власності.

За змістом ст.ст. 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або такі, що є необхідними для договорів цього виду, а також усі умови, відносно яких за заявою хоч би однієї із сторін має бути досягнута згода.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно вимог ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (чинної на час укладення спірного правочину) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, згідно частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Зі змісту оспорюваного правочину, а саме: Іпотечного договору №0101/1107/88-081- Z-01 від 07.11.2007 року, вбачається, що позивач не була стороною даного правочину.Іпотечний договір було підписано його сторонами в присутності приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу - Марунько О.Г.; у договорі зазначено, що останній підписаний сторонами, особу громадян, які підписали договір, встановлено, їх правоздатність та дієздатність, ПАТ «Сведбанк», а також повноваження представників та належність гр. ОСОБА_4 заставленого майна перевірено.На момент укладення договору іпотеки були відсутніми підстави, які свідчили б про недійсність правочину. Іпотекодавець був цілком дієздатним, право власності на предмети іпотеки належало Іпотекодавцю, волевиявлення ОСОБА_4 було вільним і відповідало її внутрішній волі, іпотечний договір сторони вчинили у формі, встановленій законом, що перевірено та підтверджується Договором іпотеки, який посвідчений нотаріусом.

Крім того, рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06.11.2013 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 14.02.2014 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 0101/1107/88-081-Z-01 від 07.11.2007 року на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (правонаступник ПАТ «Сведбанк»). Лише 07.11.2014 року було ухвалено рішення Вінницького районного суду Вінницької області про визнання недійсними договорів дарування, якенабуло чинності 18.11.2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В даний час власником іпотечного майна є ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», право власності на іпотечне майно за ним зареєстроване у встановленому Законом порядку.

Рішення про реєстрацію права власності на іпотечне майно за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не скасоване, що встановлено в судовому засіданні відповідно до копії рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19.05.2017 року. Таким чином, на момент укладення спірного правочину ОСОБА_4 була законним власником переданого в іпотеку майна і порушення вимог ст.203 ЦК України при укладанні іпотечного договору № 0101/1107/88-081-Z-01 від 07.11.2007 року судом не встановлено.

А отже підстав для застосування до даного договору ст.215 ЦК України судом також не встановлено.

На теперішній час, право власності на іпотечне майно є зареєстрованим за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», а отже є встановленим наявність спору щодо право власності на дане майно, регулюємого нормативними положеннями глави 29 ЦК України.

Позивач та її представник в судовому засіданні не вказали достатніх правових підстав необхідних для визнання вказаного Іпотечного договору недійсним та застосування ст.216 ЦК України.

Тому, суд вважає, що обставин, визначених частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, при розгляді даної справи судом не встановлено, а отже відсутні підстави для визнання Іпотечного договору недійсним.

Таким чином в задоволенні позову слід відмовити.

В зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.203,215,236,321 ЦК України, ст.ст. ст.ст.15, 30, 60, 61, 78 ,82, 130, 214, 215, 223 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія» Вектор плюс», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5 про визнання недійсним іпотечного договору - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається на рішення суду до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: