Ухвала суду № 67773865, 12.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№22-ц/796/8273/17 Головуючий у 1 інстанції - Васильєва Н.П.

Унікальний №757/38083/15-ц Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2017 року м.Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року про визнання неподаною та повернення заявникам позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Держави України в особі Кабінету Міністрів України про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року зазначену заяву залишено без руху та надано строк - п'ять днів з моменту одержання копії ухвали для усунення недоліків. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки в ній не викладено обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не зазначено в чому полягає порушення прав позивачів, відсутні посилання на докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, а також відсутнє обґрунтування розміру заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою судді Шевченківського Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року зазначену позовну заяву визнано неподаною та повернуто заявникам, у зв'язку з неусуненням останніми недоліків.

В поданій апеляційній скарзі позивачі просять зазначену ухвалу скасувати, як таку що суперечить вимогам закону, а питання про відкриття провадження за вказаною позовною заявою передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Учасники судового розгляду, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, клопотання про перенесення судового розгляду не подали, тому відповідно до положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Панченка М.М., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

За змістом ч. 2 цієї ж статті, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Визнаючи неподаною та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, виходив з того, що позивачами на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 20 жовтня 2015 року не усунуто недоліки та не приведено позовну заяву у відповідність з вимогами, встановленими чинним процесуальним законодавством, зокрема, з положеннями ст. 119 ЦПК України.

Так, згідно п. п. 3, 5 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Між тим, позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 не містить посилання на те, ким та яке саме право позивачів порушене та підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Проте, позовна заява, подана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містить будь-яких посилань на докази, якими підтверджуються обставини, викладені в позовній заяві. Не містить позовна заява і посилання на підстави для звільнення заявників від доказування.

Крім того, позивачами жодним чином не обґрунтовується розмір заявлених ними вимог про відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги зводяться до роздумів позивачів про ситуацію в країні та жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції.

Отже, враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм чинного процесуального законодавства та не може бути скасована з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

Згідно до п.1 ч. 1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.307, 312 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу судді Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді