Ухвала суду № 67775114, 14.07.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

14 липня 2017 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про повернення коштів по депозитному вкладу,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 2 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 лютого 2016 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 2 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 3000 доларів США депозитного вкладу з нарахованими відсотками 806 доларів 79 центів США та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1147, 35 грн., в решті позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2017 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задоволено, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 лютого 2016 року скасовано, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 2 жовтня 2015 року залишено без змін.

У червні 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2017 року з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 1 статті 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 1058-1060 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 1.4. Положення залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб, положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 12 листопада 2003 року № 492, пункту 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу III «Касові операції банків з клієнтами Інструкції № 337.

На обгрунтування зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року, від 26 квітня 2017 року (справа № 201/9857/14ц), від 26 квітня 2017 року (справа №754/13963/15ц), від 12 квітня 2017 року (справа № 756/9804/15ц), від 15 березня 2017 року, від 25 січня 2017 року (справа № 201/11810/15ц), від 20 квітня 2016 року, від 1 березня 2017 року, від 12 квітня 2017 року (справа № 761/18130/15ц), від 6 квітня 2017 року, від 24 квітня 2017 року (справа № 642/8921/15ц), від 2 березня 2017 року, від 24 квітня 2017 року (справа № 201/2754/15ц), від 15 лютого 2017 року, від 25 січня 2017 року, від 8 лютого 2017 року й постанови Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року (справа № 6-352 цс 16), від 11 травня 2016 року (справа № 6-37 цс 16), від 21 вересня 2016 року (справа № 6-997 цс 16), від 16 листопада 2016 року (справа № 6-1286 цс 16) та від 13 березня 2017 року, в яких, на його думку, зазначені норми права застосовані по-іншому.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення коштів по банківському вкладу виходив з того, що позивачем не підтверджено факт внесення коштів за договором банківського вкладу, зокрема, не надано ощадної книжки, або сертифікату, чи іншого документу, що відповідає вимогам статті 1059 ЦК України, пункту 1.4. Положення залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб та Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 12 листопада 2003 року № 492.

У наданих для порівняння судових рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року, від 1 березня 2017 року, від 12 квітня 2017 року (справа № 761/18130/15ц), від 6 квітня 2017 року, від 24 квітня 2017 року (справа № 642/8921/15ц), від 2 березня 2017 року, від 24 квітня 2017 року (справа № 201/2754/15ц), від 15 лютого 2017 року, від 25 січня 2017 року та від 8 лютого 2017 року, суд касаційної інстанції, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про стягнення по депозитному вкладу з огляду на те, що позивачі у цих справах підтвердили факт внесення ними коштів за договорами банківських вкладів у відповідності з вимогами, передбаченими статтею 1059 ЦК України, пунктом 1.4. Положення залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб та Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній і іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 12 листопада 2003 року № 492.

Отже, в судових рішеннях, наданих заявником для порівняння, та в судовому рішенні про перегляд якого подано заяву, встановлені різні фактичні обставини справи, що не є неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Надані для порівняння ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року, від 26 квітня 2017 року (справа № 201/9857/14ц), від 26 квітня 2017 року (справа №754/13963/15ц), від 12 квітня 2017 року (справа № 756/9804/15ц), від 15 березня 2017 року та від 25 січня 2017 року (справа № 201/11810/15ц) не можуть бути прикладами неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справи на новий розгляд з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України у зв'язку з не встановленням судами фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У наданих для порівняння постановах Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року (справа № 6-352 цс 16) , від 21 вересня 2016 року (справа № 6-997 цс 16) та від 16 листопада 2016 року (справа № 6-1286 цс 16) Верховний Суд України, виходячи з аналізу статті 1059 Цивільного кодексу України, пункту 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 516, пунктів 1.8, 1.9, 1.10, 10.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада

2003 року № 492, пункту 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 1 червня 2011 року № 174 дійшов правового висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Відтак, порівняння наведених судових рішень не дає підстав вважати, що висновок, викладений в судовому рішенні, про перегляд яких подано заяву, суперечить висновкам, викладених в зазначених постановах Верховного Суду України.

У наданих для порівняння постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року (справа № 6-37 цс 16) та від 13 березня 2017 року (справа № 6-2128 цс 16), Верховний Суд України переглядав судові рішення суду касаційної інстанції щодо неоднакового застосування норм статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та дійшов правого висновку про те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг передбачену частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист права споживачів».

Отже, у наданих заявником порівняння постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року (справа № 6-37 цс 16) та від 13 березня 2017 року (справа № 6-2128 цс 16), та в судовому рішенні про перегляд якого подано заяву, має місце різне матеріально-правове регулювання спірних відносин.

За викладених обставин вважати заяву ОСОБА_4 немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про повернення коштів по депозитному вкладу за заявою ОСОБА_4, про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2017 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук