Рішення № 67763590, 11.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2017Справа №910/7746/17

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС»

про стягнення 49 000,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Яворська К.І. за довіреністю № 18 від 01.01.2017

від відповідача: Радзіховський А.Л. за довіреністю № 17 від 03.01.2017

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.05.2017 Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» (відповідач) про стягнення 49 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на підставі Договору страхування № 250584957.14 від 31.05.2014 внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/6228027), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7746/17 та призначено розгляд справи на 19.06.2017 о 10:20 год.

24.05.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист із власним письмовим підтвердженням про відсутність аналогічного спору для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 16.05.2017 про порушення провадження у справі № 910/7746/17.

30.05.2017 через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/12675 від 26.05.2016 з інформацією про страхове покриття за полісом № АЕ/6228027.

В судове засідання, призначене на 19.06.2017, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.06.2017 подав відзив, відповідно до якого повідомив суд про те, що відповідач не погоджується з позовною заявою та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В якості додатків до відзиву відповідач надав суду копію претензії позивача № 765 від 21.03.2017 на суму 65 358,22 грн.; копію відповіді на претензію № 254 від 03.04.2017 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення із вказаною відповіддю. Відзив разом із доданими до нього документами залучений судом до матеріалів справи та переданий до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 19.06.2017, позивач надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.06.2017 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, поданому 19.06.2017 в судовому засіданні.

В судовому засіданні, призначеному на 19.06.2017 представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 19.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 11.07.2017 о 12:00 год.

29.06.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення щодо відзиву на позовну заяву.

03.07.2017 через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/15445 від 27.06.2016 з інформацією про страхове покриття за полісом № АС/6228027.

В судове засідання, призначене на 11.07.2017, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням пояснень щодо відзиву на позовну заяву, поданих 29.06.2017 через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні, призначеному на 11.07.2017, представник відповідача надав усні заперечення проти позову та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 19.06.2017 в судовому засіданні.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.07.2017 відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.05.2014 між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (страхувальник) було укладено Договір страхування № 250584957.14 (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований, зокрема, автомобіль «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 31.05.2014 до 24:00 год. 30.05.2015.

07.12.2014 в місті Львові на вулиці Городоцькій сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4. Наведене підтверджується довідкою № 9472363 про дорожньо-транспортну пригоду.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_4 Р 2 п. 2.3 б), д), Р 12 пп. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Залізничного районного суду міста Львова від 03.08.2015 у справі № 402/3318/15-к, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі терміном на три роки із позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на два роки.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 248 про оцінку автомобіля, складеного оцінювачем ОСОБА_5 29.05.2015, становить 162 380,76 грн. (надалі - звіт № 248 від 29.05.2015).

Згідно Додаткової угоди № 2 від 18.11.2014 до Договору страхування № 250584957.14 від 31.05.2014 розмір страхової суми для автомобіля «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 177 828,66 грн.

Пунктом 9.2.4 Договору страхування № 250584957.14 від 31.05.2014 встановлено, що, при повній загибелі (конструктивній чи фактичній) страхове відшкодування сплачується в межах страхової суми з вирахуванням зносу за період дії даного договору страхування (згідно п. 9.2.8 Договору), франшизи та дійсної ринкової вартості залишків пошкодженого ТЗ. Під повною загибеллю розуміють випадки, коли вартість відновлювального ремонту ТЗ (включаючи вартість транспортування до місця ремонту) складає більше, ніж 75% страхової суми.

У зв'язку з тим, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до звіту № 248 від 29.05.2015, становить 162 380,76 грн., що перевищує 75% від страхової суми - 177 828,66 грн., з урахуванням п. 9.2.4 Договору страхування № 250584957.14 від 31.05.2014, автомобіль «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1, було визнано страховиком (позивачем) конструктивно загиблим.

Дійсна ринкова вартість залишків пошкодженого автомобіля «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до звіту № 133876 про оцінку вартості пошкодженого автомобіля станом на 02.06.2015, складеного оцінювачем ОСОБА_6 24.02.2017, становить 101 570,00 грн. (звіт № 133876 від 24.02.2017).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 129729 від 17.06.2015 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 65 358,22 грн., сплата якого підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 5508 від 30.06.2015.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 07.12.2014) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № АС/6228027. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 не представлено копію договору (полісу № АС/6228027) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять інформацію МТСБУ про страхове покриття за зазначеним полісом, надану на запит суду, та копію зазначеного полісу, надану позивачем разом із позовною заявою.

Відповідно до полісу № АС/6228027, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено ОСОБА_4, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., строк дії даного полісу з 07.05.2014 по 06.05.2015.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_4 керував автомобілем «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АС/6228027, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011 (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Матеріали справи містять відзив, поданий відповідачем 19.06.2017 в судовому засіданні, зі змісту якого вбачається, що відповідач не погоджується з позовною заявою.

В основу заперечень відповідача, викладених у відзиві, покладене твердження про те, що, відповідно до пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. На думку відповідача, позивач, подавши претензію на оплату суми страхового відшкодування 23.03.2017, порушив зазначений строк. Крім того відповідач зазначає, що ані винуватець у ДТП ОСОБА_4, ані власник пошкодженого у ДТП автомобіля «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1, не зверталися до відповідача з приводу спірної ДТП. У зв'язку із зазначеним, як стверджує відповідач, він був позбавлений можливості встановити причини та обставини настання спірної ДТП, а також встановити розміри заподіяної шкоди.

Враховуючи вищезазначені обставини, відповідача направив позивачу відповідь на претензію № 254 від 03.04.2017, якою повідомив позивача про невизнання майнової вимоги заявника та прийняття рішення про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування, у зв'язку із пропуском позивачем строку, визначеного пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Дослідивши матеріали справи, суд відхиляє твердження відповідача, з огляду на наступне.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Комплексний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що наведеною вище нормою Закону врегульовано правовідносини між страховиком та страхувальником цивільно-правової відповідальності щодо здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), а не між страховими компаніями, а тому відсутні підстави для відмови в позові з підстав пропуску позивачем річного строку звернення з вимогою про сплату страхового відшкодування, встановленого статтею 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Вищого господарського суду України від 02.03.2017 у справі № 910/12720/16.

Крім того, перехід права вимоги за нормами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями статті 1191 ЦК України, статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Отже, право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим. Регрес застосовується після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання зокрема, виплати страхового відшкодування (ч. 6 ст. 261 ЦК України).

Разом із тим, ст. 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ч. 1 ст. 262 ЦК України).

Право подати регресний позов до самого страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу виникає у страховика лише з припиненням основного деліктного зобов'язання за фактом здійснення ним виплати страхового відшкодування на користь сторони потерпілого - кредитора у деліктному зобов'язанні.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у цивільних справах від 23 березня 2016 року (справа 11/406-07), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

Суд також вважає безпідставними твердження відповідача з приводу того, що відповідач був позбавлений можливості встановити причини та обставини настання спірної ДТП, а також встановити розміри заподіяної шкоди, через не звернення винуватця у ДТП - ОСОБА_4 та/або власника пошкодженого у ДТП автомобіля «SKODA FABIA», реєстраційний номер НОМЕР_1, до нього з приводу спірної ДТП.

Відповідно до підпункту 38.1.1(ґ) пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що учасники ДТП зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, про настання ДТП. Якщо ці особи з поважних причин не могли виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

Таким чином, закон прямо передбачає можливість звернення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідача), з регресним позовом до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу в разі відсутності повідомлення учасниками ДТП про настання страхового випадку в передбачений законом строк.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (справа 6-284цс15).

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 248 від 29.05.2015, звітом № 133876 від 24.02.2017, страховим актом № 129729 від 17.06.2015 по договору страхування, платіжним дорученням № 5508 від 30.05.2015.

Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № АС/6228027 становить 1000,00 грн.

За встановлених обставин, до виплати із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 49 000,00 грн. (50 000,00 грн. (сума страхового відшкодування, підтверджена звітом № 248 від 29.05.2015, звітом № 133876 від 24.02.2017, страховим актом № 129729 від 17.06.2015 по договору страхування, платіжним дорученням № 5508 від 30.05.2015, з урахуванням ліміту по майну за полісом № АС/6228027) - 1000,00 грн. (франшиза за полісом № АС/6228027).

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування, і таке право не пов'язане з попереднім зверненням з аналогічною вимогою до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Матеріалами справи, зокрема, копією претензії № 765 від 21.03.2017 на суму 65 358,22 грн. підтверджено, що позивач звертався з претензією до відповідача, про що свідчать матеріали справи (копії претензії та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 49 000,00 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 49 000,00 грн. страхового відшкодування підлягає задоволенню повністю в сумі 49 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України та повне задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір в сумі 1 600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ІНТЕР-ПОЛІС» (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69; ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО України» (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33; ідентифікаційний код 16285602) 49 000,00 грн. (сорок дев'ять тисяч гривень 00 коп.) страхового відшкодування, 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.07.2017.

Суддя Гумега О.В.