Рішення № 6776438, 11.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/441 11.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КОМ» до Приватного виробничого підприємства «Сталевий Дім» про стягнення 28309, 24 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Ластовець О.В.

від відповідача: Санько С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 28309, 24 грн. за договором № 555/ФО від 16.04.07 р. яких: 24900,00 грн. основного боргу. 2226, 67 грн. пені, 904, 24 грн. інфляційних нарахувань та 278, 33 грн. 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.09 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.08.09 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.          

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що він не отримував рахунки-фактури, а отже термін сплати за надані позивачем послуги не настав. Крім того, Приватне виробниче підприємство «Сталевий Дім»зазначає, що виставлений позивачем рахунок-фактура не був оплачений, оскільки відповідач вважає, що роботи в листопаді 2008 року позивачем не були виконані взагалі.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника позивача, необхідність витребування додаткових доказів у справі та з технічних причин.

У судовому засіданні 07.10.09 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.10.09 .р

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ КОМ»та Приватним виробничим підприємством «Сталевий Дім»укладено договір № 533/ФО, за умовами якого позивач зобов’язався забезпечити фізичну охорону приміщень відповідача згідно з переліком, що є невід’ємною частиною договору, а відповідач –своєчасно сплатити вартість послуг.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг зазначається в додатку до договору та сплачується як передплата до п’ятого числа кожного поточного місяця.

Договір, відповідно до п. 6.1., укладається строком на один рік і набуває чинності з 01.05.2007 р.

У відповідності до дислокації, що є додатком № 1 до договору, об’єкт охорони згідно договору № 533/ФО від 16.04.2007 р. знаходиться по проспекту Визволителів, 17 у місті Києві. Вартість послуг по охороні зазначеного об’єкту становить 7300, 00 грн.

19.03.2008 р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору № 533/ФО від 16.04.2007 р., якою встановили, що позивач надає послуги з охорони приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Визволителів, 17 та м. Бориспіль, вул. Запорізька, 16; вартість зазначених послуг становить 8300, 00 грн.

Пунктами 2 та 5 угоди встановлено, що вона набирає чинності з 01.04.2008 р. та діє до моменту припинення дії договору № 533/ФО від 16.04.2007 р.

Згідно додаткової угоди № 3 від 11.08.2008 р. до договору № 533/ФО від 16.04.2007 р. сторони встановили, що вартість послуг з охорони приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Визволителів, 17, де розміщується один добовий пост становить 8300, 00 грн.; вартість послуг з охорони приміщення, що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, вул. Запорізька, 16 становить 16000, 00 грн.

У відповідності до п.п. 2, 5 угоди, вона набуває чинності з 12.08.2008 р. та діє до моменту припинення дії договору № 533/ФО від 16.04.2007 р.

Як підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000330 від 28.11.2008 р., відповідач прийняв, виконані позивачем роботи по рахунку № СФ-0000309 від 31.10.2008 р. на загальну суму 24900, 00 грн. та сторони не мають претензій одна до одної.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав своє зобов’язання за договором та кошти за отримані послуги у розмірі 24900, 00 грн. не перерахував.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 533/ФО від 16.04.2007 р. щодо оплати послуг, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. та ст. 193 Господарського кодексу України.

          Відповідно до п.6.1. договору якщо за один місяць до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не вимагатиме його припинення, або переукладання, тоді він залишається в силі на попередніх умовах і на той же строк.

          За таких обставин, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо припинення договору № 533/ФО від 16.04.2007 р., суд приходить до висновку, що він був автоматично пролонгований на строк, встановлений договором (п. 6.1.) та на тих же самих умовах.

Суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що термін оплати за договором № 533/ФО від 16.04.2007 р. не наступив, оскільки він не отримав рахунок-фактуру на оплату послуг з огляду на наступне.

          Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000330 від 28.11.2008 р., сторони підтвердили, що позивач надав послуги фізичної охорони за договором № 533/ФО від 16.04.2007 р. за адресами: м. Київ, вул. Визволителів, 17 та м. Бориспіль, вул. Запорізька, 16 на загальну суму 24900, 00 грн., а відповідач –прийняв таке виконання та не має претензій до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КОМ».

          При цьому у зазначеному акті сторони посилаються на рахунок № СФ-0000309 від 31.10.2008 р.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Таким чином, відповідач прийняв виконані позивачем роботи та зобов’язаний був їх оплатити у розмірі та у порядку, встановленому договором та цивільним законодавством.

          Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідач належними та допустимими доказами заявлених до нього вимог не спростував.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 24900, 00 грн. підлягає задоволенню.

          Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, інфляційні втрати за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати за цим договором відповідач сплачує позивачку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, згідно з приписами Цивільного кодексу України неустойка має дві форми: пеню і штраф.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, оскільки відповідачем було порушено зобов’язання щодо оплати послуг, суд вважає, що вимоги про стягнення відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, інфляційних втрати за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню.

Проте при перевірці правильності нарахування позивачем штрафних санкції, судом встановлено, що ним невірно визначено сума пені та 3 % річних.

Згідно з розрахунком суду, розмір пені за період, зазначений у позовні заяві (з 01.12.2008 р. до 10.04.2009 р.), становить 2144, 81 грн., 3 % річних - 268, 10 грн.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення пені та 3 % річних за період, зазначений у позовні заяві (з 01.12.2008 р. до 10.04.2009 р.) підлягають частковому задоволенню.

Вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення підлягає задоволенню у розмірі, який визначено позивачем, а саме: 904, 24 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КОМ» задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного виробничого підприємства «Сталевий Дім»(02125, м. Київ, пр. Визволителів, 17, код ЄДРПОУ 24601359), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КОМ»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 414, код ЄДРПОУ 31904478) основний борг у розмірі 24900, 00 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот грн. 00 коп.) грн., пеню у розмірі 2144, 81 (дві тисячі сто сорок чотири грн. 81 коп.) грн., 268, 10 (двісті шістдесят вісім грн. 10 коп.) грн., 904, 24 (дев’ятсот чотири грн. 24 коп.) грн. –інфляційних втрат, 282, 17 (двісті вісімдесят дві грн. 17 коп.) грн. – державного мита та 313, 98 (триста тринадцять грн. 98 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                       Пригунова А.Б.