Ухвала суду № 67768546, 27.06.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8548/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2017 р. м. Київ

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Савлук Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнати спадкоємця таким, що не прийняв спадщину, визнати право власності на частину рухомого майна в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнати спадкоємця таким, що не прийняв спадщину, визнати право власності на частину рухомого майна в порядку спадкування за законом.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Як роз'яснено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено у ст.256 Цивільного процесуального кодексу України.

Як передбачено у п.1 ч.1 ст.256 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. ( ч.1 ст.257 Цивільного процесуального кодексу України)

Зміст заяви, яка подається в порядку окремого провадження, визначений ст.258 Цивільного процесуального кодексу України та має містити: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт.

Разом з тим, всупереч вимог ст.ст. 256, 258 Цивільного процесуального кодексу України, позивач звернулась до суду з позовом, де окремо викладено вимогу встановити факт проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, які не підлягають розгляду в поряду позовного провадження, а розглядається в порядку окремого провадження, як це передбачено Главою 6 «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Цивільного процесуального кодексу України.

Форма і зміст позовної заяви визначена в статі 119 Цивільного процесуального кодексу України, як передбачено нормою даної статті, позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.

Відповідно до положень ч.1 ст.80 Цивільного процесуального кодексу України, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Враховуючи, що предметом даного спору є зокрема вимога щодо визнання за позивачем права власності на ? частину автомобіля марки ЗАЗ, модель 11030, рік випуску 2006, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що зумовлює визначення у позовній заяві ціни позову, виходячи з дійсної ринкової вартості транспортного засобу, яка має бути підтверджена належними доказами, серед іншого висновком суб'єкта оціночної діяльності, який має право на проведення товарознавчої експертизи, іншими доказами.

Відповідно до частини п'ятої ст.119 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640,00 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (8000,00 грн.).

За подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (640,00 грн.).

Згідно положень ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Платником судового збору виступає особа (фізична або юридична), яка звертається до суду. ( ст.2 Закону України «Про судовий збір»)

Як роз'яснено у п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, частиною п'ятою статі 119 ЦПК передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина п'ята статі 119 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статі 207 ЦПК).

Виходячи з предмету спору, позивачем заявлено дві окремі вимоги немайнового характеру (встановлення факту проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та визнати спадкоємця таким, що не прийняв спадщину), що зумовлює сплату судового збору за кожну вимогу окремо в розмірі 640,00 грн., також вимогу майнового характеру ( визнання права власності на частину транспортного засобу), що зумовлює сплату судового збору в розмірі визначеному ст.4 Закону України «Про судовий збір», виходячи із ціни позову, яка визначається виходячи з дійсної вартості транспортного засобу на момент звернення з цим позовом до суду, тому сплачений позивачем судовий збір в розмірі 640,00 грн. та 320,00 грн., про що долучено оригінали квитанцій, не може слугувати належним доказом сплати судового збору в повному обсязі, що дає підстави суду залишити позову без руху та надати позивачу строку для усунення недоліків для надання доказів сплати судового збору.

Звертаю увагу, що пільги щодо сплати судового збору, визначені у статті 5 Закону України «Про судовий збір».

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: рахунок №31216206700005, МФО №820019, відкритий в ГУ ДКСУ в м. Києва, отримувач УДКСУ у Дніпровському районі м. Києва.

Як роз'яснено у п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, частиною п'ятою статі 119 ЦПК передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина п'ята статі 119 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статі 207 ЦПК).

За нормами ст.121 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено наслідки подання позовної заяви, що не відповідає вимогам ст.ст. 119, 120 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.119, 121 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнати спадкоємця таким, що не прийняв спадщину, визнати право власності на частину рухомого майна в порядку спадкування за законом залишити без руху, про що повідомити позивачу та надати йому строк для виправлення вказаних недоліків до 11 липня 2017 року, який не може перевищувати 5 (п'яти) днів з дня отримання ухвали суду.

Попереджаю, що у разі невиконання вимог суду щодо усунення вказаних недоліків, Ваша заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню.

С у д д я: