Ухвала суду № 67771654, 12.07.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/409/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 121 (101) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 В. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2017 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Гончара В.М.,

суддів: Новіцького Е.Й., Осєтрова В.І.,

з участю секретаря Пилипенко К.К.,

прокурора Ткачук О.М., Коваль М.М.,

потерпілого ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_5,

захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційні скарги прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, у кримінальному провадженні № 12016120170000428 на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2017 року, яким:

неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, маючого початкову загальну освіту, учня ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

визнано винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.Вказаним вироком вирішено питання щодо цивільного позову, судових витрат та речових доказів

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим та засуджений за те, що 08 квітня 2016 року, приблизно о 20 год. 30 хв., знаходячись біля домоволодіння № 34, розташованого по вул. Венгеровського в селі Осикувате, Кіровоградського району Кіровоградської області, в ході сварки із ОСОБА_3, на ґрунті виниклих неприязних відносин, взяв з території вищезазначеного домоволодіння металеву трубу, якою наніс ОСОБА_3 один удар в область голови. Внаслідок протиправних дій неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми, а саме відкритої черепно-мозкової травми, забиття головного мозку легкого ступеня з ураженням правої лобової долі, оскольчатого перелому кісток лобно-периорбитальної області з незначним зміщенням; закритого перелому кісток носа, гематоми і рани в лобно-периорбитальній області справа, гематоми м»яких тканин голови, обличчя, повік, травми правого ока у вигляді субкон»юктивального розриву склери з випадінням оболонок, гефеми, гемофтальм, вивиху правого очного яблука, з подальшим видаленням правого ока. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент спричинення поєднані зі стійкою втратою працездатності, не менш, як на одну третину та такі, що спричинили втрату органу.

У апеляційних скаргах:

- прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати у звязку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити новий вирок, яким неповнолітнього ОСОБА_4 визнати винним за ч.1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді позбавленні волі на строк 7 років. В решті вирок суду залишити без змін.

В обґрунтування апеляції прокурор, не оспорюючи кваліфікацію дій та доведеність вини ОСОБА_4 зазначає, що обвинувачений свою вину визнав частково як на досудовому слідстві так і під час судового розгляду, що свідчить про його принципову позицію щодо небажання виправдатися та нести покарання, завдану кримінальним правопорушенням шкоду не відшкодував, злочин вчинив проти життя та здоровя особи внаслідок якого для потерпілого наступили тяжкі наслідки у вигляді втрати органу та стійкої втрати працездатності не менше як на одну третину. За вказаних обставин вважає, що призначене судом обвинуваченому покарання суперечить передбаченій кримінальним законом меті покарання-реалізації виправлення засудженого. Отже невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, відповідно до статей 409, 411 КПК України, є підставою для скасування судового рішення.

- адвокат ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції відносно неповнолітнього ОСОБА_4 змінити, призначив йому покарання із застосуванням статей 75, 104 КК України.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що призначене судом ОСОБА_4М покарання у виді реального позбавлення волі за своєю суворістю не відповідає особі та стану його здоровя, та кількості помякшуючих покарання обставин. Обвинувачений як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні усією своєю поведінкою підтвердив, що він став на шлях виправлення, розкаявся у скоєному, плакав та просив суд не позбавляти його волі, оскільки за час розслідування справи та судових засідань зрозумів скоєне ним.

Суд, при призначені покарання врахував особу обвинуваченого, обставини, що помякшують покарання, відсутність обставин які його обтяжують, умови життя та виховання, рівень розвитку неповнолітнього. Також суд у вироку послався на висновок органу з питань пробації в досудовій доповіді, згідно якого обвинувачений за місцем проживання і навчання характеризується позитивно та про ймовірне виправлення обвинуваченого у майбутньому без ізоляції від суспільства, зазначив про часткове відшкодування потерпілому матеріальної шкоди. Суд, при призначені ОСОБА_4 покарання також не взяв до уваги, що обвинувачений є старшим сином у багатодітній сімї, крім нього у матері ще 9 дітей, молодшому з котрих на момент винесення вироку виповнилось лише 11 місяців, що підтверджується довідкою сільради. Також суд не прийняв до уваги, що сварку почав не обвинувачений, а сам потерпілий та його товариш ОСОБА_9, котрі були в стані алкогольного спяніння.

З огляду на усе вищезазначене апелянт вважає, що за таких умов суд цілком міг прийняти рішення про можливість призначення неповнолітньому обвинуваченому покарання, не повязане з реальним позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які в дебатах, а обвинувачений і в останньому слові вимоги поданої апеляції підтримали у повному обсязі та заперечували проти задоволення апеляції прокурора, висновок прокурора, який підтримав вимоги поданої апеляції та просив відмовити у задоволенні апеляції захисника обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи поданих апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга адвоката підлягає задоволенню, з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_4 та кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння та таке, що спричинило втрату органу, поєднане зі стійкою втратою працездатності не менше як на одну третину за обставин, викладених у вироку є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені доказами, ніким не оспорювалися.

За вказаних обставин колегія суддів апеляційного суду не входить в обговорення доведеності вини обвинуваченого і правильності кваліфікації дій та вважає, що суд першої інстанції, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 кваліфікувавши дії останнього за ч. 1 ст.121 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд першої інстанції, відповідно до вимог статей 65, 103 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Так, обвинувачений вчинив тяжкий злочин, є неповнолітнім, за місцем проживання характеризується посередньо, виховується в повній сімї та має задовільні умови для навчання та проживання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнав сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину в неповнолітньому віці, а обставин, які обтяжують покарання не встановив.

З урахуванням викладеного, обставин справи, тяжкості злочину, ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, думку потерпілого, який просив суворо покарати обвинуваченого, суд дійшов висновку, що виправлення і перевиховання неповнолітнього ОСОБА_4 можливе лише при призначенні покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням.

Згідно ст. 409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Відповідно ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) Закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

За вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобовязаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що помякшують і обтяжують покарання.

За змістом ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, зокрема у виді позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, колегія суддів оцінує у сукупності під час апеляційного перегляду матеріали справи, а також надані адвокатом додаткові довідки характеристики щодо неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4, відповідно яких останній характеризується позитивно, клопотання потерпілого ОСОБА_3, який просив призначити обвинуваченому покарання не повязане з позбавленням волі із застосуванням ст. 75 КК України та отримання 20000 грн. в рахунок відшкодування спричиненої шкоди, що також підтвердив під час апеляційного перегляду справи.

Помимо цього, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, метою покарання засудженого є його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Приймаючи рішення про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, суду належить навести мотиви, з яких він вважає, що відбування покарання не повязаного з позбавленням волі сприятиме його виправленню та попередженню нових злочинів.

При визначені обвинуваченому міри покарання колегія суддів враховує обставини вчинення неповнолітнім кримінального правопорушення, поведінку потерпілого, який перебував у стані алкогольного спяніння, сам пішов до дому обвинуваченого де і отримав тілесне ушкодження. Також враховує обставини, що помякшують покарання, відсутність обставин які його обтяжують, умови життя та виховання, рівень розвитку неповнолітнього, висновок органу з питань пробації в досудовій доповіді, згідно якого обвинувачений за місцем проживання і навчання характеризується позитивно та про ймовірне виправлення обвинуваченого у майбутньому без ізоляції від суспільства, часткове відшкодування потерпілому матеріальної шкоди, що обвинувачений є старшим сином у багатодітній сімї, крім нього у матері ще 9 дітей, молодшому з котрих на момент винесення вироку виповнилось лише 11 місяців, що сварку почав не обвинувачений, а сам потерпілий та його товариш ОСОБА_9, котрі були в стані алкогольного спяніння.

Сукупність всіх вищезазначених обставин щодо особи неповнолітнього обвинуваченого, який не становить великої суспільної небезпеки, у поєднані з тяжкістю злочину, що визначена законом, вказують на можливість його виправлення та попередження нових злочинів при обранні покарання, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства з застосуванням статей 75,76, 104 КК України, що, як вважає колегія суддів, буде відповідати засадам кримінального судочинства, та меті призначення покарання.

За вказаних обставин апеляційна скарга захисника обвинуваченого підлягає задоволенню.

Твердження прокурора про скасування вироку суду у звязку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та необхідності призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавленні волі на строк 7 років, за обставин, зазначених в апеляції, задоволенню не підлягають за наступних обставин.

Так, визнання вини чи її часткове визнання обвинуваченим у скоєному є його правом. Крім того, як убачається із вироку ОСОБА_4 не заперечував факт спричинення тілесного ушкодження потерпілому шляхом нанесення удару металевою трубою в область голови. При цьому зазначав причини з яких він це скоїв та яким суд першої інстанції надав відповідну оцінку, що обґрунтовано мотивував у вироку.

Посилання прокурора про те, що обвинувачений завдану кримінальним правопорушенням шкоду не відшкодував, злочин вчинив проти життя та здоровя особи у результаті якого для потерпілого наступили тяжкі наслідки у вигляді втрати органу та стійкої втрати працездатності не менше як на одну третину, не є підставами для призначення ОСОБА_4 більш суворого покарання. Так, відповідно вироку суду матеріальна шкода потерпілому відшкодована частково, а наслідки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення для потерпілого - у вигляді втрати органу та стійкої втрати працездатності не менше як на одну третину, є ознакою інкримінованого ОСОБА_4 злочину, яка впливає на його кваліфікацію, а тому не враховується колегією суддів як підстава для призначення обвинуваченому більш суворого покарання.

Керуючись ст.ст. 376, 404-405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Кіровоградської місцевої прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2017 року змінити в частині призначеного покарання.

Вважати засудженими ОСОБА_4 за ч.1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обовязки: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В решті вирок щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з моменту її проголошення.

Судді підпис

Згідно з оригіналом

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2