Рішення № 67763405, 13.07.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2017 р.Справа № 916/1036/17

За позовом: Військової частини А 2238

до відповідача: Приватного вищого навчального закладу „Інститут післядипломної освіти „Одеський морський тренажерний центр

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство

про усунення перешкод у користуванні майном, стягнення 1400050,50грн.

Суддя Малярчук І.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності №154/54/13-230 від 03.05.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності від 13.04.2017р.

від третьої особи: ОСОБА_3, згідно довіреності №ю-1-03/17 від 03.01.2017р.

У судовому засіданні 13.07.2017р. приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності №154/54/13-230 від 03.05.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності від 13.04.2017р.

від третьої особи: ОСОБА_3, згідно довіреності №ю-1-03/17 від 03.01.2017р.

Суть спору: про зобовязання ПВНЗ „Інститут післядипломної освіти „Одеський морський тренажерний центр вжити заходів щодо усунення перешкод у здійсненні ВЧ А2238 права користування та розпорядження своїм майном шляхом вивільнення причальної лінії Практичної гавані, що зайнята судном „Лесозаводск;

про стягнення з ПВНЗ „Інститут післядипломної освіти „Одеський морський тренажерний центр на користь ВЧ А2238 1400050,50грн. штрафу.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує, подав пояснення від 20.06.2017р. за вх.№13450/17, в їх обґрунтування зазначає, що на підставі укладеного між ПВНЗ „Інститут післядипломної освіти „Одеський морський тренажерний центр та ВЧ А 2238 договору №1/2016 від 25.01.2016р. остання надавала відповідачу платні послуги зі стоянки судна „Лесозаводск біля причальної лінії Практичної гавані. Вказаний договір діяв до 31.10.2016р. згідно додаткової угоди до нього №1 від 17.11.2016р., однак, після закінчення дії вказаного договору відповідач в порушення умов його п.3.1.6. не звільнив від судна „Лесозаводск виділену йому для стоянки судна частину причальної лінії. З огляду на викладене, позивач нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції, як то передбачено умовами п.4.4. договору №1/2016 від 25.01.2016р.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 26.05.2017р. за вх.№11724/17, пояснення від 16.06.2017р. за вх.№13222/17, де вказує, що всі послуги за договором №1/2016 від 25.01.2016р. були надані йому позивачем у повному обсязі, про що сторонами складено та підписано акти виконаних робіт, а також вказані послуги були оплачені з боку відповідача у повному обсязі згідно платіжних доручень. Наразі, відповідач вказує, що за додатковою угодою №1 від 17.11.2016р. строк дії договору визначено до 31.10.2016р. Судно „Лесозаводск орендувалось ПВНЗ „Інститут післядипломної освіти „Одеський морський тренажерний центр у ДСК „ЧМП за договором бербоут-чартеру №ОД-2703 від 31.03.2009р., який було розірвано за додатковою угодою від 01.11.2016р., у звязку з чим судно „Лесозаводск відповідач повернув ДСК „ЧМП згідно акту прийому-передачі від 01.11.2016р. Внаслідок того, що відповідач не є власником та/або користувачем судна „Лесозаводск він не вбачає наявним у нього обовязку оплачувати штрафні санкції за простой судна біля причальної лінії та зазначає про відсутність як правової так і фізичної можливості звільнити від судна причал позивача. ще й, крім того, вказує, що судно знаходиться в несамохідному стані, без двигуна, гвинтів, про що відображено в акті повернення судна ДСК "ЧМП" від 01.11.2016р.

Ухвалою суду від 20.06.2017р. до участі у справі залучено ДСК „ЧМП в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ДСК „ЧМП пояснень по суті спору та витребуваних судом документів не надала, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст.75 ГПК України. Разом з цим, представник ДСК "ЧМП" в судовому засіданні в усній формі зазначив про знаходження судна в несамохідному стані, без двигуна, без гвинтів, без навігаційного обладнання, що унеможливлює його переміщення від причальної лінії позивача. В такому стані та біля даної причальної лінії судно "Лесозаводск" перебуває з початку 90-х років та є навчально-тренажерним судном. Також, третя особа вказує на те, що в листопаді 2016р. позивач звертався до підприємства щодо звільнення від судна "Лесозаводск" причальної лінії, на що отримував відповідь про практичну відсутність такої можливості.

Клопотання сторін від 26.05.2017р. за вх.№11714/17, від 30.05.2017р. за вх.№12010/17, від 29.06.2017р. за вх.№14212/17, від 29.06.2017р. за вх.14213/17, від 13.07.2017р. за вх.№15474/17 про долучення документів до справи, від 14.06.2017р. за вх.№13105/17, від 04.07.2017р. за вх.№14558/17 про ознайомлення з матеріалами справи були судом задоволені.

Ухвалою суду від 20.06.2017р., за клопотанням сторін від 20.06.2017р. за вх.№2-3335/17, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи продовжено до 13.07.2017р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

25.01.2016р. між ПВНЗ „Інститут післядипломної освіти „Одеський морський тренажерний центр (замовник) та ВЧ А 2238 (виконавець) укладено договір №1/2016, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобовязання щодо надання платних послуг по короткотерміновій стоянці судна замовника біля причальної лінії Практичної гавані. Виконавець виділяє замовнику частину причальної лінії довжиною 75п.м. для короткотермінової стоянки судна „Лесозаводск та забезпечує необхідні побутові умови стоянки судна (п.п.1.1., 1.2. договору).

Згідно п.п.2.1., 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 2.6. договору №1/2016 від 25.01.2016р. платником за цим договором є замовник. Оплата вартості наданих послуг по стоянці судна визначається згідно Протоколу погодження договірної ціни (додаток №1 до договору). Вартість послуг, що підлягають оплаті замовником, щомісячно коригується на індекс інфляції, який встановлюється Держкомстатом України. Замовник компенсує витрати виконавця на забезпечення замовника побутовими умовами по кожній побутовій потребі окремо, на підставі відповідних рахунків (рахунків-фактур) за активну та реактивну електроенергію, водопостачання, вивезення сміття тощо. Розрахунок за надані послуги здійснюється замовником у 3-денний термін після надання рахунку виконавцем, згідно відповідних актів виконаних робіт. Розрахунковий період встановлюється з 10 по 20 число кожного місяця.

У п.3.1.6. договору №1/2016 від 25.01.2016р. сторони передбачили, що замовник зобовязаний вивільнити виділену йому для стоянки суден частину причальної лінії не пізніше дня закінчення терміну дії договору, а у випадку, передбаченому п.п.3.4.2., 3.4.3. на протязі 3 діб з дня отримання від виконавця вимоги щодо звільнення причальної лінії.

Згідно п.4.4. договору №1/2016 від 25.01.2016р. у випадку невиконання зобовязання щодо вивільнення виділеної причальної лінії у зазначені п.3.1.6. договору терміни, з четвертої доби і до дня вивільнення причальної лінії включно, вартість послуг розраховується у десятикратному розмірі вартості послуг, визначеній протоколом погодження ціни (додаток №1 до договору). У випадку несплати замовником коштів за надані послуги протягом 10 діб з моменту закінчення розрахункового періоду, вартість послуг з одинадцятої доби і до дня повного розрахунку включно, розраховується у десятикратному розмірі вартості послуг, визначеному протоколом погодження ціни (додаток №1 до договору).

Крім того, сторонами 25.01.2016р. підписано додаток №1 до договору №1/2016 від 25.01.2016р. „Протокол погодження ціни.

Надання послуг за договором №1/2016 від 25.01.2016р. підтверджується складеними та підписаними сторонами актами виконаних робіт від 01.11.2016р.,

17.11.2016р. сторони договору №1/2016 від 25.01.2016р. уклали додаткову угоду №1, якою визначили, що договір діє до 31.10.2016р.

На претензії позивача №154/54/13-137 від 16.03.2017р., №154/54/13 від 05.04.2017р. щодо вивільнення причальної лінії та сплати штрафних санкцій відповідач відмовив у відповідях на претензії №35 від 20.03.2017р., №43 від 10.04.2017р. з підстав того, що договір припинив свою дію та розрахунки за ним проведені у повному обсязі.

Згідно поданих до справи рахунків фактур №32 від 12.02.2016р., №29 від 10.02.2016р., №30 від 10.02.2016р., №54 від 14.03.2016р., №62 від 10.03.2016р., №63 від 10.03.2016р., №74 від 14.04.2016р., №72 від 11.04.2016р., №73 від 11.04.2016р., №91 від 12.05.2016р., №89 від 10.05.2016р., №90 від 10.05.2016р., №111 від 14.06.2016р., №110 від 10.06.2016р., №109 від 10.06.2016р., №135 від 14.07.2016р., №127 від 11.07.2016р., №128 від 11.07.2016р., №166 від 12.08.2016р., №162 від 08.08.2016р., №192 від 14.09.2016р., №188 від 07.09.2016р., №187 від 07.09.2016р., №212 від 12.10.2016р., №209 від 10.10.2016р., №208 від 10.10.2016р., №237 від 10.11.2016р., №229 від 07.11.2016р., №228 від 07.11.2016р., платіжних доручень №144 від 17.02.2016р., №145 від 17.02.2016р., №146 від 17.02.2016р., №246 від 16.03.2016р., №244 від 16.03.2016р., №245 від 16.03.2016р., №422 від 20.04.2016р., №421 від 20.04.2016р., №420 від 20.04.2016р., №503 від 13.05.2016р., №505 від 13.05.2016р., №504 від 13.05.2016р., №635 від 14.06.2016р., №635 від 14.06.2016р., №634 від 14.06.2016р., №767 від 13.07.2016р., №766 від 13.07.2016р., №768 від 13.07.2016р., №888 від 12.08.2016р., №887 від 12.08.2016р., №1053 від 27.09.2016р., №1054 від 27.09.2016р., №1052 від 27.09.2016р., №1163 від 21.10.2016р., №1164 від 21.10.2016р., №1162 від 21.10.2016р., №1267 від 14.11.2016р., №1266 від 14.11.206р., №1265 від 14.11.2016р. вбачається оплата відповідачем вартості послуг.

Судно „Лесозаводск відповідач орендував у ДСК „ЧМП за договором бербоут-чартеру №ОД-2703 від 31.03.2009р., дію якого припинено за угодою сторін від 01.11.2016р. з 01.11.2016р. З огляду на припинення дії договору бербоут-чартеру судно „Лесозаводск повернуто відповідачем ДСК „ЧМП, що підтверджується актом приймання-передачі учбово-тренажерного судна „Лесозаводск від 01.11.2016р., в якому зазначено про знаходження судна в несамохідному (стоечному) стані, без головного двигуна, радіо та навігаційного обладнання, рефрижераторного та технологічного обладнання, вантажне (крім двох стріл г/п по 3 тони кожна) та рульове обладнання демонтовані, гребні вали та гребні гвинти відсутні.

Власником судна „Лесозаводск є ДСК „ЧМП, на що вказує свідоцтво про право власності на судно №03259 від 14.05.2004р.

Як вбачається із довідки Капітану морського порту ОСОБА_3 №25А/34-171 від 26.05.2017р. з 01.10.2016р. по дату видачі довідки судно „Лесозаводск руху по акваторії Одеського морського порту не здійснювало, за даними радіолокаційного спостереження ПРРС „Одеса дане судно постійно знаходиться не на акваторії Одеського морського порту, воно пришвартоване до причалу №34 (39-в) Потапівського молу, який знаходиться не на території Одеського морського порту та ним не контролюється.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст.15 ЦК України від 16.01.2003р.).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Крім способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч.2 ст.16 ЦК України, суд згідно ч.2 зазначеної статті Кодексу може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

За положеннями ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як визначають положення ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів ст. 316 ЦК України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст.317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Так, умовами договору №1/2016 від 25.01.2016р. не передбачено оформлення актів приймання-передачі причальної лінії у використання та повернення з такого використання по закінченню дії договору №1/2016 від 25.01.2016р., при цьому, згідно додаткової угоди №1 від 17.11.2016р. строк дії договору №1/2016 від 25.01.2016р. припинився 31.10.2016р., а з врахуванням того, що судно „Лесозаводск, яке перебувало у користуванні відповідача на підставі договору бербоут-чартеру, повернуто ним власнику ДСК „ЧМП за актом від 01.11.2016р., у відповідача відсутня можливість вчиняти будь-які дії стосовно судна „Лесозаводск, із чого суд вбачає відсутність правових підстав для звільнення відповідачем причальної лінії позивача від згаданого судна.

Також, з огляду на те, що договір №1/2016 від 25.01.2016р. припинив свою дію 31.10.2016р., а вже 01.11.2016р. судно „Лесозаводск вибуло із користування відповідача за відповідним актом приймання-передачі, у позивача відсутні підстави для нарахування до стягнення із відповідача штрафних санкцій за період з листопада 2016р. по 04.04.2017р., у звязку з чим суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 1400050,50грн. штрафу.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Таким чином, з огляду на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог ВЧ А 2238, суд відмовляє у їх задоволенні повністю.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем за розгляд даного спору у сумі 22600,76грн., відносяться за рахунок платника.

Керуючись ст.ст.44, 49, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Відмовити у задоволенні позову Військової частини А2238 повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 17 липня 2017 р.

Суддя І.А. Малярчук