Рішення № 67771620, 12.07.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1362/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Український В. В.

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

12.07.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів: Суровицької Л.В., Чельник О.І.

секретар Бодопрост М.М.

за участю позивача та представника відповідача

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про повернення завдатку, пені, інфляційних збитків, 3% річних за використання коштів, упущеної вигоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про повернення завдатку, пені, інфляційних збитків, 3% річних за використання коштів, упущеної вигоди.

Зазначала, що вони з відповідачем домовились в усній формі про укладення договору купівлі-продажу будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1, який належить відповідачу. Відповідач запропонував їй привести в належний стан домоволодіння і заселитись в нього до укладення договору купівлі-продажу. Вона зробила в будинку ремонт, привела до ладу прибудинкову земельну ділянку та вселилась в будинок разом із сім?єю в грудні 2012 року. На протязі семи місяців вона вимагала від відповідача оформлення документів щодо купівлі-продажу будинку та в забезпечення укладення договору 22 липня 2013 року вони укласти договір про завдаток, яким передбачений завдаток в сумі 8100 грн., який вона сплатила відповідачу. Договір купівлі-продажу повинен був бути укладений 30 вересня 2013 року, загальна вартість будинку складала 25000 грн. Відповідач повинен був здійснити оцінку домоволодіння, присвоїти кадастровий номер земельній ділянці, виготовити витяг з кадастрового реєстру про земельну ділянку, технічний паспорт на будинок та надати правовстановлюючі документи на будинок та земельну ділянку для укладення договору купівлі-продажу будинку.

02 жовтня 2013 року відповідач звернувся до неї з проханням надати йому 5000 грн. в рахунок оплати за домоволодіння, про що він власноручно написав розписку на зворотному боці договору про завдаток.

Вона неодноразово зверталась до відповідача як в усній, так і в письмовій формі про виконання зобов'язання. Ухиляючись від виконання зобов'язань та присвоївши завдаток відповідач вимагав звільнити житловий будинок, здійснюючи на неї психологічний тиск шляхом відключення електроенергії, завдаючи їй моральних страждань.

Вона в повному обсязі виконала свої зобов'язання згідно з договором про завдаток та сплатила завдаток 13100 грн. Відповідач безпідставно відмовився від виконання договору.

Просила стягнути з відповідача на її користь завдаток 26200 грн., пеню 4192 грн., збитки від інфляції за період з 22 жовтня 2013 року по 22 липня 2016 року 23351 грн. 19 коп., 3% річних за використання коштів за період з 22 жовтня 2013 року по 22 липня 2016 року 2164 грн. 19 коп., упущену вигоду за період з 22 жовтня 2013 року по 22 липня 2016 року 52617 грн. 99 коп., всього 108525 грн.37 коп.,судовий збір та витрати пов'язані з явкою до суду.

Рішенням Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 травня 2017 року позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 13100 грн. та судовий збір. В інших позовних вимогах відмовив. Суд дійшов висновку, що оскільки договір купівлі-продажу між сторонами укладений не був, передана позивачем відповідачу грошова сума в розмірі 13100 грн. є авансом, а не завдатком, тому підлягає поверненню позивачу. Інші вимоги не грунтуються на законі та є недоведеними.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Зазначає, що суд не дослідив наявні у справі докази у справі, неповно встановив зміст договору та невірно встановив суть зобов'язання. Суд не дав належної оцінки укладеному між сторонами договору від 22 липня 2013 року, в якому зазначено, що позивач сплачує відповідачу завдаток, що тягне за собою правові наслідки, передбачені ст.571 ЦК України, та безпідставно визнав її авансом. Суд не звернув уваги на істотне порушення відповідачем умов договору та наявність шкоди, завданої відповідачем, вираженої у вигляді упущеної вигоди, її розміру, яка не дозволяє позивачу отримати очікуване при укладенні цього договору. Також суд не вирішив питання про судові витрати, оскільки відмовивши безпідставно у стягненні компенсації в зв'язку з явкою представників позивача до суду, порушив норми процесуального права.

В засіданні апеляційного суду позивач підтримала апеляційну скаргу, пояснила, що в будинку відповідача проживала з сім'єю з 2012 року, вони домовилися про купівлю будинку за 25000 грн., договір купівлі-продажу не уклали, бо до 30 вересня 2013 року відповідач не підготовив всі документи для продажу будинку, звільнила будинок в 2015 році.

Представник відповідача просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є правильним. Зазначив, що після отримання авансу розпочав підготовку документів для продажу, однак з вини державних органів отримання кадастрового номеру земельної ділянки тривало більше трьох місяців, у відповідача готові всі документи на продаж будинку, він був готовий укласти договір, однак саме позивач відмовилася доплачувати за будинок, але в ньому проживала. В 2014 році відповідач був мобілізований, є учасником АТО, перебуває на військовій службі по цей час. Вважає, що перешкод для виконання домовленостей сторін в даний час немає і можливо укласти договір при виплаті позивачем всієї суми за договором або відповідач поверне аванс.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого 22 квітня 1998 року договору купівлі-продажу є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1. Право власності на зазначене майно за відповідачем зареєстровано бюро технічної інвентаризації 27 лютого 2001 року (а.с.77).

22 липня 2013 року між сторонами укладено договір, як вони зазначили, про завдаток в сумі 8100 грн. для забезпечення укладання договору купівлі-продажу зазначеного житлового будинку, загальна вартість житлового будинку за договором купівлі-продажу складає 25000 грн. та виплачується під час складання угоди до 30 вересня 2013 року. Умовами договору також передбачено, що у випадку безпідставної відмови покупця від виконання своїх зобов'язань за договором він втрачає право вимагати повернення передоплати в повному обсязі. У випадку безпідставної відмови продавця від виконання своїх зобов'язань за договором він повинен повернути подвійну суму передоплати протягом 14 днів з моменту відмови від договору чи з моменту закінчення терміну договору (а.с.99).

Сторони визнали, що позивач передала відповідачу в рахунок оплати за будинок при підписанні договору завдатку 8100 грн., та пізніше передала ще 5000 грн., всього відповідач отримав 13100 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідачем виготовлені документи для оформлення договору купівлі-продажу, що підтверджується звітом про оцінку будинку, який оцінено в 27540 грн. (а.с.65-76), витягом з Державного земельного кадастру про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 (а.с.84-86).

З довідки сільської ради, акту вбачається, що ОСОБА_3 з сім'єю проживала в АДРЕСА_1 з вересня 2012 року, а з травня 2015 року проживає в АДРЕСА_2 (а.с.56,63).

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки,єдиного майнового комплексу,житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.1 ст.220 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Необґрунтоване ухилення однієї зі сторін від укладення основного договору, передбаченого попереднім договором, може бути підставою для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 635 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.570 ЦК завдатком визнається грошова сума або рухоме майно,що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів,на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає способом платежу, способом забезпечення виконання зобов'язання обома його сторонами, а також доказом факту укладення договору, тобто завдатком може забезпечуватись тільки дійсне зобов'язання, тому правила абз.2 ч.1 ст.571 ЦК про повернення завдатку та додаткової сплати суми у розмірі завдатку або його вартості, застосовується у випадках, коли договір було укладено, але сторона ухиляється від його виконання.

Наведене свідчить, що внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у разі наявності зобов'язання, яке виникло на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу будинку.

Суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що оскільки ні попередній договір, ні договір купівлі-продажу будинку, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, передана позивачем відповідачу грошова сума у розмірі 13100 грн. за своєю правовою природою не залежно від того, як її назвали сторони, є авансом, який підлягає поверненню позивачу. Питання, з чиєї вини не було укладено договір купівлі-продажу, правового значення для повернення авансу не має.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Зазначений висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 13 лютого 2013 року у справі №6-176 цс13, від 25 вересня 2013 року у справі № 6-82цс13, яка відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми в подвійному розмірі не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Правильним є висновок суду, що позивач не довела, що діями відповідача їй були заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди у розумінні положень ст. 22 ЦК України і передбачені законом підстави для переоцінки доказів судом апеляційної інстанції відсутні.

Також суд обґрунтовано відмовив в позові про стягнення пені, інфляційних збитків, 3% річних за порушення грошового зобов'язання, оскільки зобов'язання щодо передачі коштів у продавця майна не виникають, договір купівлі-продажу не укладено, грошове зобов'язання відповідача про повернення авансу виникло внаслідок ухвалення судового рішення.

Рішення суду по суті позовних вимог відповідає матеріалам справи та вимогам закону. В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду не встановлено.

Разом з тим не можна погодитися з рішенням суду в частині розподілу судових витрат. Суд стягнув з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини вимог судовий збір та дійшов висновку, що чинне законодавство передбачає відшкодування витрат, пов'язаних з явкою в судове засідання лише позивача, а не його представника.

Відповідно до ч.2 і ч.3 ст.85 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Журналами судових засідань від 30 січня 2017 року, 06 березня 2017 року, 05 квітня 2017 року, 05 травня 2017 року (а.с.57-58,87-88, 95, 101) підтверджується, що інтереси позивача представляли за довіреністю представники, які проживають в м.Черкаси (а.с.14), позивач пояснила, що вона несла витрати на проїзд та участь її представників в судових засіданнях, понесені витрати в сумі 2687 грн.89 коп. зазначені в розрахунках, які відповідачем не спростовано (а.с.55,64,101,115).

Позивач просила стягнути на її користь грошові кошти в сумі 108525 грн.37 коп., позов задоволено в сумі 13100 грн., що становить 12% від ціни позову. Відповідно до ст.ст.85,88 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позову підлягають відшкодуванню витрати, пов'язані з явкою до суду, в сумі 322 грн.54 коп., тому в частині розподілу судових витрат рішення суду підлягає зміні.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити рішення Знам?янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 травня 2017 року в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_4на користь ОСОБА_3 витрати, пов'язані з явкою в судове засідання представників позивача, в сумі 322 грн.54 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: Л.В.Суровицька

О.І.Чельник