Ухвала суду № 67773898, 12.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№22-ц/796/4606/17 Головуючий у 1 інстанції - Писанець В.А.

Унікальний №757/35735/15-ц Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Слюсар Т.А., Волошиної В.М.

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Фінансова Ініціатива», Національного Банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів за депозитним договором та відшкодування збитків,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Фінансова Ініціатива» (далі - ПАТ КБ «Фінансова Ініціатива»), Національного Банку України (далі - НБУ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і, з урахуванням уточнень до позову, просив винести рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь кошти за депозитним договором, укладеним сторонами 15.05.2014 року, згідно якого позивач вніс на депозитний рахунок, який відкритий ПАТ КБ «Фінансова Ініціатива» на його ім»я, кошти у сумі 19.697 дол.США, а також відсотки.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача ПАТ КБ «Фінансова Ініціатива» на свою користь пеню у сумі 90.001грн.24 коп., інфляційні втрати у сумі 7.618 грн. та 3% річних у сумі 5.677 грн.26 коп./а.с.2-5,36-40/.

Оскільки по закінченні строку дії договору за зверненням позивача ОСОБА_1 Банком було відмовлено у поверненні депозитного вкладу та відсотків, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року у позові відмовлено/а.с.143-144/.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції послався на те, що на підставі Постанови НБУ від 23.06.2015 року №408 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Фінансова Ініціатива» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2015 року №121 «Про запровадження з 24.06.2015 року тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива».

При цьому, як зазначив суд першої інстанції, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації, зокрема, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі /а.с.147-148 звор./.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 15.05.2014 року за №313650 між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Фінансова Ініціатива» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» на суму 19.697 дол.США, що становило 229.725 78 коп.82 грн. під 12,75% річних, а з 20.05.2015 року - 2% річних, на термін до 18.08.2015 року /а.с.6- 8/.

Відповідно до п.4.1.1. Договору Банк зобов»язувався по закінченні терміну дії Договору повернути Вкладнику суму вкладу та відсотки, нараховані відповідно до умов цього договору в повному обсязі.

Таким чином, між сторонами виникли договірні правовідносини банківського вкладу, визначені ст.1058 ЦК України, згідно якої, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.2 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов»язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або у іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Оскільки по закінченні дії договору позивачу було відмовлено Банком у поверненні вкладу разом з нарахованими процентами, позивач ОСОБА_2 звернувся з цим позовом до суду.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до вимог ст.76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Правління НБУ прийняло постанову №408 від 23.06.2015 року «Про віднесення ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» до категорії неплатоспроможних» і рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 24.06.2015 року за №121 у ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива запроваджено тимчасову адміністрацію банку та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Відповідно до ч.5 ст.36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов»язань щодо сплати податків і зборів (обов»язкових платежів), а також зобов»язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов»язань банку.

Пунктом 1 ч.6 ст.36 цього Закону передбачено, що обмеження, встановлене п.1 ч.5 цієї статті не поширюється на зобов»язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантуються Фондом.

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

В період запровадження тимчасової адміністрації банку виплата коштів за договорами банківських рахунків вкладників має здійснюватись у відповідності до «Положення про порядок відшкодування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9.08.2012 року за №14.

Статтею 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення НБУ про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч.1,4 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено порядок спрямування уповноваженою особою Фонду коштів одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку на задоволення вимог кредиторів та встановлено що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Отже, враховуючи, що звернення позивача до суду з цим позовом (15.09.2015р.) відбулося після запровадження у ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» тимчасової адміністрації банку та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів (24.06.2015р.), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові, дійшов правильного висновку, що під час ліквідації банку не допускається задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури.

Крім того, відповідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України за результатами розгляду справи №6-1123цс16, якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про відхилення доводів позивача в тій частині, що, оскільки, ухвалою Вищого адміністративного суду України за №826/11415/16 від 13.04.2017 року скасовано постанову Правління НБУ №408 від 23.06.2015 року «Про віднесення ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» до категорії неплатоспроможних», тому, на його думку, це автоматично свідчить про недійсність також і рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 23.06.2015 року за №121 у ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива».

При цьому, колегія суддів керується тим, що в силу ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідації банків, у зв»язку з чим, указаний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у спірних правовідносинах.

Однак, як встановлено судом, рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.06.2015 року за №121 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива» на час розгляду цієї справи не скасоване і є чинним.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє за дорученням ОСОБА_2, відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді