Рішення № 6777186, 17.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/315 17.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмегагранд» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Союз-Прес» Про стягнення 17999,44 грн.

Суддя Палій В.В.

Секретар Молочна Н.С.

Представники сторін:

від позивача           Рубан В.А.- предст. (дов. від 13.08.2009р.)

від відповідача           не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17999,44грн. (4990,00грн. –основного боргу, 578,02грн. –пені, 12431,42грн. –упущеної вигоди), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань по виконанню послуг за договором №5336 про розміщення реклами в довіднику від 04.11.2008р., а також витрати по сплаті державного мита –190,00грн., витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00грн., 1000,00грн. –витрат позивача на оплату послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 08.10.2009р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/315, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 21.10.2009р.

У судовому засіданні 21.10.2009р. представник позивача надав суду довідку про включення до ЄДРПОУ позивача та платіжні доручення №2 від 06.11.2008р., №11 від 27.11.2008р. із відтисками штампів банку у графі «проведено банком»та підписами уповноваженої особи.

Представник відповідача у судове засідання 21.10.2009р. не з’явився, відзиву на позовну заяву не надав.

У зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та з метою витребування ненаданих суду документів, розгляд справи 21.10.2009р. відкладено.

У судовому засіданні 10.11.2009р. представник позивача звернувся до суду із клопотанням про зменшення ціни позову відповідно до розрахунку ціни позову, а саме, позивач просить суд стягнути з відповідача 4990,00грн. –основного боргу, 578,02грн.-пені, 10658,64грн. –упущеної вигоди. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, у тому числі, 1000,00гн. –витрат на оплату послуг адвоката.

Представником позивача також надано суду письмове обґрунтування вимог пені, додаток №1 від 06.11.2009р. до договору про надання правових послуг адвоката, розписку адвоката про одержання гонорару у розмірі 1000,00грн., результати маркетингового дослідження.

Відповідно до довідки про включення відповідача до ЄДРПОУ, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, Кіквідзе, 13, відповідно, ухвали суду були направлені за вказаною адресою, проте, відповідач у судові засідання не з’явився, відзиву на позов не надав.

У судовому засіданні 10.11.2009р. судом оголошено перерву до 17.11.2009р., з метою виготовлення та оголошення повного тексту рішення по справі.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, суд, -

в с т а н о в и в :

04.11.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір №5336 про розміщення реклами в довіднику (далі –договір), відповідно до умов якого виконавець (відповідач) за замовленням замовника (позивач) надає послуги по виготовленню, розміщенню та розповсюдженню інформації та/або реклами (далі –реклами) в «Городском телефонном справочнике «09»г. Киева»№1/2009 року (далі –довідник), який видається виконавцем.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2. договору вартість послуг визначається у додатку до даного договору. У вартість розміщення реклами включена вартість послуг відповідача по розповсюдженню видання.

Сторонами було укладено Додаток №1 до договору, умовами якого визначено вид інформації для розміщення в довіднику та загальну вартість послуг по розміщенню інформації, яка загалом складає 4990,00грн.

Відповідно до п.3.3. договору оплата здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача вартості послуг згідно виставленого відповідачем рахунку протягом 7 (семи) банківських днів після підписання додатку.

Так, позивачем було здійснено оплату послуг відповідача у сумі 4990,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2 від 06.11.2008р. та №11 від 27.11.2008р. (копії в матеріалах справи).

Відповідно до п.2.9. договору виконавець зобов’язаний опублікувати матеріали позивача в довіднику в строк не пізніше 31 січня 2009 року. Датою виконання відповідачем зобов’язань по розміщенню реклами позивача є дата опублікування довідника з рекламою позивача (п.2.13).

Проте, відповідач у строк до 31.01.2009р. свої зобов’язання по опублікуванню матеріалів позивача в довіднику не виконав.

22.06.2009р. позивачем було вручено під розписку представнику відповідача вимогу №6/ВК-2008 від 26.05.2009р. про повернення сплачених позивачем коштів у сумі 4990,00грн., в зв’язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором.

Проте, відповідач заборгованість у сумі 4990,00грн. не сплатив, письмової відповіді на вимогу не надав.

          На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 4990,00грн. основного боргу, а саме, суму попередньо оплачених послуг, які не були надані.

Відповідно до ч. 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 4990,00грн. основного боргу вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов’язання 578,02грн. –пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки факту погодження нарахування пені у випадку несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язання по наданню послуг не доведено, відповідного договору, яким сторони передбачили таку відповідальність, суду не представлено, вимога про стягнення 578,02грн. - пені задоволенню не підлягає.

У зв’язку з неналежним виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 10658,64грн. - упущеної вигоди.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Частиною 1 ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Боржник, який порушив зобов‘язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов‘язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб‘єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв‘язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідальність за порушення зобов‘язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв‘язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов‘язання. Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином своє зобов‘язання перед позивачем щодо виготовлення, розміщення та розповсюдження інформації у довіднику у встановлені терміни.

Під збитками, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, розуміють, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки позивача могли б полягати в тому, що внаслідок порушення відповідачем свого зобов‘язання за договором, позивач позбавлений права на отримання запланованого доходу за цим договором.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що саме від публікації відповідачем інформаційних та рекламних матеріалів позивача дохід останнього міг скласти 2,136% від загального запланованого доходу від рекламної кампанії 2009 року, а саме 10658,64грн. Результати маркетингового дослідження, які проведені позивачем, не можуть бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки таке дослідження проведено безпосередньо позивачем, який у даному випадку є зацікавленою особою, відповідно таке дослідження не може вважатись незалежним та об’єктивним. Крім того, у резюме маркетингового дослідження вказано, що опитування проводилося серед нових контрагентів позивача, проте, жодних доказів на підтвердження наведеного, крім, безпосередньо складеного позивачем резюме, не надано.

Також, в обґрунтування даної вимоги, позивач вказує на те, що ним було втрачено 20000 прямих потенційних нових клієнтів (обсяг накладу видання), які могли б отримати примірник довідника відповідача та дізнатися про діяльність позивача.

Однак, належних та допустимих доказів того, що саме така кількість осіб могла б стати клієнтами позивача, суду не надано.

Таким чином, суд приходиться до суду про відсутність причинного зв’язку між протиправною бездіяльністю відповідача (у вигляді невиконання зобов’язання) та заподіяними збитками, відповідно, визнає позовну вимогу про стягнення упущеної вигоди необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача 1000,00грн. - витрат позивача на оплату послуг адвоката, то зазначене клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

В підтвердження характеру та вартості послуг позивач надав договір №01-12/08/09 про надання правових послуг адвоката від 12.08.2009р., який укладений між позивачем та адвокатом Рубаном В.А. та копію свідоцтва №4035/10 про право на заняття адвокатською діяльністю Рубана Віталія Андрійовича. Крім того, позивачем надано суду додаток №1 від 06.11.2009р. до договору №01-12/08/09, відповідно до якого сторони встановили, що гонорар адвокату виплачується 09.11.2009р. Підтвердженням здійснення оплати гонорару клієнтом адвокату вважається розписка, яка є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до наданої суду розписки від 09.11.2009р. адвокат Рубан В.А. підтверджує факт одержання від позивача гонорару у розмірі 1000,00грн. за надані послуги адвоката у справі «Укрмегагранд»проти ТОВ «ВД «Союз-Прес».

Відповідно до п.10 Роз‘яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов‘язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об‘єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5.ст.49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Постанови Правління НБУ від 15.12.2004, № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

          Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

          Відповідно до пп. 3.1-3.4 вказаної Постанови Правління НБУ касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

          Таким чином, розписка про одержання коштів в оплату наданих послуг не є первинним документом фінансової звітності та не передбачена законодавством як документ, що підтверджує факт здійснення фінансових розрахунків між підприємствами, підприємством та фізичною особою.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів визначених законодавством в підтвердження факту оплати послуг адвоката у розмірі 1000,00грн. (платіжне доручення, касовий ордер).

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 1000,00грн. –витрат позивача на оплату послуг адвоката.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, позивачу підлягає поверненню 10,01грн. зайво сплаченої суми державного мита, а саме, за вимогу про стягнення 1000,00грн. витрат на оплату послуг адвоката, яка не включається до ціни позову, а відноситься до складу судових витрат, відповідно не підлягає оплаті державним митом.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме, у частині 4990,00грн –основного боргу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Союз-Прес»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 13; код ЄДРПОУ 33546203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмегагранд»(м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27-А, м. Київ, вул. Червоноткацька, 27-А, код ЄДРПОУ 34425800) 4990,00грн –основного боргу, 49,90грн. - державного мита, 72,57грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          В іншій частині позовних вимог –відмовити.

5.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрмегагранд»(м. Київ, вул. Червоногвардійська, 27-А, м. Київ, вул. Червоноткацька, 27-А, код ЄДРПОУ 34425800) 10 (десять) грн. 01коп. зайво сплаченої суми державного мита, перерахованого згідно квитанції №7391587 від 28.08.2009р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя В.В. Палій