Рішення № 6776926, 04.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/636 04.11.09 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудпромсервіс" до адміністративно-господарчого управління Генерального штабу Збройних Сил України про стягнення 313 494,26 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

Від позивача           Талалайко А.В.(директор)

Від відповідача          Кривошея Д.А.(дов. від 04.11.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договору про надання послуг з поточного ремонту службових приміщень, будівлі № 2, військове містечко № 69(за кошти Державного бюджету України) у розмірі 313494,26 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2009 порушено провадження у справі №50/636 та призначено до розгляду на 04.11.2009.

В судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти суми основної заборгованості не заперечував, але просив зменшити розмір пені та штрафних санкцій так як прострочення виконання господарського зобов’язання, що призвело до виникнення заборгованості, відбулося не з вини відповідача, оскільки забезпечуючими органами не було виділено кошти на погашення заборгованості. Відповідач також просив врахувати критичну ситуацію з фінансуванням, що склалася в Збройних Силах України. Суд прийняв до уваги даний відзив.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Техбудпромсервіс"(далі позивач, підрядник за договором) та адміністративно-господарчим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України(далі відповідач, замовник за договором) був укладений договір № 327/3/м-2 про надання послуг з поточного ремонту службових приміщень, будівлі № 2, військове містечко № 69(за кошти Державного бюджету України)(далі договір).

Згідно з п. 1.1. договору замовник доручив, а підрядник взяв на себе обов’язки своїми силами і засобами із забезпеченням належної якості надати передбачені локальним кошторисом, що є невід’ємною частиною цього договору, послуги з поточного ремонту службових приміщень, будівля № 2, військове містечко № 69.

Відповідно до п. 2.6. договору датою виконання зобов’язання по наданню послуг є дата підписання замовником актів виконаних робіт за формою Ф № КБ-2В, КБ-3 визначених ДБН Д.1.1.-1-2000.

Пунктом 3.1.1. договору передбачено, що підрядник зобов’язаний надати передбачені договором послуги із забезпеченням належної якості, відповідно до локального кошторису, із додержанням усіх нормативних вимог.

Згідно з п. 3.2.1. договору підрядник має право отримати плату за надані послуги в порядку та на умовах визначених цим договором.

Замовник в свою чергу зобов’язався(п. 3.3.1. договору) забезпечити безперервне фінансування робіт.

Відповідно до розділу 4 договору тверда договірна ціна договору становить 1498033,20 грн. Замовник здійснює остаточні розрахунки протягом 10 банківських днів після підписання акту виконаних робіт. Замовник відстрочує оплату розрахунків та проміжних платежів на строк 24 банківські дні.

Позивачем на виконання умов договору були виконані роботи з поточного ремонту службових приміщень, будівля № 2, військове містечко № 69, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт(в матеріалах справи).

Вказані акти виконаних робіт приймаються судом у якості належних доказів виконання позивач взятих на себе зобов’язань за договором.

Крім того наявність заборгованості в розмірі 273396,70 грн. підтверджується також підписаним сторонами та скріпленим печатками даних господарюючих суб’єктів актом звірки розрахунків станом на 30.06.2009.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував проти наявності заборгованості в розмірі 273396,70 грн.

Таким чином, в порушення умов договору відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за договором і станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача становить 273396,70 грн.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статтях 638 та 639 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір в певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Пунктом 4 ст. 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Пункт 6 цієї статті встановлює, що замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

В матеріалах справи відсутні докази наявності недоліків у виконаних позивачем роботах, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі робіт, в яких відсутні зауваження щодо якості робіт чи повноти їх виконання.

Відповідно до п.99 "Загальних умов укладення та виконання договорів підряду" затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005(далі - Загальні умови) - розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 96 Загальних умов підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачем доказів виконання своїх зобов’язань за договором суду не надано.

За таких обставин, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 273396,70 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 20959,79 грн. та штрафні санкції в розмірі 19137,77 грн. за прострочення виконання зобов’язання.

Згідно з п. 5.4. договору за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми наданих послуг за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Дії відповідача є порушенням вимог договору і це є підставою для застосування відповідальності згідно чинного законодавства, а саме стягнення пені та штрафу.

В судовому засіданні 04.11.2009 відповідач подав клопотання, в якому просив зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій в порядку ч. 3 ст. 83 ГПК України. Як зазначає представник відповідача, договір №327/3/м-2 від 11.02.08 «Про надання послуг з поточного ремонту службових приміщень військового містечка №69», між адміністративно-господарчим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України та товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХБУДПРОМСЕРВІС»був укладений відповідно до процедури закупівлі товарів та послуг за державні кошти в межах кошторисних призначень на 2008 рік з дотриманням вимог ст.51 Бюджетного кодексу України.

Пунктом 3.11.1 Наказу Міністра оборони України від 16.10.2003 № 350 «Про затвердження Керівництва з поточного і капітального ремонту будівель і комунальних споруд у Збройних Силах України»визначено, що фінансування видатків з поточного ремонту головних командувань видів Збройних Сил України, оперативних командувань та військових частин, що знаходяться на фінансовому забезпеченні у Головному фінансово-економічному управлінні Міністерства оборони України, здійснюється Головним фінансово-економічним управлінням на підставі розподілів виділених коштів, які складаються Головним квартирно-експлуатаційним управлінням МО України.

Всупереч вимогам вищезазначеного наказу, фінансових видатків для погашення заборгованості по договору №327/3/м-2 від 11.02.08 «Про надання послуг з поточного ремонту службових приміщень військового містечка №69», Адміністративно-господарчому управлінню Генерального штабу Збройних Сил України з боку забезпечуючого фінансового органу (Головного фінансово-економічного управління Міністерства оборони України) та відповідального виконавця бюджетної програми (Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України) надано не було.

Прострочення виконання господарського зобов’язання, що призвело до виникнення суми заборгованості на суму 313 494,26 грн.(з врахуванням пені та штрафних санкцій) відбулося не з вини адміністративно-господарчого управління Генерального штабу Збройних Сил України, оскільки забезпечуючими органами не було виділено кошти на погашення заборгованості.

Відповідач також просив врахувати критичну ситуацію з фінансуванням, що склалася в Збройних Силах України.

Відповідно до п. 3. ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29 квітня 1994 №02-5/293 вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила договір, суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Дослідивши подані матеріали, суд вважає, що дане клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій нарахованих позивачем достатньо обґрунтоване та належно мотивоване, а тому, з урахуванням принципів розумності, справедливості, враховуючи критичну ситуацію з фінансуванням, що склалася в Збройних Силах України, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафних санкцій нарахованих позивачем, а саме підлягають стягненню:

- пеня в розмірі 5000,00 грн.;

- штраф в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з адміністративно-господарчого управління Генерального штабу Збройних Сил України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; п/р 35213001000891, МФО 820019, УДК в м. Києві, код ЄДРПОУ 22991178) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техбудпромсервіс"(юридична адреса: проспект Повітрофлотський, 47, м. Київ, 03151; фактична адреса: вул. Білоруська, 38, оф. 1, м. Київ, 04119, п/р 26002011260980 в філії «Центральне РУ ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 300937, код ЄДРПОУ 32820677) 273 396(двісті сімдесят три тисячі триста дев’яносто шість) грн. 70 коп. суми основної заборгованості, 5000(п’ять тисяч) грн. 00 коп. пені, 5000(п’ять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, а також 2 833 (дві тисячі вісімсот тридцять три) грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита; 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

СуддяГоловатюк Л.Д.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення – 13.11.2009.