Постанова № 67769360, 14.06.2017, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун.№759/11191/15-а

пр.№2-а/759/1/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Миколаєць І.Ю.

при секретарі Шелудько В.В.

за участю:

представника позивача Підкови Ю.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Антонов» до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ДП «Антонов» звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування Постанови від 26.06.2015 р. ВП № 47976737 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Позов мотивований неправомірністю винесення 26.06.2015 р. постанови про звернення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника у ВП № 47976737 відкритому 26.06.2015 р. постановою головного державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Скружинською Н.М. про накладення на ОСОБА_4 штрафу у розмірі 340,00 грн. за виконавчим документом відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у м. Києві.

Відкриття ВП № 47976737 пов'язане з невиконанням генеральним директором ДП «Антонов» ОСОБА_4 рішення Оболонського районного суду м. Києва про поновлення ОСОБА_5 на роботі (ВП № 45385057).

Постанова ВП № 45385057 від 28.11.2014 р. була оскаржена у порядку встановленому чинним законодавством. Наразі справа № 826/8212/15 знаходиться на розгляді в Окружному адміністративному суді м. Києва. Вказує, що державним виконавцем було порушено порядок звернення стягнення на доходи боржника. У п. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Тобто, заходи примусового виконання рішення можуть бути розпочаті тільки після спливу стоку для добровільного виконання рішення. Пунктом 5 статті 25 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Однак, відповідач направив Постанову від 26.06.2015 р. тільки 02.07.2015 р., тобто із суттєвим пропущенням встановлених строків. При цьому, відповідач одночасно 26.06.2015 р. виніс Постанову про відкриття виконавчого провадження так і Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, чим не надав боржнику права на самостійну сплату штрафу. Крім цього, представник вважає, що штраф на ОСОБА_4 накладений неправомірно із порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим представник звернувся до суду з даним позовом (а.с. 1-5).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повність та просив позов задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про його час і місце повідомлений належним чином, про що у справі містяться відповідні докази (а.с 51, 62).

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Позивач наголошував на застосуванні вказаного положення, з огляду на те, що відповідач - суб'єкт владних повноважень був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

З огляду на викладене, суд, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішенняспору по суті, встановив наступне.

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Статтею 9 цього Кодексу, зокрема визначено, що суд при вирішенні справи керується і принципом законності. Частиною 4 цієї статті, зокрема відзначається принцип ієрархічності нормативно-правових актів. Так, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародного договору чи іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, що має вищу правову силу.

Відповідно до вимог ст.19 ч.2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено перелік обставин, які підлягають перевірці з боку суду у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», частиною третьою статті 6, частиною першою статті 12, статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом. Так, згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до частини першої статті 12 цього Закону сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина п'ята статті 82 Закону України «Про виконавче провадження»).

Судом встановлено, що 26.06.2015 р. головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління у м. Києві Скуржинською Н.М. було відкрито виконавче провадження № 47976737 з виконання виконавчого провадження № 4538507 від 28.11.2014 р. про накладення на ОСОБА_4 штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.12).

Крім того, 26.06.2017 року державним виконавцем винесено Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ВП № 47976737) (а.с. 9).

Вказані постанови позивачем отримані 03.07.2015 року (а.с.8, 11).

09.06.2015 року Окружним адміністративним судом м. Києва відкрито провадження за позовом ДП «Антонов» до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання неправомірними дії відповідача щодо прийняття 28.11.2014 р. постанови ВП № 45385057 про накладення штрафу на ОСОБА_4 у розмірі 340,00 грн., а також зобов'язання відповідача скасувати спірну постанову (а.с.10).

26.02.2016 р. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва вищезазначений позов задоволено в повному обсязі (а.с. 64-68).

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (із змінами та доповненнями) (далі за текстом Закон № 606).

Так, у відповідності до Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, для прийняття рішення щодо застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 89 цього Закону державний виконавець повинен встановити два факти: по-перше, що судове рішення не виконано, по-друге, що рішення суду не виконано без поважних на те причин.

Відповідачем суду не надані заперечення на позовну заяву або виконавче провадження для можливості дослідження їх у судовому засіданні, суду не надані, у зв'язку з чим суд обмежується дослідженням наданими позивачем документами.

Згідно частини другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника 26.06.2015 року, крім того тим самим числом винесено постанову про відкриття даного виконавчого провадження про накладення на ОСОБА_4 штрафу в сумі 340,00 грн. за невиконання рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови, однак позивачем дані постанови отриманні 03.07.2015 р., що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, державним виконавцем було порушено норми діючого законодавства, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

З наведеного виходить, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121,122-143, 151-54, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Антонов» до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати Постанову від 26.06.2015 р. ВП № 47976737 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Апеляційна скарга може бути подана до Київського адміністративного апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Ю. Миколаєць