Ухвала суду № 67775138, 11.07.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

11 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І.,

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

розглянувши заяву Державного вищого навчального закладу «Кам'янець-Подільський індустріальний коледж» про перегляд Верховним Судом України рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2015 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року, клопотання про зупинення виконання рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного вищого навчального закладу «Кам'янець-Подільський індустріальний коледж» про визнання частково недійсним трудового контракту, визнання контракту безстроковим трудовим договором, скасування наказів про непродовження контракту та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 15 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнив: визнав недійсним контракт, укладений між нею та Державним вищим навчальним закладом «Кам'янець-Подільський індустріальний коледж» (далі - ДВНЗ), в частині терміну його дії з 01 вересня 2014 року по 01 вересня 2015 року; визнав цей контракт безстроковим трудовим договором; визнав недійсним і скасував пункт 3 наказу ДВНЗ від 30 червня 2015 року № 140/1 та наказ від 31 серпня 2015 року № 76/2; поновив ОСОБА_4 на умовах безстрокового трудового договору па посаді з 31 серпня 2015 року; стягнув з ДВНЗ 2 тис. 439 грн 04 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу; розподілив судові витрати. При цьому суд зазначив, що рішення в частинах поновлення на роботі та стягнення суми платежу підлягає негайному виконанню.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 15 березня 2017 року судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишила без змін.

15 червня 2017 року ДВНЗ звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2015 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини другої статті 23 та частини другої 391 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права заявник посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року, в якій, на його думку, по-іншому застосовано вказані норми матеріального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 15 березня 2017 року, про перегляд якої порушує питання заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для поновлення позивачки на посаді з огляду на те, що відповідно до положень частини третьої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом; при цьому суди встановили, що відповідач неодноразово переукладав контракт з позивачкою та, врахувавши характер і умови виконання її роботи, дійшли висновку про те, що позивачка набула статусу постійного працівника, а тому не могла бути звільнена на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України.

Разом з тим у наданій для порівняння ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року суд касаційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 КЗпП України між сторонами було укладено контракт на визначений строк, установлений за їх погодженням. Оскільки позивачка відмовилася від переукладення цього контракту на новий строк, то її правомірно було звільнено у зв'язку із закінченням дії контракту.

Отже, правові висновки суду касаційної інстанції, викладені в наведеному судовому рішенні та в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, ґрунтуються на різних фактичних обставинах, що позбавляє Верховний Суд України можливості установити неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Таким чином, відсутні правові підстави для зупинення виконання рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2015 року.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Державного вищого навчального закладу «Кам'янець-Подільський індустріальний коледж» про визнання частково недійсним трудового контракту, визнання контракту безстроковим трудовим договором, скасування наказів про непродовження контракту та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за заявою Державного вищого навчального закладу «Кам'янець-Подільський індустріальний коледж» про перегляд Верховним Судом України рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2015 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 березня 2017 року відмовити.

Клопотання про зупинення виконання рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 жовтня 2015 року залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко