Ухвала суду № 67770280, 17.07.2017, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3308/17

Провадження № 2/0182/2741/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2017 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Рибакова В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_3 ДНІПРО» про визнання недійсним одностороннього правочину, зобовязання вчинити певні дії, стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 29.06.2017 року звернулася до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою судді від 03.07.2017 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки заява була подана з порушенням ч.5 ст.119 ЦПК України, а саме: позивачем не сплачено судовий збір щодо заявлених позовних вимог у відповідності до Закону України «Про судовий збір». У позовній заяві позивач зазначила, що у відповідності до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» її звільнено від сплати судового збору. Однак з цим погодитися неможливо з огляду на наступне. За положеннями статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не повязаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника; продукція це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець це субєкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. З позовної заяви вбачається, що вкладником за договором є ОСОБА_4, який помер 19.12.2016 року. Тобто, споживачем фінансових послуг за договором банківського вкладу був саме ОСОБА_4. Позивач ОСОБА_1 не є споживачем фінансових послуг у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». Вона є спадкоємцем померлого ОСОБА_4 і оскаржує дії щодо свого звернення до відповідача з приводу отримання спадщини грошових вкладів після смерті ОСОБА_4. Тобто, на правовідносини, що виникли між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 акціонерним товариством «ОСОБА_3 ДНІПРО» дія Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується, а тому позивач не звільнена від сплати судового збору. Позивачу слід було сплатити судовий збір щодо всіх заявлених позовних вимог у відповідності до Закону України «Про судовий збір». Недоліки слід було усунути з урахуванням вимог ч.1 ст.120 ЦПК України.

Позивача було повідомлено про необхідність усунути недоліки зазначені в ухвалі у пятиденний строк з дня її отримання.

Ухвалу від 03.07.2017 року було направлено позивачу та її представнику.

На виконання вимог ухвали від 03.07.2017 року, до суду від представника позивача 14.07.2017 року надійшли: клопотання про виправлення помилок в ухвалі суду, клопотання про процесуальне правонаступництво; 17.07.2017 року надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Заява про звільнення позивача від сплати судового збору мотивована тим, що позивач є самотньою вдовою похилого віку, її пенсія становить 1597 грн., її доходів не вистачає на сплату комунальних послуг, харчування, ліки. Однак, представником позивача та позивачем не надано доказів в обґрунтування вимог про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній участині першійцієї статті.

Тому, суд приходить до висновку, що заява про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування вимог про звільнення від сплати судового збору.

З позовною заявою звернулась саме ОСОБА_1, а тому в розумінні ст.37 ЦПК України відсутні підстави для визнання та залучення ОСОБА_1 до справи як цивільного позивача правонаступника ОСОБА_4. ОСОБА_4 до суду з позовом не звертався. Тому відсутні підстави і для виправлення помилок, як зазначає представник позивача, в ухвалі від 03.07.2017 року.

На підставі викладеного та у відповідності до ч.2 ст.121 ЦПК України, позовну заяву слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Керуючись ст.121 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «ОСОБА_3 ДНІПРО» про визнання недійсним одностороннього правочину, зобовязання вчинити певні дії, стягнення боргу -вважати неподаною та повернути позивачу.

Розяснити позивачу, що згідно ч.5 ст.121 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) через суд першої інстанції протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: ОСОБА_5